Постанова № 36679770, 13.01.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2014 року Справа № 904/6931/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Подобєда І.М.

при секретарі Погорєлова І.М.

за участю представників

позивача: Спектор С.Б., директор, паспорт серія АМ № 156459, виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 12.12.2000 року,

Циганенко Ю.В., представник, довіреність від 10.01.2014 року,

відповідача Шахов Д.А., представник, довіреність від 17.09.13 року,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Стасика Олександра Васильовича, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2013 р. у справі №904/6931/13

за позовом приватного підприємства «ДІСТАС», м. Дніпропетровськ

до фізичної особи-підприємця Стасика Олександра Васильовича, м. Дніпропетровськ,

про стягнення 513 893,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось ПП «ДІСТАС» (Позивач ) до ФОП Стасика О.В. (Відповідач) про стягнення 513 893,08 грн. заборгованості, з яких: 484 729,56 грн. - основний борг; 23 864,61 грн. - пені ; 5 298,91 грн. - 3 % річних, за договором поставки № 7 від 03.01.2013 року. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем своїх обов'язків із своєчасного та повного погашення заборгованості за вищенаведеним договором, розмір якої узгоджено сторонами в акті звірки розрахунків станом на 31.05.2013 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.13 р. (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з відповідача: Фізичної особи - підприємця Стасика Олександра Васильовича на користь позивача - Приватного підприємства «ДІСТАС» : 484 729, 56 грн. - заборгованості за договором; 23 864, 61 грн. - пені; 5 298, 91 грн. - 3% річних та 11 998, 36 грн. - витрат на сплату судового збору.

Вмотивовуючи рішення, суд послався на відсутність заборгованості у позивача перед відповідачем за іншими договорами поставки, укладеними між цими сторонами, у зв'язку з чим відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог, та ненаданням відповідачем на час прийняття рішення у справі доказів погашення заборгованості перед позивачем за договором поставки № 7 від 03.01.2013р. в загальному розмірі 513 893,08 гривень.

Також господарський суд не задовольнив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до часу розгляду Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська цивільної справи № 201/11630/13-ц за позовом Стасик В.В. до ФОП Стасик О.В., ПП «Дістас» про визнання недійсним договору поставки № 7 від 03.01.2013 р., оскільки розгляд районним судом цивільної справи не перешкоджає розгляду господарської справи.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі, постановити ухвалу про зупинення провадження у справі до розгляду справи №201/11630/13-ц в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник посилається на неможливість розгляду даної справи до вирішення справи Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська тому, що обставини, які судом розглядаються, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі. Також, скаржник зазначає, що висновок місцевого господарського суду про відсутність заборгованості у позивача за договором № 1 від 02.01.13 року, оскільки останній розрахувався з відповідачем у повному обсязі, є необґрунтованим та протиправним, у зв'язку з чим були підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки дана процесуальна дія Відповідача була направлена виключно на затягування судового процесу. Крім того, представник Відповідача та безпосередньо Відповідач у судових засіданнях на питання суду щодо існуючої заборгованості за Договором №7 від 03.01.2013р. визнали наявність боргу за цим договором та погодились із зазначеною сумою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2013 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та призначено на 23.12.2013 року.

23.12.2013 року розгляд справи відкладено на 13.01.2014 року, у зв'язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи (а.с. 101).

В судове засідання, призначене на 13.01.2014 року, представник відповідача повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 102 ГПК України, а також враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

03.01.13р. між ПП «ДІСТАС» (продавець) та ФОП Стасик О.В. (покупець) укладено договір поставки № 7, відповідно до умов якого продавець у травні 2013 року здійснив поставку на користь відповідача товару на загальну суму 857 432, 60 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, актами здачі-прийому робіт (надання послуг) та виписками (т. 1 а.с.9-24).

В п.3.1. договору сторони погодили, що оплата виконується шляхом перерахування всієї суми на розрахунковий рахунок продавця на протязі 7 банківських днів з дня відвантаження товару; датою відвантаження вважати дату у видатковій накладній. Відповідно до п.3.2. договору за прострочення платежу покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої за цей період, нараховану на суму прострочення платежу за кожний день прострочення. Згідно з п.3.3. договору по результатам діяльності сторони проводять звірку взаєморозрахунків, результати якої оформлюються відповідним актом; дані, які підтверджені сторонами у акті звірки, є підставою для кінцевих взаєморозрахунків. (т.1, а.с.9).

Сторони уклали додаткову угоду від 01.02.13р. №1 до вищезазначеного договору поставки, відповідно до умов якої пункт 3 договору поставки №7 від 03.01.13р. було доповнено розділом 1 пунктом 1.2. наступного змісту : «Згідно заявок покупця продавець приймає на себе зобов'язання здійснити лакування /літографування жесті ЕЖК ( товару ); пунктом 3.4. наступного змісту : «Приймання -передача виконаних робіт по лакуванню /літографуванню товару виконується сторонами шляхом підписання акту виконаних робіт; та пунктом 3.5. наступного змісту : « Вартість робіт по лакуванню / літографуванню товару визначається згідно акту виконаних робіт. (т.1, а.с. 10)

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що надані позивачем оригінали первинних документів (договір поставки, видаткові накладні та акти здачі-прийому робіт, надання послуг) підтверджують поставку товару позивачем на користь відповідача відповідно до умов вищезазначеного договору . Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обов'язків за вищенаведеним договором поставки № 7 від 03.01.13р.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань Відповідач поставлений на його адресу товар та виконані роботи по лакуванню /літографуванню товару/ у встановлений договором строк не оплатив, у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку та акту звірки розрахунків за відповідачем станом на 19.09.2013 року рахується заборгованість в розмірі 487 609,56 грн. (т.1, а.с.11, а.с.53).

Відповідач не заперечував проти наявності у нього заборгованості в розмірі 487 609, 56 гривень, оскільки без будь-яких заперечень підписав відповідний акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.13 р. ( т.1, а.с.11 ).

Крім того, представник Відповідача та безпосередньо Відповідач у судових засіданнях на питання суду щодо існуючої заборгованості за Договором №7 від 03.01.2013р. визнали наявність боргу за цим договором та погодились із зазначеною сумою за вирахуванням 2 880 гривень, яка помилково була включена до акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.13 р. та позовної заяви. У зв'язку з чим, розмір основного боргу позивачем було уточнено та знижено до 484 729,56 гривень.

Окрім того, позивач відповідно до п.3.2. договору та приписів ст.625 ЦК України нарахував відповідачу: 23 864,61 грн. - пені та 5 298 грн. - 3% річних .

Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 513 893,31 гривен. На час прийняття рішення у справі відповідачем доказів погашення заборгованості (з урахуванням пені та 3% річних) перед позивачем не надано.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань місцевий господарський суд, встановивши в його діях склад цивільно-правової відповідальності, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення суми основного боргу, пені та 3% річних.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що господарський суд незаконно відмовив Відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує наявністю провадження у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська (справа №201/11630/13-ц) щодо визнання недійсним договору поставки №7 від 03.01.2013р..

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги такими, що не відповідають дійсності, оскільки ПП «ДІСТАС» оскаржило законність ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2013р. у встановленому порядку. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.11.2013 р. ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2013р. про відкриття провадження за позовом про визнання недійсним договору поставки №7 від 03.01.2013 р. було скасовано та справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження. Підставою для скасування ухвали було те, що оскарження законності господарських договорів не віднесено до підвідомчості районний судів загальної юрисдикції (т. 2 а.с. 108-109).

Як пояснив у судовому засіданні представник апелянта на час розгляду апеляційної скарги у нього відсутня інформація щодо відкриття провадження за позовом Стасик В.В. про визнання недійсним договору поставки №7 від 03.01.2013 р. з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки розгляд районним судом цивільної справи не перешкоджає розгляду господарської справи, та дана процесуальна дія Відповідача була направлена виключно на затягування судового процесу.

Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги про невідповідність висновків господарського суду обставинам справи, а саме про наявність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав до суду заяву про припинення провадження у справі у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог між сторонами. Заява обґрунтована посиланням на наступне: між сторонами по цій справі були укладені ще два договори, а саме договір №1 від 02.01.2013 року та договір поставки № 2 від 03.01.2013 року. За вищезазначеними договорами у позивача виникла заборгованість в загальному розмірі 536 790, 63 грн. Окрім того, відповідач зазначив, що надіслав на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.09.2013 року на суму 487 609,56 гривень. На підтвердження своїх тверджень відповідачем були надані відповідні копії вищезазначених договорів та копію актів звірки розрахунків з січня по квітень 2013 року. (т.1, а.с.162-165, 180).

В той же час, сам факт звернення позивача до господарського суду з позовною заявою за захистом своїх порушених прав свідчить про те, що позивач не погодився з позицією відповідача щодо існування будь-якої заборгованості перед ним. Дану позицію підтвердив представник позивача у судовому засіданні 26.09.2013 року.

Згідно із ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч. 3 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При цьому, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з ч.ч.4, 5 ст.203 ГК України. ст.602 ІІК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Таким чином, у даному випадку, факт звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення 484 729, 56 грн. - заборгованості за договором; 23 864, 61 грн. - пені; 5 298, 91 грн. - 3% річних, стягнення яких є способами захисту майнового права та інтересу, підтверджує незгоду позивача з заявою відповідача про залік однорідних зустрічних вимог, у зв'язку з відсутністю у позивача заборгованості перед відповідачем, що є необхідною умовою для зарахування зустрічних вимог.

З таким твердженням погоджується Вищий господарський суд України у своїй Постанові від 04.09.2013 року по справі 910/6368/13.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що Відповідач звернуся до суду з окремою позовною заявою про стягнення з Позивача заборгованості за Договором № 2 від 03.01.2013 року, яка на даний час розглядається господарським судом Дніпропетровської області (справа №904/7203, яку прийнято до розгляду 17.09.2013 року).

Вже після подачі даної позовної заяви, та прийняття її до розгляду господарським судом, Відповідач 25.09.2013 року направив Позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань та просив суд припинити провадження у справі за позовом Позивача у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог між сторонами вже в рамках розгляду оскаржуваної справи.

На думку колегії суддів законність розрахунків за Договором № 1 та Договором №2 не є предметом даної справи, а отже відповідно до ч. 3 ст.101 Господарського-процесуального кодексу України не може прийматися та розглядатися у даному провадженні. Позовними вимогами позивача є стягнення заборгованості за Договором № 7 від 03.01.2013 року. В свою чергу Відповідач не звертався з зустрічною позовною заявою, а отже суд апеляційної інстанції не може виходити за рамки розгляду та встановлювати факти і обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції (зокрема наявність чи відсутність заборгованості Позивача за Договором № 1 від 03.01.2013 року та Договором № 2 від 03.01.2013 року).

Отже, вимоги відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 487 609,56 гривень, були правомірно відхилені господарським судом.

Висновок господарського суду про відсутність заборгованості у Позивача перед Відповідачем за іншими договорами поставки, укладеними між цими сторонами, є передчасним, оскільки це питання є предметом з'ясування та доказування в рамках розгляду іншої господарської справи.

Описка, допущена господарським судом Дніпропетровської області при зазначенні суми витрат на сплату судового збору, може бути виправлена місцевим судом в порядку ст.. 89 ГПК України.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Стасика Олександра Васильовича, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2013р. у справі №904/6931/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.М. Подобєд

(Повний текст постанови підписаний 17.01.2014р.)