Постанова № 36679212, 26.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2013 року 15:45 № 826/14935/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Васильківтрансавто» до Управління Укртрансінспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Васильківтрансавто» (далі-позивач) до Управління Укртрансінспекції у Київській області (далі-відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2013 року № 010598 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення діючих законодавчих норм, прийнята протиправна постанова, якою до позивача застосовано штраф за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

У судове засідання, призначене на 15.11.2013 р., представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи суду не надходило. Заперечень по суті спору суду не надав.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Укртрансінспекції у м. Києві проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт від 09.07.2013 р. № 002205, в якому зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, 09.07.2013 р. на ст.м. Либідська у м. Києві проведена перевірка транспортного засобу «Богдан», номерний знак НОМЕР_1, серія і номер свідоцтва про реєстрацію ДАР НОМЕР_2, водій - ОСОБА_1, серія і номер ліцензійної картки та строк її дії - НОМЕР_3 з 10.01.2012 р. - необмежений, що належить позивачу, під час якої встановлено надання послуг з регулярних пасажирських перевезень за маршрутом № 303 «м. Київ АС Південна - м. Васильків», на якому встановлено неоформлення схеми маршруту «м. Київ АС Південна - м. Васильків», чим порушено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 09.07.2013 р. № 002205, відповідачем прийнята оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.09.2013 р. № 010598, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн.

Позивач вважає зазначену постанову відповідача протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт».

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про автомобільний транспорт», основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Положенням Про державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 387/201 (далі-Положення) визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України є Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція).

Пунктом 1 Положення визначено, що Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування (далі - автомобільний, міський електричний, залізничний транспорт та ведення дорожнього господарства).

Основними завданнями Укртрансінспекції є, крім іншого, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському, електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства (п.3 Положення).

Укртрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті (пп.8 п.4 Положення).

Таким чином, відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо здійснення контролю автомобільних перевізників на території України шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (п.14 Порядку).

Пунктом 15 Порядку визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

держання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідної о посвідчення.

Виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (п.19 Порядку).

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт (п.21 Порядку).

Згідно з п. 28, 29 Порядку, адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем проведена рейдова перевірка транспортного засобу позивача. При цьому, судом встановлено, що акт перевірки для ознайомлення позивачу направлено не було, що позбавило його можливості навіть знати про виявлені порушення. Позивачу надсилалась лише оскаржувана постанова.

Крім того, про час, місце та дату розгляду справи про порушення позивача у встановленому порядку повідомлено не було, отже справа про порушення розглядалась відповідачем за відсутності уповноваженого представника позивача, що позбавило його можливості надати докази та необхідні документи для спростування висновків відповідача, викладених в акті від 09.07.2013 р. № 002205.

Зазначене свідчить про порушення відповідачем вимог Порядку щодо розгляду справи про порушення, за результатом якого прийнята оскаржувана постанова.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, зокрема, для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування и їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса обов'язковими для пред'явлення документами для регулярних пасажирських перевезень, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, для здійснення регулярних пасажирських перевезень у позивача наявні документи, зокрема:

1) затверджена схема руху автобусів на пасажирському маршруті № 303 «м. Київ АС Південна - м. Васильків», погоджену з Управлінням ДАІ МВС України в м. Києві та Комунальною госпрозрахунковою службою перевезень;

2) паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень № 303 «м. Київ АС Південна - м. Васильків», затверджений організатором регулярних перевезень - заступником голови Київської обласної державної адміністрації Максименко В.М. 05.03.2-13 року та погоджений органом Державтоінспекції - заступником начальника Управлінням ДАІ МВС України в Київській області Куліковим О.В. 12.02.2013 року;

3) затверджена схема маршруту № 303 «м. Київ АС Південна - м. Васильків», погоджену органом Державтоінспекції - заступником начальника Управлінням ДАІ МВС України в Київській області Куліковим О.В. 12.02.2013 року.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка визначає систему органів державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, та здійснюють в межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території.

За змістом статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» маршрути між населеними пунктами області та обласним центром є внутрішньообласними, тому дії щодо організації перевезень на таких маршрутах віднесено до повноважень обласної державної адміністрації як органу державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту в межах області.

Отже, суд приходить до висновку, що вирішення питань щодо організації перевезень пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування відносяться до компетенції органів місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.03.2010 № 063-1310, на підставі Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176, згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.08.2009 року № 941, Головним управлінням транспорту погоджено схему руху по території м. Києва приміського автобусного маршруту загального користування № 303 «м. Васильків - м. Київ АС Південна» до ст.м. «Палац Україна». Відстій автобусів вказаного маршруту організовано на майданчику за адресою: вул. Червоноармійська, 111/113; вул. Тельмана, 1/32.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, з урахуванням наявних доказів у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд зазначає, що під час виготовлення оскаржуваної постанови відповідачем вказано невідповідні норми законодавства, які застосовані до позивача за вчинення, на його думку, правопорушення у сфері автомобільного транспорту.

Крім того, суд звертає увагу, що у зв'язку з проведенням 18.10.2013 року Київською обласною державною адміністрацією конкурсу на перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі області, в якому підприємство бере участь та у відповідності до пп.5 п.12 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. № 1081, тому позивачем 08.10.2013 р. сплачено адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн., накладений на нього оскаржуваною постановою від 09.09.2013 р. № 010598, проте це не позбавляє його можливості відновити його порушене право.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесених вимог позивачу, викладених в оскаржуваній постанові та не надано доказів, які б спростовували доводи позивача.

Натомість, ПП «Васильківтрансавто» в спірних правовідносинах доведено порушення своїх прав, свобод та інтересів у сфері автомобільного транспорту.

На підставі вищевикладеного, надавши оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги приватного підприємства «Васильківтрансавто» задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Київській області від 09.09.2013 року № 010598 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 114,70 грн. на користь приватного підприємства «Васильківтрансавто» (код ЄДРПОУ 34374306) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Управління Укртрансінспекції у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко