Ухвала суду № 36681090, 13.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 р.Справа № 820/11831/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013р. по справі № 820/11831/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агродар», звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0000152204 від 10.10.2013 року. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2013 року в загальному розмірі 15239 грн., в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту податкової накладної №1/1 від 18.04.2013р., яка була виписана контрагентом - СФГ «Меліса» у іншому податковому періоді та не зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних. В свою чергу, підприємством у відповідності до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) разом із податковою декларацією за звітний період було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Додаток 8), із переліком продавців та їх податкових накладних, що заповнені з порушенням порядку реєстрації податкових накладних, про що мається відмітка в отриманні. Таким чином, оскільки ТОВ «Торговий дім «Агродар» було правомірно сформовано податковий кредит у липні 2013 року, то у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення підприємству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 10.10.2013 р. №0000152204.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення п.п. п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугували встановлені за наслідками перевірки висновки перевіряючи про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2013 року в загальному розмірі 15239 грн., в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту податкової накладної №1/1 від 18.04.2013р., яка була виписана контрагентом - СФГ «Меліса» у іншому податковому періоді та не зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказує, що посилання позивача, як на підставу правомірності формування суми податкового кредиту, на положення п. 201.10 ст. 201 ПК України, в частині звернення із заявою зі скаргою на постачальника є необґрунтованими, оскільки встановлений даною нормою перелік обставин звернення із скаргою є вичерпний, та він не містить факт відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі. Крім того, встановлене п. 198.6 ст. 198 ПК України право на включення до складу податкового кредиту податкової накладної протягом 365 днів з дати її складання, розповсюджується виключно на податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог ст. 201 ПК України. Враховуючи наведене, податковий орган вказує, що оскільки ТОВ «Торговий дім «Агродар» було занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2013 року в загальному розмірі 15239 грн., то спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Торговий дім «Агродар» пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів в ДПІ у Київському районі м. Харкова.

26.09.2013 року співробітниками ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім «Агродар» за липень 2013 року, за наслідками якої складено Акт №598/20-31-22-04-07/36036864.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2013 року в загальному розмірі 15239 грн.

Позивач, не погодившись із встановленими під час перевірки порушеннями, надав письмові заперечення на акт перевірки. Листом від 16.10.2013 року №4125/20-31-22-04-12 ДПІ у Київському районі м. Харкова надало відповідь на заперечення, якими повідомило, що висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог діючого законодавства є законними та обґрунтованими.

На підставі вищезазначеного акту, ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152204 від 10.10.2013 року, яким ТОВ «Торговий дім «Агродар» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 22858,50 грн., у т.ч. за основним платежем 15.239,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7619,50 грн.

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що ТОВ «Торговий дім «Агродар» було правомірно включено до складу податкового кредиту за липень 2013 року суму ПДВ по податкових накладних, виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах, проте отриманих позивачем у звітному. Посилання податкового органу на те, що заява зі скаргою повинна бути подана разом з декларацією за той період, у якому мала місце господарська операція, є неправомірним, оскільки відповідно до ПК України факт виникнення права на податковий кредит пов'язаний безпосередньо з отриманням податкової накладної (п. 198.2 ст. 198 ПК України), та платник податку має право на включення до податкового кредиту суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду, що 18.04.2013 року між СФГ «Меліса» (Постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Агродар» (Покупець) було укладено Договір поставки №18/04-2, згідно умов якого, Постачальник зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар (соняшник) українського походження, врожаю 2012 року на умовах, зазначених Договором.

Визначений у договорі товар було придбано позивачем, про що свідчить надана останнім та долучена до матеріалів справи копія видаткової накладної №1 від 18.04.2013 року на загальну суму 91434 грн., у т.ч. ПДВ 15239 грн.

Вартість придбаного товару була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок СФГ «Меліса», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №1348 від 18.04.2013 року.

На виконання договірних відносин контрагентом на адресу позивача було виписано податкову накладну №1/1 від 18.04.2013 р. на загальну суму 91434 грн., у т.ч. ПДВ 15239 грн.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом як під час проведеної перевірки так і під час судового розгляду справи не ставиться під сумнів факт реальності укладених між позивачем та контрагентом господарських відносин.

Як вбачається з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року, зазначена податкова накладна була фактично отримана позивачем 01.07.2013 року, після чого, ТОВ «Торговий дім «Агродар» було подано до ДПІ у Київському районі м. Харкова податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, які були отримані податковим органом 20.08.2013 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанції та не заперечується податковим органом. Також позивач надав до податкового органу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Додаток 8), у якій зазначив про відсутність реєстрації виписаної СФГ «Меліса» податкової накладної №1/1 від 18.04.2013 р. у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Перевіряючи нявність у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту липень 2013 року сум ПДВ, по податковій накладній яка була виписана у іншому податковому періоді та не зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом під час проведеної перевірки не було виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Висновок про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за липень 2013 року у сумі 15239 грн. контролюючий орган обґрунтовує тим, що до податкового кредиту позивачем включені не зареєстровані податкові накладні, по яким період, за який подано заяву із скаргою, не відповідає періоду виписці податкових накладних.

Колегія суддів вважає необґрунтованими дані доводи податкового органу, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 201.10 статті 200 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 ПК України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Крім цього, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 у за № 1402/18697) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду, що позивач вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкової накладної та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за липень 2013 року.

Також колегія суддів зазначає, що оскільки контрагент позивача - СФГ «Меліса», в порушення вимог ПК України не зареєструвало видану ТОВ «Торговий дім «Агродар» податкову накладну №1/1 від 18.04.2013 р. у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства разом з декларацією з ПДВ за липень 2013 року було подано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Додаток №8) із копіями відповідних первинних документів бухгалтерського обліку, а саме видаткової накладної №1 від 18.04.2013 року та платіжного доручення №1348 від 18.04.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності включення ТОВ «Торговий дім «Агродар» до складу податкового кредиту в податковій декларації по податку на додану вартість з врахуванням поданої заяви із скаргою на постачальника за липень 2013 року, податкових накладних, виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах, проте отриманих позивачем у звітному.

Таким чином, оскільки висновки контролюючого органу про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2013 року в загальному розмірі 15239 грн. є необґрунтованими, то колегія суддів дійшла висновку про відсутність у податкового органу встановлених законом підстав для визначення позивачу суми податкового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року по справі №820/11831/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013р. по справі № 820/11831/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бенедик А.П.Судді Бегунц А.О. Калиновський В.А.