Рішення № 36683110, 30.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р. Справа № 911/2812/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Матвіюк М. А. (довіреність вих. № 28/813 від 08.08.2013 р.);

від відповідача: Зініна (довіреність № 154-1 від 12.08.2013 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Івано-Франківськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Метсобстар-ХК", м. Васильків

про стягнення 133 390, 00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району звернулась в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Метсобстар-ХК" про стягнення 133 390, 00 грн. основної заборгованості (4 836, 01 грн. - по водопостачанню та водовідведенню, 74 196, 31 грн. - по теплопостачанню, 25 374, 85 грн. - по електричній енергії, 28 982, 83 грн. - за природний газ).

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати у повному обсязі за надані послуги по водопостачанню і водовідведенню за договором № 3 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., щодо оплати у повному обсязі за надані послуги по теплопостачанню за договором № 02 про відшкодування вартості теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., щодо оплати у повному обсязі вартості використаної ним електричної енергії за договором № 4 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., щодо оплати у повному обсязі за поставлений позивачем природний газ за договором № 5 про відшкодування вартості природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2013 р. порушено провадження у справі № 911/2812/13 за позовом Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району до ТОВ „Метсобстар-ХК" про стягнення 133 390, 00 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 14.08.2013 р.

14.08.2013 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 155-3 від 13.08.2013 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

14.08.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 18.09.2013 р.

18.09.2013 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли пояснення № 175-3 від 17.09.2013 р., що долучені судом до матеріалів справи.

18.09.2013 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 02.10.2013 р.

02.10.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 16.10.2013 р.

14.10.2013 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання № 28/097 від 08.10.2013 р. про залучення додаткових доказів із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

02.10.2013 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 30.10.2013 р.

28.10.2013 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання № 28/1159 від 12.10.2013 р. про залучення додаткових доказів із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

30.10.2013 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли пояснення № 189-1 від 29.10.2013 р., що долучені судом до матеріалів справи.

30.10.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову частково з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, згідно умов п. 1.1. якого відповідно до умов даного договору Сторона 2, згідно з показниками лічильників або за встановленими нормами споживання води, водовідведення, що визначені даним договором та чинним законодавством, виходячи з вартості встановлених водопостачаючим підприємством тарифів, відшкодовує Стороні 1 вартість спожитої води та наданих послуг з водовідведення, для кожної військової частини, до площ якої має доступ згідно наказу Міністра оборони України № 846 від 28.12.2011 р., в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/4 від 07.02.2012 р., згідно рішення Міністра оборони № 2519 від 01.03.2012 р.

Згідно п. 2.1. договору щомісяця, до 25 числа, Сторона 2 надає Стороні 1 довідку про кількість харчуючихся осіб.

Щомісячно, до 27 числа, Сторона 1 та Сторона 2, на підставі норм споживання води, які визначаються згідно із діючим законодавством і тарифами на момент укладення даного договору, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами, або згідно з показниками лічильників, складають та підписують Акт (в довільній формі) про кількість спожитої води та наданих послуг з водовідведення в двох примірниках, який є підставою для виставлення рахунку на відшкодування вартості наданої води та послуг з водовідведення.

Відповідно до п. 2.3. договору щомісячно, до 29 числа Сторона 1 надає Стороні 2 рахунок-фактуру (додаток до договору), акт виконаних робіт (додаток до договору), та податкову накладну оформлену відповідно до вимог чинного законодавства України, які є підставою для проведення оплати по даному договору.

Пунктом 3.2.1. договору передбачено, що сторона 2 зобов'язується відшкодовувати вартість спожитої води та послуг з водовідведення, згідно підписаних обома Сторонами актів виконаних робіт.

Пунктом 3.2.3. договору передбачено, що Сторона 2 зобов'язується після отримання від Сторони 1 оформленого згідно вимог діючого законодавства України пакету документів, а саме: рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожиту електричну енергію.

Пунктом 6.1. договору визначено строк його дії, згідно якого договір діє з 01 березня 2012 р. до 31 грудня 2012 р.

Згідно п. 6.3. договору договір може бути пролонгований на строк пролонгації договорів на харчування.

Відповідно до п. 6.4. договору договір може бути пролонгований у разі укладання Стороною 2 нових договорів про закупівлю послуг з громадського харчування з Міністерством оборони України.

14.01.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 3 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., згідно умов п. 1 якої сторони дійшли згоди викласти п. 6.1. договору у наступній редакції: „Договір діє з 01.03.2012 р. по 20.03.2013 р.".

20.03.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 3 до договору № 3 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., згідно умов п. 1 якої сторони дійшли згоди викласти п. 1.1. договору у наступній редакції: „Відповідно до умов даного договору Сторона 2, згідно з показниками лічильників або за встановленими нормами споживання води та водовідведення, що визначені даним договором та чинним законодавством, виходячи з вартості встановлених водопостачаючим підприємством тарифів, відшкодовує Стороні 1 вартість спожитої нею води та наданих послуг з водовідведення, в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору № 286/2/13/6 від 20.03.2013 р. про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням за контрактом (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчування у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин)."

Згідно п. 2. додаткової угоди № 3 до договору сторони дійшли згоди викласти п. 6.1. договору у наступній редакції: „Договір діє з 01.03.2012 р. по 30.04.2013 р.".

На виконання умов договору позивачем у період з березня по квітень 2013 р. було надано відповідачу послуги по водопостачанню і водовідведенню на загальну суму 3 512, 04 грн., що підтверджується актом надання послуг № 70 від 31.03.2013 р. за березень 2013 р. на суму 1 480, 14 грн., рахунком № 70 від 02.04.2013 р. на суму 1 480, 14 грн., актом надання послуг № 92 від 30.04.2013 р. за квітень 2013 р. на суму 2 031, 90 грн., рахунком № 92 від 25.04.2013 р. на суму 2 031, 90 грн., наявними у матеріалах справи.

01.03.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2 про відшкодування вартості теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, згідно умов п. 1.1. якого відповідно до умов даного договору Сторона 2 відшкодовує Стороні 1 вартість наданої теплової енергії спожитої нею у кожній військовій частині, до площ якої має доступ згідно наказу Міністра оборони України № 846 від 28.12.2011 р., в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/4 від 07.02.2012 р., згідно рішення Міністра оборони № 2519 від 01.03.2012 р.

Згідно п. 1.2. договору розмір опалювальних площ до яких має доступ Сторона 2 та вартість теплової енергії, відповідно до тарифу, визначено у додатку 1, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 1.3. договору розмір тарифу встановлюється Стороною 1 на основі калькуляції або виходячи з вартості тарифу прямих постачальників (додається).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що щомісячно, до 27 числа Сторона 1 надає Стороні 2 рахунок-фактуру (додаток до договору), який складений на підставі розрахунку, акт виконаних робіт (додаток до договору) та податкову накладну оформлену відповідно до вимог чинного законодавства України, які є підставою для проведення оплати по даному договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що Сторона 2 приймає до виконання подані Стороною 1 вищезазначені документи, та здійснює оплату на умовах цього договору.

Пунктом 3.1.1. договору передбачено, що сторона 1 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі, забезпечити приміщентїя Сторони 2 тепловою енергією, для своєчасного виконання нею зобов'язань узятих за договором з харчування, дотримуючись встановлених діючим законодавством норм, правил, стандартів тощо.

Пунктом 3.2.3. договору передбачено, що Сторона 2 зобов'язується після отримання від Сторони 1 оформленого згідно вимог діючого законодавства України пакету документів, а саме: рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожиту електричну енергію.

Пунктом 6.1. договору визначено строк його дії, згідно якого договір діє з 01.03.2012 р. до кінця опалювального періоду у першому півріччі 2012 р.

Згідно п. 6.3. договору договір може бути пролонгований на строк пролонгації договорів на харчування.

Відповідно до п. 6.4. договору договір може бути пролонгований у разі укладання Стороною 2 нових договорів про закупівлю послуг з громадського харчування з Міністерством оборони України.

13.04.2012 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 2 про відшкодування вартості теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., згідно умов п. 1 якої сторони дійшли згоди викласти п. 6.1. договору у наступній редакції: „Договір діє з 01.03.2012 р. по 31.12.2013 р.".

14.01.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду до договору № 1/2012 про відшкодування вартості теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., згідно умов п. 1 якої сторони дійшли згоди викласти п. 6.1. договору у наступній редакції: „Договір діє з 01.03.2012 р. по 20.03.2013 р.".

01.03.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 4 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, згідно умов п. 1.1. якого відповідно до умов даного договору Сторона 2, згідно з показниками лічильників або за даними щомісячних актів обстеження (надалі акт), підписаних Сторонами (форма акта обстеження додається до даного договору та є його невід'ємною частиною), виходячи з вартості встановлених енергозабезпечуючим підприємством тарифів споживання електроенергії, для кожної військової частини, до площ якої має доступ згідно наказу Міністра оборони України № 846 від 28.12.2011 р., відшкодовує вартість електроенергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договорів про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/4 від 07.02.2012 р., згідно рішення Міністра оборони № 2519 від 01.03.2012 р.

