Постанова № 36682926, 25.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2013 року № 826/17761/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БК Укрбудмонтаж»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення На підставі ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення. У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 18.12.13р. суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Укрбудмонтаж» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Технобудальянс» за період з 01.02.11р. по 28.02.11р., ТОВ «Промкомплект Україна» за період з 01.10.11р. по 31.12.11р., ПП «Фірма «Володар» за період з 01.04.11р. по 30.04.11р. та ТОВ «Лінктехсервіс» за період з 01.03.12р. по 30.06.12р. За результатами перевірки складено акт від 12.09.2013 № 175/26-57-22-04-09/34482827 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення п. 198.6 ст.198, п. 2001. ст.. 200 Податкового кодексу України від в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 3 507 922,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0001202204 від 04.10.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 897 580,50грн. в тому числі за основним платежем в сумі 3 507 922,00грн. та штрафні санкції в розмірі 1 389 658,50грн.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, спірними податковими повідомленнями-рішеннями, слугувало встановлення перевіркою формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок сум сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Технобудальянс», ТОВ «Промкомплект Україна», ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Лінктехсервіс» за правочинами які укладено без мети настання реальних наслідків.

В обґрунтування позову, представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «Технобудальянс», ТОВ «Промкомплект Україна», ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Лінктехсервіс», при цьому реальність настання наслідків за правочином укладеним з такими контрагентами на переконання позивача у повній мірі підтверджуються наданими як суду так і до перевірки договорами та податковими накладними.

З аналізу наданої позивачем документації вбачається, що між позивачем та ТОВ «Технобудальянс» 08.09.10р. було укладено договорі підряду № 16/09-10, відповідно до змісту якого ТОВ «Технобудальянс» зобов'язувалось за власний кошт виконати будівельно-монтажні роботи на будівництві житлового будинку №2 по вул. Шолуденка мікрорайон «Берізки» в м. Вишгороді Київської області.

Крім того між позивачем та ТОВ «Технобудальянс» 22.11.10р. було укладено договорі підряду № 25-11/09, відповідно до змісту якого ТОВ «Технобудальянс» зобов'язувалось за власний кошт виконати будівельно-монтажні роботи на будівництві житлового будинку №1 по вул. Шолуденка мікрорайон «Берізки» в м. Вишгороді Київської області.

Вказані договори є типовими.

Відповідно до п. 1.2 Договорів перелік та обсяг робіт по вказаному договору договірною ціною та локальним кошторисом.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем до матеріалів справи додано копії вказаних вище договорів , копії договірної ціни, довідок про вартість будівельних робіт, платіжних доручень а також податкових накладних.

Позивачем не зважаючи на вимоги суду не додано до матеріалів справи копії локальних кошторисів якими визначався обсяг робіт, а з наданої позивачем документаці не можливо встановити які саме роботи та в яких обсягах виконувались ТОВ «Технобудальянс» на вказаних об'єктах.

Крім того з акту ДПІ у Ленінському районі м. Харькова №1024/23-304/37190526 від 07.06.2011р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Технобудальянс" ( код за ЄДРПОУ 37190526) вбачається, що кількість працюючих на підприємстві у 4 кварталі 2010 року складала 10 осіб, у тому числі у штаті - 4 особи, за цивільно-правовими договорами - 6 осіб, які, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могли здійснювати такий обсяг роботи, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Також з наявних матеріалів справи вбачається що між позивачем та ПП «Фірма «Володар» укладено договір № 08.04.11р. за № 08/04-11, відповідно до змісту якого ПП «Фірма «Володар» зобов'язувалось здійснити вибурення та вивезення ґрунту з об'єкту, розбивання залізобетонних фундаментів.

Відповідно до змісту вказаного договору, під об'єктом мається на увазі - Реконструкція з надбудовою під готель нежитлової будівлі з наступним обслуговуванням та експлуатацією за адресою : м. Київ, вул.. Еспланадна, 17.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем до матеріалів справи додано копії вказаних вище договорів , копії договірної ціни, довідок про вартість будівельних робіт, платіжних доручень а також податкових накладних, однак з наданої позивачем документації не можливо встановити які саме роботи та в яких обсягах виконувались ПП «Фірма «Володар» на вказаних об'єктах.

Також слід зауважити, що як договорі так і інша документація виписана від імені ПП «Фірма «Володар» підписана заступником директора - гр.. ОСОБА_1, однак з наявних матеріалів справи вбачається, що з моменту створення ПП «Фірма «Володар» єдиним засновником, директором та головним, бухгалтером вказаного підприємства є громадянка Таранова Л.А. при цьому відповідно до довідки форми « 1ДФ» у першому кварталі 2011року кількість працюючих осіб на підприємстві становить - 0 осіб, заступник директора згідно поданої до ДПІ у Вишгородському районі звітності, не значиться.

Крім того судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Лінктехсервіс" укладено договір поставки за № 03/12 від 01.03.12р., відповідно до змісту якого ТОВ "Лінктехсервіс" зобов'язувалось поставити позивачу товар найменування та кількість якого визначається специфікаціями. Поставка такого товару, відповідно до умов договору здійснювалась позивачем з складів ТОВ "Лінктехсервіс".

Разом з тим відповідно до змісту Акту Західної МДПІ м. Харкова ДПС (Жовтневий р-н) про результати документальної невиїзної перевірки Товариства обмеженою відповідальністю "Лінктехсервіс" код ЄДРПОУ 37461181 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011р. по 30.06.2012р. №424/22-417/37461181 від 26.09.2012 року, вбачається, що основними видами діяльності товариства було будівництво житлових та нежитлових будівель, доріг та автостоянок, монтаж водопровідних мереж та ін. будівельно-монтажні роботи, а також діяльність з торгівлі овочами та фруктами.

Відповідно до змісту наданих позивачем специфікацій за вказаним договором, товар який поставлявся позивачу - це в основному труби, рейки, балки та ін..

Крім того вказаним актом перевірки не встановлено наявності у ТОВ "Лінктехсервіс" реальної можливості виконання зобов'язань за правочинами, відсутність складських приміщень та інших необхідних для здійснення господарської діяльності засобів.

Як свідчать наявні матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Промкомплект Україна» було укладено ряд договорів субпідряду, а саме № 14/07-11 від 14.07.11р., № 24/05-11 від 24.05.11р., № 10/06-11 від 10.06.11р. та № 04/07-11 від 04.07.11р.

Відповідно дол. Змісту вказаних договорів ТОВ «Промкомплект Україна» зобов'язувалось виконати роботи з улаштування внутрішніх дворів, опорядження, підлоги житлового будинку та ін. за адресою : б. №1 по вул. Шолуденка мікрорайон «Берізки» в м. Вишгороді Київської області.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем до матеріалів справи додано копії вказаних вище договорів , копії договірної ціни, довідок про вартість будівельних робіт, платіжних доручень а також податкових накладних, однак з наданої позивачем документації не можливо встановити які саме роботи та в яких обсягах виконувались ТОВ «Промкомплект Україна» на вказаних об'єктах.

Крім того з акту Західної МДПІ м. Харкова ДПС (Жовтневий р-н) про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Промкомплект Україна» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з березня 2011 року по червень 2012року №422/22-417/35477839, не вбачається наявності у підприємства реальної можливості виконувати свої зобов'язання за правочинами.

Вказані обставини, що встановлені за результатами судового розгляду позивачем жодним чином не спростовано, інших доказів настання реальних наслідків за правочинами укладеними з ТОВ «Технобудальянс», ТОВ «Промкомплект Україна», ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Лінктехсервіс» не надано.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість», встановлювали аналогічні вимоги щодо формування податкового кредиту.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій