Постанова № 36682790, 13.01.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року № 813/7652/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Сільник Н.Є.,

за участю представника позивача Кошової С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівзахідтрансбуд» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівзахідтрансбуд» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000411502 від 10.01.2013 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, на підставі акта перевірки контрагента позивача безпідставно прийшов до висновку про нікчемність правочинів, що суперечить принципу персональної відповідальності платника та суперечить положенням чинного законодавства. Вказано, що платник податку виключно на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, тому позивач правомірно сформував податковий кредит по вказаних господарських операціях з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові заперечення на позов. Вважав позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають до задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні, у якому був присутнім, подані заперечення підтримав. Додатково пояснив, що фактично господарської операції між ТзОВ «Львівзахідтрансбуд» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не було, відбулося лише оформлення документів про здійснення такої операції, а до перевірки жодних відповідних документів не надано та не підтверджено як послуги надані контрагентом позивача пов'язані з його господарською діяльністю. Також зазначив, що податковий орган не визнавав правочин позивача з його контрагентом недійсним, такі посилання в акті перевірки відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання 13 січня 2014 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до статті 71 та 128 КАС України розгляд справи завершувався за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Львівзахідтрансбуд» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.02.2011 року до 28.02.2011 року, за наслідками якої складено акт № 4680/15-20/32639820 від 10.01.2013 року.

За результатами перевірки встановлено: 1) непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за звітні (податкові) періоди з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року у зв'язку з порушенням п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»; 2) завищення суми податкового кредиту по деклараціях з ПДВ за звітні (податкові) періоди з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року в сумі 33 394,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (поточного) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного період на загальну суму 33 394,00 грн. у зв'язку з порушенням п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

На підставі встановлених порушень 10.01.2013 року податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0000411502 яким збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 41 742,50 грн. (в т.ч. основний платіж 33 394,00 грн., штрафні санкції 8 348,50 грн.).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що між Державним підприємством «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (замовник) та ТзОВ «Львівзахідтрансбуд» (виконавець) та ДП «Константа-Арго» (поручитель) 08 квітня 2010 року укладено договір № ЦУПП-01/0012/10, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець виконує розривні роботи (навантаження, транспортування та складування розривних порід) на Королівському та Кам'яницькому кар'єроуправліннях, відповідно до Специфікації № 1 до даного договору. Виконавець зобов'язується виконати роботи з навантаження, транспортування та складування розривних порід з моменту підписання договору до 31.12.2010 року (пункт 2.1).

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 30.12.2010 року до договору № ЦУПП-01/0012/10 від 08 квітня 2010 року пункт 2.1 договору викладено у новій редакції, а саме «виконавець зобов'язується виконати роботи з навантаження, транспортування та складування розривних порід в повному обсязі по Королівському кар'єроуправлінню у термін до 02.02.2011 року, а по Кам'яницькому кар'єроуправлінню з моменту підписання договору до 31.12.2010 року»; пункт 7.1 договору «термін дії договору з моменту підписання його сторонами до 02.02.2011 року в частині виконаних робіт, а в частині розрахунків до повного їх виконання».

03.01.2011 року між ТзОВ «Львівзахідтрансбуд» (замовник) та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (підрядник) (м. Луганськ, вул. 50 лєт образованія СССР, 24 оф. 12) укладено договір, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик та у передбачений договором строк виконати роботи на об'єкті замовника. Підрядник зобов'язується приступити до виконання робіт протягом 15 днів від дати підписання договору після чого виконати усі роботи і передати їх (результат виконаних робіт) замовнику за актом прийняття-здачі робіт.

За наслідком виконаних робіт 28.02.2011 року складено акт здачі-прийняття послуг (послуг бульдозера, послуг екскаватора, послуг МАЗ-55511).

На оплату виконаних робіт ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виписано рахунок-фактуру № СФ-0004548 від 28.02.2011 року, а саме по виконанню послуг бульдозера, послуг екскаватора, послуг МАЗ-55511 на загальну суму 200 356,80 грн. (в т. ч. ПДВ 33 392,80 грн.).

До матеріалів справи, на підтвердження розрахунків з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», представником позивача долучено акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.2011 року.

На виконання вказаних робіт ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виписано податкову накладну № 104 від 28.02.2011 року на загальну суму 200 356,80 грн. (в т. ч. ПДВ 33 392,80 грн.)

Суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Як вбачається з акту перевірки, ДПІ у Залізничному районі м. Львова на адресу позивача скеровано лист № 20923/10/15-20/11 від 02.11.2012 року «Про надання інформації та її документального підтвердження».

ТзОВ «Львівзахідтрансбуд» до перевірки не надано жодних підтверджуючих документів (податкових накладних, видаткових накладних, договорів, актів виконаних робіт) щодо проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

При перевірці ДПІ використано акт № 129/227/35554567 від 17.05.2012 року «Про результати невиїзної документальної» перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року. Як вбачається з вказаного акту у товариства з моменту реєстрації відсутня матеріальна база, а саме: відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, що робить неможливим фактичне виконання умов угод. Господарські операції між ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, які необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Оскільки ТзОВ «Львівзахідтрансбуд» жодними документами не підтверджено реальності господарських відносин із ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за звітні (податкові) періоди з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 ПК України.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (роботи, послуги) до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування, а також формування від'ємного значення податку на додану вартість, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Щодо надання послуг бульдозера, послуг екскаватора, послуг МАЗ-55511 ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», суд зазначає, що позивачем не надано первинних документів, які б свідчили про факт узгодження між позивачем та його контрагентом місця надання послуг, а також переліку робіт, необхідних для виконання умов договору від 03.01.2011 року, оскільки договір від 03.01.2011 року містить лише загальні умови. Тому судом ставиться під сумнів обізнаність контрагента позивача про місцезнаходження об'єкта замовника, на якому була необхідність проведення робіт, а також обізнаність про обсяг робіт, які підлягали виконанню. Вказане в свою чергу свідчить про сумнівність виконаних господарських операцій.

Окрім того позивачем не підтверджено економічної доцільності надання послуг, як зазначає позивач у місті Києві, підприємством котре знаходиться у місті Луганськ, на замовлення ТзОВ «Львівзахідтрансбуд» (м. Львів).

Так, складені за такими операціями первинні документи та податкова накладна, внаслідок того, що спірна операція фактично контрагентом не виконувалась, є юридично дефектною та не створює правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, тому суд критично ставиться до підставності формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Також під час розгляду справи не встановлено у контрагента технічного персоналу, наявність якого обумовлюється не лише специфікою господарських операцій, а і умовами договору щодо самостійного виконання контрагентом спірних операцій. Під час розгляду справи не встановлено наявності у контрагента залучених фахівців, або залучення інших підприємств для виконання спірних операцій на умовах субпідряду. Позивачем не надано на вимогу суду жодних доказів з цього приводу.

Позивачем не доведено факт реального виконання умов договору, що надало б йому право на формування податкового кредиту

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Враховуючи юридичну дефектність первинних документів, відомості у яких не підтверджені іншими доказами (документи формально оформлені без фактичного надання послуг), суд вважає, що позивач не набув права на формування на їх підставі даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги сумнівність ведення господарської діяльності ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» в рамках правового поля, враховуючи розбіжності в поданих позивачем документах, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ, суд приходить до висновку, що відомості про фактичне виконання укладеного договору є недостовірні.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, та сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Враховуючи матеріали справи, аналізуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає, що подані Підприємством первинні бухгалтерські документ не можуть доводити реальність господарських операцій між ТзОВ «Львівзахідтрансбуд»та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Позивачем не надано суду документальних підтверджень, які б спростовували порушення, про які зазначено в акті перевірки.

Оцінюючи докази, судом враховано, що платник податків повинен мати намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що, такі документи за змістом пункту 44.1 ПК України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Отже, факт виконання позивачем вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України недоведений позивачем належними доказами, та спростований відповідачем.

Статтею 83 ПК України визначено, що підставами для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З досліджуваних у судовому засіданні документів, встановлено, що позивачем не надано суду документів на спростування порушень, про які зазначено в акті перевірки.

Суд звертає увагу, що висновки податкового органу про порушення ТзОВ «Львівзахідтрансбуд» податкового законодавства ґрунтуються на переконанні про відсутність фактичного здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентом, та відсутні висновки про недійсність договору, яким оформлено ці правовідносини.

Дотримуючись принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачений частинами 4 та 5 статті 11 КАС України суд пропонував позивачу надати всі первинні документи на підтвердження права на отримання податкової вигоди, для чого в судових засіданнях оголошувались перерви. Жодних інших документів, ніж долучені до матеріалів справи, на вимогу суду надано не було.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що твердження відповідача, викладені в акті перевірки № 4680/15-20/32639820 від 10.01.2013 року, знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин справи, тому прийняте на підставі матеріалів перевірки податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачеві, якому відмовлено в позові, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17 січня 2014 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська