Постанова № 36681358, 16.01.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4608/13-а

16 січня 2014 року

09год. 40хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба"

про стягнення санкцій,

ВСТАНОВИВ :

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" (з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 1727,28 грн. та пені в сумі 89,95 грн.

В обґрунтування позову вказує, що на підставі поданого відповідачем 16.12.2013 звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів встановлено порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого ч.1-3 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", у зв'язку з чим до відповідача відповідно до ч.1,2 ст.20 цього Закону застосовано адміністративно-господарську санкцію в сумі 1727,38 грн. та за порушення термінів сплати санкції нараховано пеню в сумі 89,95 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання, яким позовні вимоги підтримав та просив справу розглянути за його відсутності (а.с.22).

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.18). Судом не визнавалася обов’язковою участь відповідача в судовому засіданні. Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон № 875-XII) встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Матеріалами справи стверджено, що Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Дружба" подано звіт про зайнятість населення і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (рядок 01) - 11 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) - не зазначено; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (рядок 03) - не зазначено; фонд оплати праці штатних працівників (рядок 04) - 38000,00 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника товариства (рядок 05) - 3400,00 грн. (а.с.5).

Таким чином, вищевказаним звітом стверджується, що відповідачем порушено установлений законом норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Судом встановлено, що відповідно до поданого звіту відповідачем не вірно розраховано середньорічну заробітну плату штатного працівника товариства (рядок 05), а саме вказано 3400,00 грн. замість вірної суми 3454,55 грн.(38000 грн.:11).

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" розмір адміністративно-господарських санкцій становить 1727,28 грн. (розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника поділений на два).

Розмір пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції відповідно до ч.2 ст.20 цього Закону становить 89,95 грн., що підтверджено відповідним розрахунком (а.с.7).

Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та іншими законами України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам. Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем вживалися всі передбачені законодавством заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання, відповідачем суду не надано. У зв'язку з тим, що в діях Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" наявний склад правопорушення, суд вважає підставною вимогу про стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції та пені за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже позов підлягає до задоволення.

Судові витрати по справі згідно з ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" (код ЄДРПОУ 30715731) на користь Держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративного-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 1727,28 грн. та пеню в сумі 89,95 грн., всього 1817,23 грн. (одна тисяча вісімсот сімнадцять гривень 23 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.