Згідно п. 2.1. договору щомісячно, до 30 числа, Сторона 1 та Сторона 2, на підставі норм споживання електроенергії, які визначаються згідно із діючим законодавством і тарифами, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами, як для споживача другого класу, або згідно з показниками лічильників, - складають та підписують акт в двох примірниках.

Відповідно до п. 2.2. договору щомісячно, в термін до 03 числа місяця наступного за звітним Сторона 1 надає Стороні 2 рахунок-фактуру (додаток до договору), акт виконаних робіт (додаток до договору) та податкову накладну оформлену відповідно до вимог чинного законодавства України, які є підставою для проведення оплати по даному договору.

Пунктом 3.1.1. договору передбачено, що Сторона 1 зобов'язується своєчасно, в повному обсязі забезпечити електроенергією прийняті Стороною 2 об'єкти харчування, що задіяні у наданні послуг згідно із договором про харчування, дотримуючись норм споживання та технічних правил користування.

Пунктом 3.2.1. договору передбачено, що Сторона 2 зобов'язується відшкодовувати вартість спожитої електричної енергії згідно підписаних обома Сторонами актів виконаних робіт.

Пунктом 3.2.3. договору передбачено, що Сторона 2 зобов'язується після отримання від Сторони 1 оформленого згідно вимог діючого законодавства України пакету документів, а саме: рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожиту електричну енергію.

Пунктом 6.1. договору визначено строк його дії, згідно якого договір діє з 01 березня 2012 р. до 31 грудня 2012 р.

Згідно п. 6.3. договору договір може бути пролонгований на строк пролонгації договорів на харчування.

Відповідно до п. 6.4. договору договір може бути пролонгований у разі укладання Стороною 2 нових договорів про закупівлю послуг з громадського харчування з Міністерством оборони України.

14.01.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 4 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., згідно умов п. 1 якої сторони дійшли згоди викласти п. 6.1. договору у наступній редакції: „Договір діє з 01.03.2012 р. по 20.03.2013 р.".

20.03.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 3 до договору № 4 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., згідно умов п. 1 якої сторони дійшли згоди викласти п. 1.1. договору у наступній редакції: „Відповідно до умов даного договору Сторона 2, згідно з показниками лічильників або за даними щомісячних актів обстеження (надалі - акт) підписаних сторонами (в довільній формі), виходячи з вартості встановлених енергозабезпечуючим підприємством тарифів, відшкодовує Стороні 1 вартість спожитої нею електричної енергії, в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору № 286/2/13/6 від 20.03.2013 р. про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням за контрактом (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчування у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин)."

Згідно п. 2. додаткової угоди № 3 до договору сторони дійшли згоди викласти п. 6.1. договору у наступній редакції: „Договір діє з 01.03.2012 р. по 30.04.2013 р.".

На виконання умов договору позивачем у квітні 2013 р. було надано відповідачу послуги по постачанню електроенергії на загальну суму 13 822, 24 грн., що підтверджується актом надання послуг № 93 від 30.04.2013 р. за квітень 2013 р. на суму 13 822, 24 грн., рахунком № 93 від 25.04.2013 р. на суму 13 822, 24 грн., наявними у матеріалах справи.

01.03.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 5 про відшкодування вартості природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, згідно умов п. 1.1. якого відповідно до умов даного договору Сторона 2, згідно з показниками лічильників або за даними щомісячних актів обстеження (надалі акт), підписаних Сторонами (форма акта обстеження додається до даного договору та є його невід'ємною частиною), виходячи з вартості встановлених газозабезпечуючим підприємством тарифів споживання природного газу, для кожної військової частини, до площ якої має доступ згідно наказу Міністра оборони України № 846 від 28.12.2011 р., відшкодовує вартість природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договорів про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/4 від 07.02.2012 р., згідно рішення Міністра оборони № 2519 від 01.03.2012 р.

Згідно п. 2.1. договору щомісячно, до 25 числа, Сторона 1 та Сторона 2, згідно з показниками лічильників, складають та підписують Акт в двох примірниках, який є підставою для розрахунку вартості спожитого природного газу, що підлягає відшкодуванню

Відповідно до п. 2.2. договору щомісячно до 27 числа Сторона 1 надає Стороні 2 рахунок-фактуру (додаток до договору), акт виконаних робіт (додаток до договору) та податкову накладну оформлену відповідно до вимог чинного законодавства України, які є підставою для проведення оплати по даному договору.

Пунктом 3.1.1. договору передбачено, що Сторона 1 зобов'язується своєчасно, в повному обсязі забезпечити природним газом прийняті Стороною 2 об'єкти харчування, що задіяні у наданні послуг згідно із договором про харчування, дотримуючись норм споживання та технічних правил користування.

Пунктом 3.2.1. договору передбачено, що Сторона 2 зобов'язується відшкодовувати вартість спожитого природного газу згідно підписаних обома Сторонами актів виконаних робіт.

Пунктом 3.2.3. договору передбачено, що Сторона 2 зобов'язується після отримання від Сторони 1 оформленого згідно вимог діючого законодавства України пакету документів, а саме: рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожитий природний газ.

Пунктом 6.1. договору визначено строк його дії, згідно якого договір діє з 01 березня 2012 р. до 31 грудня 2012 р.

Згідно п. 6.3. договору договір може бути пролонгований на строк пролонгації договорів на харчування.

Відповідно до п. 6.4. договору договір може бути пролонгований у разі укладання Стороною 2 нових договорів про закупівлю послуг з громадського харчування з Міністерством оборони України.

14.01.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 5 про відшкодування вартості природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., згідно умов п. 1 якої сторони дійшли згоди викласти п. 6.1. договору у наступній редакції: „Договір діє з 01.03.2012 р. по 20.03.2013 р.".

20.03.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 3 до договору № 5 про відшкодування вартості природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., згідно умов п. 1 якої сторони дійшли згоди викласти п. 1.1. договору у наступній редакції: „Відповідно до умов даного договору Сторона 2, згідно з показниками лічильників або за даними щомісячних актів обстеження (надалі - акт) підписаних сторонами (в довільній формі), виходячи з вартості встановлених газозабезпечуючим підприємством тарифів, відшкодовує Стороні 1 вартість спожитої нею природного газу, в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору № 286/2/13/6 від 20.03.2013 р. про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням за контрактом (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчування у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин)."

Згідно п. 2. додаткової угоди № 3 до договору сторони дійшли згоди викласти п. 6.1. договору у наступній редакції: „Договір діє з 01.03.2012 р. по 30.04.2013 р.".

На виконання умов договору позивачем у квітні 2013 р. було передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 15 935, 60 грн., що підтверджується актом надання послуг № 91 від 30.04.2013 р. за квітень 2013 р. на суму 15 935, 60 грн., рахунком № 91 від 25.04.2013 р. на суму 15 935, 60 грн., наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, однією із позовних вимог позивача є його вимога до відповідача про стягнення 4 836, 01 грн. основної заборгованості за надані послуги по водопостачанню і водовідведенню за період з березня по травень 2013 р. згідно договору № 3 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням комунальних послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про житлово-комунальні послуги", Закону України „Про теплопостачання", Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. „ Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р., ці правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Пунктом 18 цих же правил передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати наданих послуг по водопостачанню і водовідведенню у березні - квітні 2013 р. у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 3 512, 04 грн., що підтверджується договором № 3 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., актом надання послуг № 70 від 31.03.2013 р. за березень 2013 р. на суму 1 480, 14 грн., рахунком № 70 від 02.04.2013 р. на суму 1 480, 14 грн., актом надання послуг № 92 від 30.04.2013 р. за квітень 2013 р. на суму 2 031, 90 грн., рахунком № 92 від 25.04.2013 р. на суму 2 031, 90 грн., наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факти отримання відповідачем послуг по водопостачанню і водовідведенню за договором № 3 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у травні 2013 р., і відповідно виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати наданих послуг по водопостачанню і водовідведенню за договором № 3 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у травні 2013 р.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Докази, додані позивачем до позовної заяви та надані ним у процесі розгляду справи, на підтвердження надання відповідачу у травні 2013 р. послуг по водопостачанню і водовідведенню за договором № 3 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., а саме акт надання послуг б/н від 31.05.2013 р. за травень 2013 р. на суму 1 323, 97 грн. (підписаний в односторонньому порядку позивачем), рахунок № 112 від 31.05.2013 р. на суму 1 323, 97 грн., та довідка № 187/603 від 25.09.2013 в/ч А 1267, довідка № 1631 від 25.09.2013 в/ч А 1807, довідка № 1791 від 01.10.2013 в/ч А 1349, довідка № 1673 від 01.10.2013 в/ч А 1807, відповідні зведені акти приймання наданих послуг з харчування у травні 2013 р., і інші докази, не є належними доказами, що підтверджують факти отримання відповідачем послуг по водопостачанню і водовідведенню за договором № 3 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у травні 2013 р., та не є підставами для виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати наданих послуг по водопостачанню і водовідведенню за договором № 3 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у травні 2013 р., оскільки договір № 3 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., припинив свою дію з 01.05.2013 р. і відповідно з цього моменту припинені будь-які зобов'язання сторін за таким договором, а вищевказані акти здачі-прийому робіт (надання послуг) - складені позивачем поза межами дії договору і не підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача основної заборгованості за надані послуги по водопостачанню і водовідведенню за договором № 3 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у розмірі 3 512, 04 грн.

Як було зазначено вище, іншою із позовних вимог позивача є його вимога до відповідача про стягнення 74 196, 31 грн. основної заборгованості за надані послуги по теплопостачанню за період з жовтня по листопад 2012 р., з січня по березень 2013 р. згідно договору № 2 про відшкодування вартості теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням комунальних послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про житлово-комунальні послуги", Закону України „Про теплопостачання", Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. „ Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р., ці правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Пунктом 18 цих же правил передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факти отримання відповідачем послуг по теплопостачанню за договором № 2 про відшкодування вартості теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у заявленому періоді з жовтня по листопад 2012 р., з січня по березень 2013 р., і відповідно виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати наданих послуг по теплопостачанню за договором № 2 про відшкодування вартості теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у заявленому періоді з жовтня по листопад 2012 р., з січня по березень 2013 р.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Докази, додані позивачем до позовної заяви та надані ним у процесі розгляду справи, на підтвердження надання відповідачу у заявленому періоді з жовтня по листопад 2012 р., з січня по березень 2013 р., послуг по теплопостачанню за договором № 2 про відшкодування вартості теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., а саме рахунок № 297 від 06.12.2012 р. на суму 31 904, 54 грн., рахунок № 24 від 07.02.2013 р. на суму 16 352, 32 грн., рахунок № 67 від 11.03.2013 р. на суму 12 760, 60 грн., рахунок № 73 від 08.04.2013 р. на суму 13 178, 85 грн., та довідка № 187/603 від 25.09.2013 в/ч А 1267, довідка № 1631 від 25.09.2013 в/ч А 1807, довідка № 1791 від 01.10.2013 в/ч А 1349, довідка № 1673 від 01.10.2013 в/ч А 1807, відповідні зведені акти приймання наданих послуг з харчування у травні 2013 р., і інші докази, за відсутності підписаних між сторонами актів здачі-прийому робіт (надання послуг) щодо таких послуг, не є належними доказами, що підтверджують факти отримання відповідачем послуг по теплопостачанню за договором № 2 про відшкодування вартості теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у заявленому періоді з жовтня по листопад 2012 р., з січня по березень 2013 р., та не є підставами для виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати наданих послуг по теплопостачанню за договором № 2 про відшкодування вартості теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у вказаний період.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що як було встановлено судом у процесу розгляду справи, недоведеними є з боку позивача факти надання відповідачу послуг по теплопостачанню за договором № 2 про відшкодування вартості теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у заявленому періоді з жовтня по листопад 2012 р., з січня по березень 2013 р., то у відповідача не виникав та відсутній обов'язок щодо оплати наданих послуг по теплопостачанню за договором № 2 про відшкодування вартості теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у вказаний період, і позивачем у процесу розгляду справи не було надано суду жодних належних та допустимих доказів виникнення такого обов'язку відповідача з інших підстав, а тому відповідно позовна вимога позивача до відповідача про стягнення 74 196, 31 грн. основної заборгованості по теплопостачанню за договором, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Як було зазначено вище, іншою із позовних вимог позивача є його вимога до відповідача про стягнення 25 374, 85 грн. основної заборгованості за використану ним електричну енергію за період з квітня по травень 2013 р. згідно договору № 4 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем електричної енергії здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Електроенергетику", Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. „Про затвердження правил користування електричною енергією", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором, у разі його підписання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати використаної електричної енергії у квітні 2013 р. у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 13 822, 24 грн., що підтверджується договором № 4 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., актом надання послуг № 93 від 30.04.2013 р. за квітень 2013 р. на суму 13 822, 24 грн., рахунком № 93 від 25.04.2013 р. на суму 13 822, 24 грн., наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факти використання відповідачем електричної енергії за договором № 4 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у травні 2013 р., і відповідно виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати електричної енергії за договором № 4 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у травні 2013 р.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Докази, додані позивачем до позовної заяви та надані ним у процесі розгляду справи, на підтвердження надання відповідачу у травні 2013 р. послуг по постачанню електроенергії за договором № 4 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., а саме акт надання послуг б/н від 31.05.2013 р. за травень 2013 р. на суму 11 552, 61 грн. (підписаний в односторонньому порядку позивачем), рахунок № 113 від 31.05.2013 р. на суму 11 552, 61 грн., та довідка № 187/603 від 25.09.2013 в/ч А 1267, довідка № 1631 від 25.09.2013 в/ч А 1807, довідка № 1791 від 01.10.2013 в/ч А 1349, довідка № 1673 від 01.10.2013 в/ч А 1807, відповідні зведені акти приймання наданих послуг з харчування у травні 2013 р., і інші докази, не є належними доказами, що підтверджують факти отримання відповідачем послуг по постачанню електроенергії за договором № 4 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у травні 2013 р., та не є підставами для виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати наданих послуг по постачанню електроенергії за договором № 4 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у травні 2013 р., оскільки договір № 4 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., припинив свою дію з 01.05.2013 р. і відповідно з цього моменту припинені будь-які зобов'язання сторін за таким договором, а вищевказані акти здачі-прийому робіт (надання послуг) - складені позивачем поза межами дії договору і не підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача основної заборгованості за надані послуги по постачанню електроенергії за договором № 4 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р. у розмірі 13 822, 24 грн.

Як було зазначено вище, іншою із позовних вимог позивача є його вимога до відповідача про стягнення 28 982, 83 грн. основної заборгованості за спожитий природний газ за період з квітня по травень 2013 р. згідно договору № 5 про відшкодування вартості природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати спожитого природного газу у квітні 2013 р. у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 15 935, 60 грн., що підтверджується договором № 5 про відшкодування вартості природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., актом надання послуг № 91 від 30.04.2013 р. за квітень 2013 р. на суму 15 935, 60 грн., рахунком № 91 від 25.04.2013 р. на суму 15 935, 60 грн., наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факти споживання відповідачем природного газу за договором № 5 про відшкодування вартості природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у травні 2013 р., і відповідно виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати електричної енергії за договором договором № 5 про відшкодування вартості природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у травні 2013 р.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Докази, додані позивачем до позовної заяви та надані ним у процесі розгляду справи, на підтвердження надання відповідачу у травні 2013 р. послуг по постачанню природного газу за договором договором № 5 про відшкодування вартості природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., а саме акт надання послуг б/н від 31.05.2013 р. за травень 2013 р. на суму 13 047, 23 грн. (підписаний в односторонньому порядку позивачем), рахунок № 114 від 31.05.2013 р. на суму 13 047, 23 грн., та довідка № 187/603 від 25.09.2013 в/ч А 1267, довідка № 1631 від 25.09.2013 в/ч А 1807, довідка № 1791 від 01.10.2013 в/ч А 1349, довідка № 1673 від 01.10.2013 в/ч А 1807, відповідні зведені акти приймання наданих послуг з харчування у травні 2013 р., і інші докази, не є належними доказами, що підтверджують факти отримання відповідачем послуг по постачанню природного газу за договором № 5 про відшкодування вартості природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у травні 2013 р., та не є підставами для виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати наданих послуг по постачанню природного газу за договором № 5 про відшкодування вартості природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у травні 2013 р., оскільки договір № 5 про відшкодування вартості природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., припинив свою дію з 01.05.2013 р. і відповідно з цього моменту припинені будь-які зобов'язання сторін за таким договором, а вищевказані акти здачі-прийому робіт (надання послуг) - складені позивачем поза межами дії договору і не підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача основної заборгованості за надані послуги по постачанню природного газу за договором № 5 про відшкодування вартості природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 р., у розмірі 15 935, 60 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково (3 512, 04 грн. - за водопостачання водопостачанню та водовідведення, 13 822, 24 грн. - за електроенергію, 15 935, 60 грн. - за природний газ).

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Метсобстар-ХК" (ідентифікаційний код 37250516) на користь Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (ідентифікаційний код 08494013) 33 269 (тридцять три тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп. основної заборгованості та судові витрати 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 40 (сорок) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

20 грудня 2013 р.