Рішення № 36681314, 13.01.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.2014 Справа № 920/1920/13

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Буренко Я.В., розглянувши матеріали справи № 920/1920/13:

За позовом: Прокурора Лебединського району в інтересах держави в особі позивачів: 1) Лебединської міської ради, м. Лебедин, Сумська область,

2) Державної екологічної інспекції в Сумській області, м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АХ", м. Суми,

про стягнення 104 769 грн. 84 коп.,

За участю представників сторін:

від першого позивача: не з'явився;

від другого позивача: предст. Матюха Д.М. (дов. № 05/-08 від 02.01.2013року);

від відповідача: предст. Курбатов В.В.(довіреність від 05.09.2013 року),

предст. Чайченко О.В. (довіреність від 05.09.2013року);

від прокуратури: Кулинич Л.С. посвідчення № 012848 від 7.11.2012року;

Суть спору: прокурор в інтересах позивача подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 104 769 грн. 84 коп. завданої державі шкоди за забруднення земель промисловості в дохід місцевого бюджету Лебединської міської ради з урахуванням вимог п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, а саме 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати до Державного бюджету України та 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати в дохід місцевого бюджету.

Прокурор підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник другого позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечують.

08.01.2014 року відповідач надіслав додаткові обґрунтування правової позиції по справі б/н від 08.01.2014 року, в яких, крім іншого, зазначив, що відповідно до Цивільного кодексу України розмір збитків повинен визначатись відповідно до реальної вартості майна, а також наголосив на тому, що розмір збитків визначається на момент розгляду справи або виконання робіт.

09.01.2014 року від відповідача надійшло додаткове обґрунтування правової позиції по справі б/н від 09.01.2014 року, в якому відповідач наголошує на тому, що нормою частини 6 статті 225 Господарського кодексу України передбачено право Кабінету Міністрів України затверджувати методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання. Стосовно міністерств, відомств та інших центральних органів виконавчої влади таке право законом не передбачено. Також відповідач зазначає, що пункті 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», з наступними змінами та доповненням, зазначено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

10.01.2014 року від другого позивача надійшли додаткові пояснення по справі б/н від 10.01.2014 року, в яких представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

08.01.2014 року від відповідача вдруге надійшло клопотання про призначення судової експертизи б/н від 08.01.2014 року, в якому представник відповідача зазначає, що дану справу неможливо вирішити без визначення ступеню забруднення оточуючого середовища та розміру матеріальної шкоди, оскільки визначення розміру шкоди лише за методикою затвердженою наказом Мінприроди України від 27.10.1997 року № 171 буде носити умовний характер і не відповідатиме реальному стану речей. В зв'язку з чим відповідач повторно звертається до суду з клопотанням про призначення експертизи та просить суд призначити судову екологічну експертизу.

10.01.2014 року від державної екологічної інспекції України у Сумській області надійшло заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи б/н від 10.01.2014 року, в якому представник позивача зазначив, що з моменту відбору проб позивачем пройшов значний проміжок часу, постійно змінювались погодні умови, що впливає на стан ґрунтів і тому результат експертиз не може бути об'єктивним. В зв'язку з чим представник другого позивача просить суд відмовити в задоволенні клопотання про призначення експертизи.

В судовому засіданні представники відповідача наполягали на призначенні експертизи.

Прокурор та позивач проти призначення експертизи заперечували. Крім того, представники відповідача вважають, що спір не може вирішуватись без залучення фізичної особи - Пінчука М. О., який працює керуючим підрозділом товариства з обмеженою відповідача «АХ» і на якого в порядку регресу може бути покладено стягнення оспорюванної суми шкоди. А отже, представники відповідача вважають, що спір взагалі не може розглядатись господарським судом.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та подачі витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд встановив:

В зв'язку з тим, що з моменту відбору проб та проведення перевірки минув значний проміжок часу суд вважає, що застосування результатів експертизи не є можливим. Крім того, відповідач, повторно звертаючись з клопотанням про призначення експертизи, зазначає, що, на його погляд, визначення розміру шкоди лише за Методикою, затвердженою наказом Мінприроди України від 27.10.1997 року № 171 (в редакції наказу від 04.04.2007 року № 149) носитиме умовний характер. Однак визначення правомірності застосування будь-якою нормативного акту - це прерогатива суду і не потребує призначення експертизи. Що стосується законності та компетентності здійснених в ході перевірки лабораторних досліджень, - Державною екологічною інспекцією подано свідоцтво про атестацію відділу інструментально - лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Сумській області на право проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду (а.с. 78). Тому господарський суд вважає клопотання відповідача про призначення експертизи б/н від 08.01.2014 року таким, що задоволенню не підлягає. Не може бути взято до уваги і твердження відповідача щодо необхідності залучення до участі у справі фізичної особи, до якої ймовірно може бути пред'явлено вимоги в порядку регресу, оскільки це ніяким чином не стосується даного спору, в якому йдеться про відшкодування юридичною особою шкоди, завданої державі в ході господарської діяльності цієї юридичної особи.

Що ж до самого спору, як вбачається з матеріалів справи, в період з 20 лютого 2013 року по 5 березня 2013 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Сумській області Лубенською М.М. та Нечваль А.Ф. в присутності керуючого підрозділом товариства з обмеженою відповідальністю «АХ» Пінчука М.О. проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні будівництва та експлуатації свинарника по вулиці Санаторній 65, с. Токарі Лебединської міської ради Сумської області.

Під час перевірки встановлено, що відповідач в процесі виробничої діяльності здійснював забруднення орендованих ним земель промисловості гнієвмісткими стічними водами без дозволу та лімітів на утворення відходів на 2012 та 2013 роки, що є порушеннями вимог статей 17, 32, 33 Закону України «Про відходи», статті 96 Земельного кодексу України, статей 35, 46 Закону України «Про охорону земель».

Сліди забруднення землі гнієвмісткими стічними водами виявлені на земельній ділянці площею 3575 м2. Лабораторні вимірювання складу та властивостей ґрунтів на цій земельній ділянці показали наднормативний вміст амонію обмінного та фосфору рухомого.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області відповідно до «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», яка затверджена наказом Мінприроди від 27.10.1997 року № 171 було здійснено розрахунок розміру шкоди зумовленої забрудненням земельної ділянки гнієвмісткими стічними водами ТОВ «АХ» в с. Токарі Лебединської міської ради. Розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу становить 104 769 грн. 84 коп.

Частиною 2 статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу у межах установлених лімітів.

Відповідно до вимог п. а) частини 1 статті 32 Закону України «Про відходи», забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Як стверджує прокурор та позивач, на момент проведення перевірки у відповідача дозвіл та ліміти на утворення відходів на 2012-2013 роки був відсутній.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що для відходів за даним спором необхідно застосовувати загальний режим поводження з відходами, який включає в себе необхідність отримання відповідних дозволів та лімітів. Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи», в якій визначені основні терміни закону, відходами тваринного походження є загиблі тварини, відходи, що утворились внаслідок виготовлення продукції із тваринної сировини, непридатної для споживання людиною і твариною, а також підлягають обов'язкової утилізації, крім продуктів метаболізму, що використовується для виробництва біогазу або органічних добрив.

Він зазначає, що використання продуктів метаболізму для виготовлення органічних добрів не відносить їх до поняття відходів тваринництва у розумінні Закону України «Про відходи». Крім того, 1 лютого 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АХ» та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» було укладено договір купівлі - продажу № 025, відповідно до якого СТОВ «Промінь» закуповує у ТОВ «АХ» гній. За вимогою СТОВ «Промінь» був проведений хімічний аналіз гною свиноферми ТОВ «АХ» у с.Токарі. Згідно протоколу відбору та дослідження проб ґрунту від 13.08.2013 року № 996 виконаного спеціалізованим ТОВ «Фортеко», гній із свиноферми ТОВ «АХ» у с. Токарі відповідає вимогам санітарних норм та державним стандартам. Також відповідач заперечує проти розрахунку розміру шкоди здійсненого державною екологічною інспекцією в Сумській області від 11.03.2013 року. Спосіб відшкодування шкоди, згідно статті 1192 Цивільного кодексу України, завданої майну потерпілого, відшкодується в натурі або відшкодуються завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На думку відповідача, з урахування положень Конституції України та Цивільного кодексу України, немає підстав для застосування положень Методики, затвердженої наказом Мінприроди від 27.10.1997 року № 171 у редакції від 04.04.2007р. № 149 з метою визначення шкоди так як Законами України такий спосіб визначення розміру шкоди не передбачено. Також відповідач наголошує на тому, що в Законах України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про відходи» відсутнє жодне згадування про те, що будь-якому центральному органу виконавчої влади надано право видавати нормативні документи, спрямовані на визначення розміру заподіяної шкоди природному середовищу.

Господарський суд не може погодитись з позицією відповідача з огляду на наступне.

Так, статтею 1 Закону України «Про відходи» встановлено, що Державний класифікатор відходів - це систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обґрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів.

Державним класифікатором відходів 005-96, затвердженим і введеним в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29.02.1996 № 89 передбачається, що до відходів виробництва продукції сільського господарства та мисливства за кодом класифікації відходів № 0121.2.6.03 належать екскременти, сечовина та гній (включно струхлявіле сіно та солома) від худоби. Таким чином, твердження відповідача, що гнієвмісткні стічні води не є відходами тваринництва в розумінні Закону України «Про відходи» є безпідставним.

Крім того, предметом спору є забруднення землі гнієвмісткними стічними водами - рідиною (сечею), а договір на вивезення чи утилізацію рідких нечистот, які утворились внаслідок життєдіяльності тварин у відповідача відсутній.

Статтею 35 Закону України «Про відходи» передбачає, що утилізація відходів тваринного походження на території України здійснюється спеціалізованими підприємствами (підрозділами) з утилізації відходів тваринного походження і не може здійснюватися підприємствами, що виробляють продукцію тваринного походження, призначену для споживання людиною, за винятком випадків здійснення такої діяльності спеціалізованими підрозділами з утилізації відходів тваринного походження.

Також, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок заподіяної шкоди був проведений згідно «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 року під № 422/13689 та затвердженої наказом Мінприроди 04.04.2007р. №149.

Пунктом 4.1. вищезазначеної методики передбачено, що розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

З урахуванням вищевикладеного, факт заподіяння шкоди завданої навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення земельної ділянки підтверджується актом перевірки від 20 лютого 2013 року - 5 березня 2013 року, актом відбору проб ґрунту від 26.02.2013 № А04-02-13, протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 04-03-13 від 06.03.2013 року, розрахунком розміру заподіяної шкоди. Посилання відповідача на те, що збитки повинні були обраховуватись на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 «Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» та Державна екологічна інспекція у Сумській області не мала прав їх обраховувати є не обґрунтованим. Так, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 «Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» передбачається, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Вищезазначеною нормою не передбачається відшкодування збитків власникам землі або землекористувачам за забруднення земельних ділянок чи їх засмічення.

Також слід зазначити, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Прокурором же з позовною заявою подано вирок Лебединського районного суду Сумської області, яким Пінчука М. О.- керуючого підрозділом товариства з обмеженою відповідальністю «АХ» було визнано винним у скоєнні злочину, у тому числі - передбаченого частиною 1 статті 239 Кримінального кодексу України (забруднення або зіпсування земель речовинами, відходами та іншими матеріалами). Вирок суду набрав законної сили.

Тому, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в дохід державного бюджету України судового збору в розмірі 2 095 грн. 38 коп. відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Клопотання відповідача про призначення експертизи б/н від 08.01.2014 року - залишити без задоволення.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АХ» (40021, м. Суми, вул. Кірова, буд. 189, код 33390217) в доход місцевого бюджету Лебединської міської ради (Сумська область, м. Лебедин, вул. Пушкіна, 2, р/р 33112331700010, код ОКПО 37345566, код бюджетного призначення платежу 24062100, банк отримувача - ГУДКСУ в сумській області, МФО 837013) 104 769 грн. 84 коп. шкоди за забруднення земель промисловості, з урахуванням вимог п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, а саме: 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати до Державного бюджету України та 70% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати в доход місцевого бюджету.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АХ» (40021, м. Суми, вул. Кірова, буд. 189, код 33390217) в доход державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) 2 095 грн. 38 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.01.2014 року.

Суддя І.В. Зайцева