Рішення № 3668396, 21.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

21.04.2009

Справа №2-22/372-2009

За позовом – Військового прокурора Сімферопольського гарнізону, м. Сімферополь, вул. Казанська, 27 в інтересах держави в особі Військової частини 3009 ВВ МВС України, м. Сімферополь, вул. Субхі, 1

До відповідача – Спільного ЗАТ агрофірма «Крим», Бахчисарайський район, с. Віліно, вул. Леніна, 128

Про стягнення 37823,66 грн.

Суддя Калініченко А.А.

Представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – Демьянович К.С., представник, дов від 12 лютого 2009 року

Від військового прокурора – Свіренко Р.О., помічник прокурора, посвідчення № 300

Обставини справи:

Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини 3009 ВВ МВС України звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Спільного ЗАТ агрофірма «Крим», просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги по забезпеченню небезпеки за договором № 50 від 01 вересня 2008 року в сумі 37823,66 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов’язань за договором № 50 від 01 вересня 2008 року про надання послуг, не здійснив їх оплату.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

01 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 50 про надання послуг по забезпеченню безпеки, відповідно до п. 1.1. якого предметом даного договору є надання послуг по забезпеченню безпеки Спільного ЗАТ агрофірма «Крим» силами виконавця на відповідній території замовника за адресою: Бахчисарайський район, с. Віліно, вул. Леніна, 128, без матеріальної відповідальності.

Пунктом 3.1.1. договору встановлено, що замовник зобов’язаний здійснювати оплату наданих виконавцем послуг в порядку та строки, визначені в договорі.

Згідно до п. 4.1. договору, за надані послуги замовник розраховується з виконавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (на підставі наданих виконавцем рахунків) протягом трьох банківських днів після підписання сторонами акту наданих послуг та табелю робочого часу.

Крім того, сторонами була складена та підписана дислокація об’єкту, а.с. 13, з визначенням робочого часу охоронців.

Однак, відповідач, у порушення взятих на себе зобов’язань за договором № 50 від 01 вересня 2008 року про надання послуг, не здійснив належним чином їх оплату, у зв’язку з чим станом на 18 грудня 2008 року за відповідачем склалась заборгованість в сумі 37823,66 грн.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Під час розгляду справи позивачем суду були надані виписки з особового рахунку позивача, відповідно до яких встановлено, що 13 лютого 2009 року відповідачем було перераховано 10000,00 грн., 18 лютого 2009 року – 5000,00 грн., 05 лютого 2009 року – 5000,00 грн., а.с. 23-25.

Тобто, відповідачем було оплачено 20000,00 грн., отже, на час розгляду справи розмір боргу склав 17823,66 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості у розмірі 17823,66 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконуються належним чином умови та взяті на себе зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг зі зберігання матеріалів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково у розмірі 17823,66 грн., з урахуванням того, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 20000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмет спору, на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 27 квітня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ст. 80, ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного ЗАТ агрофірма «Крим» (Бахчисарайський район, с. Віліно, вул. Леніна, 128, рахунок № 26006095398003 АБ «УкрБізнесБанк», МФО 334969, ЄДРПОУ 20726236) на користь Військової частини 3009 ВВ МВС України (м. Сімферополь, вул. Субхі, 1, рахунок № 335221001000125 Банк Управління Державного казначейства в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 233138401270) 17823,66 грн. заборгованості.

3. Стягнути з Спільного ЗАТ агрофірма «Крим» (Бахчисарайський район, с. Віліно, вул. Леніна, 128, рахунок № 26006095398003 АБ «УкрБізнесБанк», МФО 334969, ЄДРПОУ 20726236) до державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 378,23 грн. державного мита.

4. Стягнути з Спільного ЗАТ агрофірма «Крим» (Бахчисарайський район, с. Віліно, вул. Леніна, 128, рахунок № 26006095398003 АБ «УкрБізнесБанк», МФО 334969, ЄДРПОУ 20726236) до державного бюджету м. Сімферополя (одержувач: 22050000, державний бюджет м. Сімферополя, рахунок № 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, призначення платежу: за інформаційне забезпечення розгляду справи в Господарському суді АР Крим) 118,00 грн. –витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 20000,00 грн. – припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.