Постанова № 36679237, 13.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2014 року 10:28 № 826/18258/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Содаткін О.С., Петрина М.М.

від відповідача-1: Мельніченко В.О.

від відповідача-2: не з'явився (просив розглядати справу за відсутності представника)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України Головного управління державної казначейської служби України у м. Києвіпро скасування рішення про коригування митної вартості товарів та стягнення надмірно сплачений коштів у розмірі 441 076,44 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України та Головного управління державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30.07.2013 № 100260000/2013/200480/2 та стягнення надмірно сплачений коштів у розмірі 441 076,44 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що за зовнішньоекономічним контрактом з нерезидентом обумовлювалась поставка товару - сталь алюмо/цинкова в рулонах та сталь алюмо/цинкова з полімерним покриттям в рулонах.

Позивач зазначає, що надав митниці повний пакет документів, необхідних для митного оформлення товару за першим методом визначення митної вартості. Однак, як зазначає позивач, від митниці було отримано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, вимогу щодо чого позивач вважає необґрунтованою. Позивач зазначає, що направив засобами телекомунікаційного зв'язку запит з проханням вказати підставу, відповідно до якої витребувано додаткову документи, але відповіді митницею не було надано.

Позивач зазначає, що на цей запит надав експертний висновок, прайс-лист, розрахунок ціни, виписку з бухгалтерської документації, платіжні документи, довідкову інформацію.

Однак, надалі митницею прийнято спірні рішення, в яких митниця визначила митну вартість за резервним методом, замість визначеної позивачем митної вартості за першим методом.

Із зазначеними рішеннями позивач не погоджується, оскільки вважає, що позивачем було надано всі документи, які містили всі відомості, необхідні для визнання митної вартості за першим методом, а визначена митницею митна вартість є необґрунтованою, довільною і суперечить вимогам ст. 64 МКУ.

У той же час, з метою уникнення простою позивач був вимушений подати нову МД та задекларувати митну вартість згідно із спірним рішенням, сплативши додатково при цьому митні платежі.

З урахуванням наведеного у сукупності позивач просить задовольнити позов.

Митниця у запереченнях на позов проти позову не погоджується із заявленими вимогами та по суті зазначає, що декларантом надавались документи, які містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей щодо складових митної вартості, що унеможливило визначення митної вартості за першим методом та, у свою чергу, зумовило прийняття спірних рішень про коригування митної вартості на підставі наявної у митного органу інформації. З підстав, викладених у спірних рішеннях та запереченнях на позов, митниця вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та не вбачає підстав для їх скасування та, відповідно, для повернення коштів з бюджету.

Представник казначейства у запереченнях на позов зазначив про розгляд справи за відсутності представника казначейства та просив у задоволенні позову відмовити. Враховуючи наведене, судом ухвалено розглядати справу за відсутності представника казначейства.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.01.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, митницею та казначейством матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між позивачем (покупець) та фірмою WINSIO HOLDING LIMITED (Кіпр) (продавець) укладено контракт № WS-2010 від 01.02.2010 р. на поставку товару: сталь алюмо/цинкова в рулонах та сталь алюмо/цинкова з полімерним покриттям в рулонах.

Згідно з даними з ЄДР WINSIO HOLDING LIMITED (продавець) є одним із засновників ТОВ «Арсенал-Центр» (позивача/покупця).

Згідно умов контракту відвантаження проводиться на умовах поставки CIF порт Іллічівськ, морським транспортом.

10.07.2013 р. сторонами контракту підписано специфікацію № 66 щодо асортименту товару (сталь оцинкована з полімерним покриттям у рулонах), його кількості і ціни. Загалом обумовлено поставку 987,11 т. на загальну суму 1 096 168,70 доларів США.

При цьому, умови оплати: 100% від вартості сплачується протягом 365 днів з дати митної очистки товару на території покупця.

Строк відвантаження - червень 2013 р. Порт відвантаження - корейський порт.

Завод виробник - POSCO Coated&Color Steel Co., Ltd.

Вантажовідправник - Daewoo International Corporation C.P.O. Box 2810, Сеул, Корея.

Торгова марка - POSCO C&C.

Країна походження - Республіка Корея.

До матеріалів справи надано інвойс WS-10072013 від 10.07.2013 р. щодо поставки зазначеного товару.

Товар представлений для митного оформлення за МД № 100260000/2013/108438 від 29.07.2013 р.

У декларації митної вартості зазначено, що покупець та продавець є пов'язаними особами. Митна вартість, заявлена за першим методом, склала 1,11 доларів США за кг.

Митницею декларанту запропоновано надати додаткові документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, інформацію біржових організацій про вартість сировини (гарячекатаний рулон) з урахуванням дати калькуляції.

Декларант ознайомлений з вимогами митного органу.

Додаткові документи, надані декларантом: експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 30.07.2013 р. № 9/364.

Митницею прийнято оскаржуване рішення № 100260000/2013/200480/2 від 30.07.2013 р.

У рішенні зазначено: загальна сума за розрахунком (фактурна вартість) - 1 096 168,70 доларів США, сума у грн. - 8 761 676,42. Графа 17 «заявлені декларантом складові митної вартості (нарахування до ціни договору)» - не заповнена.

Коригування: вартість товару за одиницю 1,9300 доларів США та при загальній кількості 987 110 кг. (вага нетто) загальна вартість - 1 372 082,90 доларів США.

Митна вартість скоригована за резервним (шостим) методом.

У гр. 33 рішення зазначено, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору: документи надані декларантом містять розбіжності: (1) відповідно до п. 5.1. контракту умови поставки CIF Іллічівськ (вартість, страхування, фрахт), тоді як в п.1.2. контракту ціна товару включає вартість упаковки та маркування (щодо відокремлення складових); (2) в сертифікаті страхування вантажу зазначено номери інвойсів № 0000399934, 0000400560, тоді як до митного оформлення декларантом надано проформи-інвойси відправника DAEWOO INTERNATIONAL CORPORATION № 0000162290 на суму 794 653,50 доларів США та № 0000399934 на суму 425 161 доларів США.

Крім того, як зазначається митницею, узгодження продажу та поставки товару відбулось за специфікацією від 10.07.2013 р. № 66. Разом з тим, за коносаментом № 866957871, який датовано 16.06.2013 р. у графі «Consigner» (вантажовідправник) зазначено «to the order of Arsenal-Center Limited». Отже, станом на 16.06.2013 р. ТОВ «Арсенал-центр» вже визначений, як розпорядник товару.

Крім того, як вказується митницею, декларантом надано страховий сертифікат № 72712252458500000, який датовано 14.06.2013 р., що раніше ніж узгодження поставки за специфікацією від 10.07.2013 р. № 66. Станом на 14.06.2013 р. відсутня узгоджена сторонами контракту ціна продажу, тому зазначений сертифікат містить інші відомості щодо ціни товару.

Зазначено, що декларантом не подано додаткові документи відповідно до п. 5, 8 ч. 2 ст. 53 МКУ: (1) платіжні документи відповідно до п. 8 Контракту від 25.04.2013 р. № SDTCW0412-01; (2) документи, що містять відомості про вартість страхування відповідно до п. 11 контракту від 25.04.2013 р. № SDTCW0412-01.

Документи відносно вартості страхування, як зазначається митницею, декларантом не подані.

Крім того, як зазнається митницею, адреси та телефони в калькуляції та прайс-листі виробника, не відповідають адресі та телефонам, що зазначені на сайті www.posco.com.

Митницею зазначено, що в експертному висновку експерт не наводить конкретних джерел інформації, які були використані під час експертного аналізу кон'юнктури світлового та українського внутрішнього ринку плоского оцинкованого прокату.

Митницею також зазначається, що вимоги митного органу в частині надання додаткових документів декларантом виконано не в повному обсязі, не надано інформації біржових організацій про вартість сировини (гарячекатаний рулон) з урахуванням дати калькуляції.

При цьому, як зазначається митницею, в контексті вимог ч. 18. ст. 58 МК України (відносно імпорту товарів за операціями з пов'язаними особами), декларантом не надано документів, які підтверджують, що вартість оцінюваних товарів є близькою до вартості однієї з операцій, визначених ч. 18. ст. 58 МК України, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами.

Митна вартість визначена за резервним методом.

Вказується також, що попередні методи не застосовані: метод-1 відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 та ч. 6 ст. 54 МКУ; метод 2-а - у зв'язку з відсутністю вартості операцій з ідентичними товарами; метод 2-б - у зв'язку з відсутністю вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами; метод 2-в та 2-г у зв'язку з відсутністю даних. Міститься відомості про МД з урахуванням яких визначено митну вартість: від 25.06.2013 р. № 125130006/2013/173786, від 24.07.2013 р. № 12530006/2013/174576.

Вказується, що процедура консультацій проведена.

На підставі зазначеного рішення прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації № 100260000/2013/00462 від 31.07.2013 р. Картка відмови позивачем не оскаржується.

Враховуючи прийняття спірного рішення і Картки відмови, позивач звернувся до митниці 31.07.2013 р. з новою МД № 100260000/2013/108592, сплативши митні платежі з урахуванням оскаржуваного рішення.

Листом від 22.10.2013 р. № 14.1/4-11/6608 митниця відносно наданих додаткових документів повідомила декларанта, що підставою для зовнішньоекономічної операції вказано непрямий (з використанням посередника) контракт № WS-2010 від 01.02.2010 р., укладений з «WINSIO HOLDING LIMITED (Кіпр).

Вказується також, що страховий сертифікат № 727122524850000 датовано 14.06.2013 р., що раніше ніж узгодження поставки за специфікацією від 10.07.2013 р. № 66. Зазначається також, що згідно правил Інкотермс, термін CIF передбачає зобов'язання продавця забезпечити страхування за ціною договору купівлі-продажу плюс 10%. Станом на 14.06.2013 р. відсутня узгоджена сторонами контракту ціна продажу, тому зазначений сертифікат містить інші відомості щодо ціни товару.

Прайс-лист виробника товару POSCO C&C, як зазначає митниця, складений на умовах FOB та дійсний до 30.04.2013 р., тоді як калькуляція виробника № 146/8 датована 15.05.2013 р. Калькуляція не містить даних стосовно кількості використаних матеріалів (гарячекатаної сталі, цинку, полімерів) для виготовлення одиниці продукції, тому її неможливо перевірити.

Крім того, у зазначеному листі продубльовані раніше оголошені зауваження відносно висновку експерта.

При цьому, наголошується, що у декларації митної вартості вказується на пов'язаність осіб продавця та покупця. У зв'язку з цим наводяться положення ч. 18. ст. 58 МКУ.

У зв'язку з наведеним у сукупності, митницею зазначено, що надані документи прийняті до уваги, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості. Зазначено, що митниця не вбачає підстав для скасування рішення про коригування митної вартості.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України (2012) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)» при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

У свою чергу, згідно з приписами ч. 18. ст. 58 МКУ при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

В даному випадку, дослідивши наявні у справі документи, які надавались позивачем у зв'язку з митним оформленням товару, суд приходить до висновку, що з урахуванням пов'язаності осіб продавця та покупця, а також вимог ч. 18. ст. 58 МК України щодо підтвердження декларантом відомостей за такого роду операціями, з урахуванням того, що товар поставлявся за непрямим контрактом (за контрактом з посередником), дійсно має місце надання не всіх, у т.ч. додаткових, документів та відомостей, зазначених митницею та необхідних для визначення митної вартості товарів та митного оформлення, а надані позивачем під час митного оформлення документи містили неузгодженості, не мали всіх відомостей, які зазначені митницею та визначені вище.

З урахуванням висловлених митницею зауважень та враховуючи положення ч. 18 ст. 58 МК України, вбачається цілком обґрунтованим виникнення у митниці сумнівів щодо належності до поставки та взаємозв'язку (кореспонденції) між собою наданих декларантом документів та відомостей, та у зв'язку з цим - виникнення сумнівів щодо достовірності заявлених відомостей та правильності у зв'язку з цим визначення заявленої позивачем митної вартості.

З огляду на ведене та з урахуванням положень п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України, відносно права митного органу упевнитись у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для митного оформлення, вбачається правомірною та цілком обґрунтованою вимога митниці щодо витребування додаткових документів для цілей здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості та встановлення достовірності заявленої позивачем митної вартості.

Однак, в даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, позивачем частково не було надано додатково витребувані документи, а додатково надані (у т.ч. в порядку ч. 8 ст. 55 МКУ), як погоджується з висновками митниці суд, не давали можливості упевнитись у достовірності визначеної позивачем митної вартості.

З огляду на наведене слід зазначити, що відповідно до ч. 2. ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

При цьому, як вже зазначалося, виходячи з положень ч. 18. ст. 58 МКУ (щодо поставок між пов'язаними особами) саме декларант повинен довести відсутність перешкод для застосування першого методу.

Відповідно до ч. 3. ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

У зв'язку з цим та з урахуванням приписів ч. 2. ст. 58 МК України є цілком правомірним та обґрунтованим невизнання митницею заявленої позивачем за першим методом митної вартості товару та застосування, за відсутності підтверджених відомостей для застосування інших методів, наявної у митного органу цінової інформації відповідно до положень ст. 64 МК України («Резервний метод»), відомості щодо чого (використаної інформації) у документальному виразі залучені до матеріалів справи. В контексті наведеного слід зазначити, що позивачем під час розгляду справи не спростовано обґрунтованості незастосування митницею попередніх (до резервного методу) методів визначення митної вартості.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості.

Рішення про відмову у прийнятті декларації (картка відмови) позивачем при цьому не оскаржується.

В сукупності зазначене також вказує на відсутність у митниці підстав для скасування в порядку ч. 9 ст. 55 МК України власного рішення про коригування митної вартості та прийняття рішення про визнання заявленої позивачем митної вартості.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, спірне рішення (про коригування митної вартості) є законним та обґрунтованим, вірними по суті, а отже підстав для його скасування не має та у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Слід додати, що в даному випадку, як вбачається з позовних вимог, позивачем не оскаржується Картка відмови (рішення), відповідно до якої позивачу відмовлено у митному оформленні товару та у зв'язку з прийняттям якої позивач подав нову МД та сплатив митні платежі. Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для неврахування цього рішення, яке є чинним, не скасовано в установлено порядку та не є предметом оскарження у даній справі.

Виходячи із наведеного у сукупності, суд також не вбачає підстав для задоволення позову в частині щодо стягнення коштів з Державного бюджету України, що у свою чергу також зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позову і у цій частині та у цілому (у повному обсязі).

При цьому, враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову та те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено лише 458,81 грн. судового збору (пл./дор. № 011649 від 08.11.2013 р.), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 441 076,44 грн., а відтак, виходячи з положень зазначеного закону, загальна сума судового збору, що підлягає сплаті, складає максимальний розмір - 4 588 грн. Виходячи з наведеного та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову підлягає стягненню з позивача судовий збір у розмірі 4 129,19 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, для цілей стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (код з ЄДР 31202310; адреса: 03067, м. Київ, Солом'янський район, провулок Чугуївський, 21) - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (код з ЄДР 31202310; адреса: 03067, м. Київ, Солом'янський район, провулок Чугуївський, 21) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 129,19 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007; код бюджетної класифікації 22030000; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 16.01.2014 р.