Ухвала суду № 36682721, 03.01.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

03 січня 2014 р. Справа № 805/17686/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасатоменергомонтаж» м. Курахове про розстрочення виконання судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року по адміністративній справі № 805/17686/13-а за позовом Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Донецькій області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасатоменергомонтаж» м. Курахове

про: стягнення з розрахункових рахунків заборгованості з податку на додану вартість у сумі 52456 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Мар’їнська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасавтоменергомонтаж» м. Курахове про стягнення з розрахункових рахунків заборгованість з податку на додану вартість у сумі 52456 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 року позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасавтоменергомонтаж» м. Курахове з розрахункових рахунків заборгованість з податку на додану вартість у сумі 52456 грн. (п’ятдесят дві тисячі чотириста п’гривень).

24.12.2013 року ТОВ «Донбасавтоменергомонтаж» звернулось до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 року по справі № 805/17686/13-а за позовом Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до ТОВ «Донбасатоменергомонтаж» про стягнення з розрахункових рахунків заборгованості з податку на додану вартість у сумі 52456 грн., в зв’язку з тяжким фінансовим становищем.

Представник заявника у судовому засіданні не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, через канцелярію суду надав заяву, відповідно до якої просив суд розглянути заяву підприємства в порядку письмового провадження, а також зазначив, що проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду не заперечує.

Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд зазначає, що розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов’язується з об’єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення в повному обсязі. Вказані обставини, можуть мати, як суб’єктивний так і об’єктивний характер, але повинні бути єдині в своїй суті – ускладнювати виконання рішення або робити його неможливим.

Слід зазначити, що рішення суду за своєю суттю є актом органу судової влади, який наділено силою закону, що робить його обов’язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами на всій території України. Іншими словами, набираючи законної сили судовий акт наділяється примусово-владним характером, що вимагає від сторін виконавчого провадження та органів державної виконавчої служби вжиття всіх необхідних заходів до його негайного, повного та належного виконання. За таких обставин надання боржнику розстрочення виконання судового рішення є виключною мірою оскільки може суттєво послабити його силу.

Водночас, оскільки заява про розстрочення виконання судового рішення розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, заявник повинен надати суду докази в підтвердження обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду.

Тобто, на відповідача покладається обов’язок доказування перед судом наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду та доведення, що в ситуації, яка склалася присутній саме винятковий випадок, коли необхідно задовольнити заяву про розстрочення виконання постанови адміністративного суду.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником в обґрунтування заяви про розстрочення виконання судового рішення не надано жодного доказу, який би вказував на неможливість його виконання, або підтверджував наявність обставин, які ускладнюють таке виконання.

Суд зауважує, що лише саме твердження відповідача про його знаходження у складеному фінансовому становищі не є достатнім для прийняття рішення про розстрочення виконання судової постанови.

Приймаючи до уваги той факт, що спірні правовідносини стосуються сплати обов’язкових зборів та платежів до Державного бюджету України, а також виходячи з обставин справи, які полягають у порушенні підприємством встановлених законом загальнообов’язкових правил поведінки суб’єкта господарювання із сплати податків, що не залежить від результатів його господарської діяльності, адміністративний суд відхиляє заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду в повному обсязі, з наступним обґрунтуванням.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання є податковим боргом.

За приписами п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (п.100.4 ст.100 ПК України).

В свою чергу вичерпний перелік обставин, що свідчить про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1235.

Відповідно до п. 100.9 ст. 100 ПК України рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політки.

Пунктом 100.13 статті 100 ПК України встановлено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Так, Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 року №1263 (далі – Порядок), в пункті 1.4 закріплює, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов’язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними автоматизованої інформаційної системи, що ведеться органами державної податкової служби.

Суд зазначає, що а ні позивачем а ні відповідачем не надано суду доказів звернення відповідачем до органу Державної податкової служби про надання розстрочення або відстрочення сплати податкового боргу, а також рішення, яке може бути прийнято податковим органом за результатом розгляду такої заяви з урахуванням повноважень наданих Державному податковому органу.

Таким чином суд зазначає, що по-перше, матеріали справи не містять ані доказів існування у відповідача обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення у нього податкового боргу, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1235, ані певного економічного обґрунтування, яке б свідчило про можливість погашення ним податкового боргу рівними частками саме протягом 12 місяців.

По-друге, в силу приписів чинного податкового законодавства розстрочення податкового боргу на строк, що виходить за межі одного бюджетного року вимагає обов’язкового погодження з Міністерством фінансів України, що в даному випадку також не має місця.

По-третє, в світлі наведених норм права, надання платнику податків розстрочення податкового боргу здійснюється з обов’язковою умовою сплати останнім процентів за кожний календарний день користування платником розстроченням податкового боргу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасатоменергомонтаж» м. Курахове про розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 року в адміністративній справі № 805/17686/13-а.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасавтоенергомонтаж» м. Курахове про розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 року в адміністративній справі № 805/17686/13-а - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Олішевська B.В.