Постанова № 36679244, 03.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2013 року 12:54 № 826/16372/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Сервісний Дім «Богдан» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003012201 від 26.09.2013 р., -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-Сервісний Дім «Богдан» (надалі - товариство, позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003012201 від 26.09.2013 р., яким визначено суму податку на прибуток в розмірі 140338,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 20367,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно донараховано податок на прибуток, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Позивач стверджує, що незбіг даних бухгалтерського та податкового обліку зумовлений наявністю різних методів визначення та відображення показників валового доходу, які розраховуються на підставі різних нормативно-правових баз, а тому, на думку позивача, висновок податкового органу про заниження валового доходу не відповідає фактичним даним бухгалтерського та податкового обліку. Правильність формування валових доходів позивач вмотивовує неврахуванням податковим органом наявності авансів, отриманих у попередніх звітних періодах, однак врахованих позивачем у складі доходу в деклараціях з податку на прибуток на дату їх отримання. Разом з тим, позивачем у доповненнях до позовної заяви визнано допущення помилки при визначенні доходу, внаслідок чого ним було завищено дохід у ІІІ кварталі 2010 року на 3696,00 грн., а у ІV кварталі 2010 - 385,00 грн.

Окрім того, нараховуючи податок на прибуток з сум поворотної фінансової допомоги, відповідач фактично здійснив оподаткування валового доходу, на який позивачем вже було самостійно нараховано податок, зокрема, без врахування того, що умовні відсотки не нараховуються на поворотну фінансову допомогу, яка повернута до кінця звітного періоду (кварталу), що також є підставою для скасування рішення контролюючого органу.

З приводу завищення валових витрат за І квартал 2011 року позивач відзначив, що ним правомірно включено від'ємний об'єкт оподаткування податком на прибуток попередніх періодів у І квартал 2011 року, в тому числі і 80% від'ємного значення об'єкту за 2009 рік, оскільки саме у І кварталі 2011 року було законодавчо врегульовано порядок його відображення у складі валових витрат. При цьому, визнав завищення валових витрат по рядку 04.9 на суму 1432,00 грн. та звернув увагу на те, що відображення валових доходів та витрат у податковій звітності має свої особливості, відповідно до чинного законодавства, відтак висновок відповідача про обов'язкову ідентичність податкових та бухгалтерських даних є не правильним.

Також, неправомірним є висновок відповідача про необхідність відображення витрат позивача, що формують собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг), саме в майбутніх податкових періодах, в яких будуть отримані доходи від продажу (робіт, послуг), здійсненого в межах господарської діяльності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, однак подав до суду письмові заперечення проти позову, у яких проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

З 15.08.2013 р. по 29.08.2013 р. (продовжено з 30.08.2013 р. по 05.09.2013 р.) відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт №984/26-56-22-01-03/35185556 від 12.09.2013 р. (надалі - акт перевірки), згідно висновків якого, серед іншого, встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994; пп.14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.4, 138.6 та пп. 138.8.1, 138.8.2 п. 138 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 140336,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2010 року - 27127,00 грн., за ІV квартал 2010 року - 14342,00 грн., за І квартал 2011 року - 27409,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - 12699,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 81,00 грн., за ІV квартал 2011 року - 18684,00 грн., за І квартал 2012 року - 11293,00 грн., за ІІ квартал 2012 року - 8764,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 9415,00 грн.; та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в розмірі 6335842,00 грн. за ІV квартал 2012 року.

Підставою для висновку податкового органу про неправомірність формування позивачем валових доходів та витрат були наступні обставини:

- по господарських операціях, здійснених в межах основної діяльності товариства за ІІІ квартал 2010 року, ІV квартал 2010 року та І квартал 2011 року, наявна невідповідність між даними отриманого доходу у бухгалтерському обліку та сумами задекларованого валового доходу по рядку 01.1 декларації з податку на прибуток, а саме: показники бухгалтерського обліку перевищують показники податкового;

- по операціях з умовно нарахованих відсотків за договорами поворотної безпроцентної фінансової допомоги (дохід від реалізації запчастин) з підстав нарахування відсотків лише в тому звітному періоді, в якому було отримано допомогу, однак повертаючи останню у наступному звітному періоді, товариством не здійснено нарахування відсотків за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги;

- декларування товариством від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року, яке не підтверджуються поданим товариством фінансовим звітом, а саме: у поданому звіті не заповнені рядки, з яких можна було б відкоригувати показники витрат у майбутніх періодах в деклараціях з податку на прибуток;

- передчасне віднесення на валові витрати вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, тобто без врахування застереження, встановленого податковим законодавством, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003012201 від 26.09.2013 р., яким визначено суму податку на прибуток в розмірі 140338,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 20367,25 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Стосовно невідповідності показників бухгалтерського та податкового обліку.

Проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 01.1 декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р., встановлено його заниження на суму 275509,00 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку по рахункам 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками», 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 702 «Дохід від реалізації товарів», 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» доходи складають 467816,80 грн. (з ПДВ), а згідно даних декларацій - 160258,00 грн.

Враховуючи те, що спірне формування валових доходів позивачем відбувалось у 2010-2011 роках, а також беручи до уваги, що з 01.04.2011 р. набрав чинності розділ III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України, то в даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У відповідності до вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Датою збільшення валового доходу, згідно пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 названого Закону, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Після набрання чинності розділом III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Кодексу).

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Тим самим, за нормами цього Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованого товару, пов'язуються з доходами від реалізації цього товару в момент переходу права власності покупцеві.

Відтак зі змісту вищенаведених норм випливає однозначний висновок, що у випадку якщо платник податку отримав передоплату (аванс) до 01.04.2011 р., він повинен був включити суму такої передоплати до складу валових доходів за датою отримання коштів згідно із нормами пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку регламентовано Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за N 893/4186 (надалі - Інструкція №291).

Названа Інструкція спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

За приписами Інструкції №291 на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

За дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги).

На субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» аналітичний облік ведеться гривнях та валюті, обумовленій договором.

На субрахунку 364 «Розрахунки за гарантійним забезпеченням» відображаються рахунки за гарантійним забезпеченням, пов'язаним зі здійсненням операцій з деривативами.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред'явленим до сплати рахунком.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до абз. 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 (надалі - Положення №88), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За змістом п. 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» затверджено Стандарт 15 «Дохід», відповідно до п. 5 якого дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що вартісні показники доходу від продажу товарів (робіт, послуг) для цілей податкового та бухгалтерського обліку не можуть бути різними величинами, оскільки існує єдиний порядок їх визначення для бухгалтерського і для податкового обліку.

Підтвердженням цього, також є застереження передбачене п.5.10 ст.5 Закону країни «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого, у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

За таких обставин, твердження позивача про те, що дані податкового обліку повинні відрізнятися від даних бухгалтерського обліку на величину отриманої попередньої оплати (авансів) не ґрунтуються на вимогах законів.

З огляду на встановлені судом обставини та приймаючи до уваги вимоги вищенаведених норм, суд приходить до висновку про неправомірність відображення позивачем доходу з реалізації товарів (робіт, послуг), за який була отримана передоплата (аванс), в різний спосіб: в бухгалтерському обліку - по даті відвантаження цього товару (робіт, послуг), а в податковому обліку - по даті отримання авансу за цей товар (роботи, послуги), що в свою чергу призвело до заниження валового доходу.

Стосовно умовно нарахованих відсотків за договорами поворотної безпроцентної фінансової допомоги.

Проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 01.6 декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» встановлено його заниження за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р. на суму 38586,61 грн. та в рядку 03 декларацій «інші доходи» - за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. на суму 327253,00 грн.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач у вищенаведених періодах користувався отриманою поворотною фінансовою допомогою та ним нараховувались умовні відсотки за користування неповернутою сумою поворотної фінансової допомоги лише в той звітний період в якому її було отримано та не повернуто на кінець цього ж звітного періоду. Проте в наступному звітному періоді, в якому здійснювалося повернення фінансової допомоги, товариством не нараховувались умовні відсотки за кожний день її фактичного використання.

Враховуючи те, що спірне формування валових доходів позивачем відбувалось у 2010-2012 роках, а також беручи до уваги, що з 01.04.2011 р. набрав чинності розділ III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України, то в даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1 наведеного Закону безповоротною фінансовою допомогою є сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України до складу іншого доходу мають включатися суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

Згідно пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога, у відповідності до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України,- це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування по договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

По-перше, слід відзначити, що в цілому правила визначення та оподаткування поворотної/неповоротної фінансової допомоги залишились без змін порівняно з положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виключенням з якого за Податковим кодексом України є оподаткування поворотної фінансової допомоги від засновника (учасника).

По-друге, аналізуючи зміст вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що їх вимоги не дають підстав для двоякого трактування, встановленого ними порядку нарахування умовних відсотків, та їх приписами передбачено, що з моменту не повернення поворотної фінансової допомоги до дати зазначеної в договорі, дана сума набуває статусу безповоротної після закінчення строку позовної давності.

Тому, у разі якщо позивач, позичивши кошти, які є поворотною фінансовою допомогою, не повернув їх вчасно на кінець того звітного періоду, в якому було її отримано, продовжує нараховувати умовні відсотки і в тому звітному періоді, в якому відбулось повернення. Відтак в будь-якому випадку умовні проценти нараховуються за кожний день фактичного використання такої допомоги.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність донарахування відповідачем спірних сум податку, а твердження позивача про те, що умовні відсотки не нараховуються на поворотну фінансову допомогу, яка повернута до кінця звітного періоду (кварталу) необґрунтованими та такими, що невірно тлумачать норми права.

Стосовно правомірності декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року.

Позивачем подано декларацію з податку на прибуток 18.01.2011 р. № 9006191805 за 2010 рік, в якій відсутнє значення рядка 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року».

Проте 24.02.2011 р. товариство подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань від 24.02.2011 р. № 13957 до декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року, яким було уточнено показник рядка 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» на суму 614482,00 грн.

В результаті чого, за 1 квартал 2011 р. позивач задекларував у рядку 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового» у розмірі 616069,00 грн., що не підтверджується даними поданого підприємством 03.11.2011 р. Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва Ф.1 «Баланс» (№ 9009944255), а саме: даними стовпця 3 «На початок року (2011)», тобто у поданому звіті не заповнені рядки, з яких можна було б відкоригувати показники витрат у майбутніх періодах в деклараціях з податку на прибуток. Крім того, до уточнюючих розрахунків підприємством не подано пояснювальних записок з детальною розшифровкою операцій, якими було здійснено витрати, які уточнювались.

Натомість за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012 р. позивачем були задекларовані витрати у сумі 28430581,00 грн.

Судом встановлено, що спірна сума валових витрат за І квартал 2011 року включає від'ємний об'єкт оподаткування податком на прибуток попередніх періодів, в тому числі і 80% від'ємного значення об'єкту за 2009 рік, однак позивач первинних документів, які б відповідали вимогам Закону про бухгалтерський облік та підтверджували спірні суми валових витрат/доходів товариства у 2009-2010 роках не надав.

Враховуючи викладене суд не вбачає законних підстав для скасування спірного рішення і в цій частині.

Стосовно завищення валових витрат в сумі 6335842,00 грн. за ІV квартал 2012 року.

Проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 05.1 декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.04.2011 р. по 12.2012 р. (за ІІ-ІV квартали 2011 року, 2012 рік) в сумі 13939943,00 грн. встановлено його завищення у сумі 6335842 грн. за 4 квартал 2012 р.

При цьому, за результатами операцій з реалізації товарів (робіт, послуг), здійснених з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р. позивачем був задекларований збиток в розмірі 6335842,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Після 01.04.2011 р., тобто з набрання чинності розділом III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.56. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими розділом ІІІ Кодексу, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 135.3. цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, згідно пп.14.1.228. п.14.1. ст.14 цього Кодексу собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу ІІІ Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовується в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Таким чином, з урахуванням викладених норм, суд дійшов висновку, що понесені позивачем, в ході здійснення ним господарської діяльності, витрати з придбання та продажу автобусів марки «Богдан» відносяться до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а отже залежать від визнання доходу від реалізації таких товарів, оскільки їх можливо напряму віднести (поставити в залежність) до конкретного товару, роботи чи послуги та, відповідно, пов'язати з доходами, отриманими від продажу таких товарів (робіт, послуг).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи усе вищевикладене, врахувавши зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, а також перевіривши відповідність оскаржуваного рішення усім вищезазначеним вимогам, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності його прийняття, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Сервісний Дім «Богдан» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко