Постанова № 36679121, 05.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2013 року 16:45 № 826/16564/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Реєстраційної служби Шевченківського районного управління юстиції Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось публічне акціонерне товариство “Укргазвидобування” (далі – позивач) з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Шевченківського районного управління юстиції Харківської області (далі – відповідач), в якому просить: визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Шевченківського районного управління юстиції Харківської області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.04.2013 року №1511063 та від 10.04.2013 року №1520126, №1519510, зобов’язати Реєстраційну службу Шевченківського районного управління юстиції Харківської області вчинити дії з державної реєстрації та видати свідоцтва про право приватної власності публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»: на будівлю операторної з КІП Іскрівська ГКР, що розташована за адресою: Харківська область, Шевченківський район, с/рада Борівська, 53 км автодороги Чугуєв-Мілове Р-09; на будівлю операторної з КІП Борисівського ГКР, що розташована за адресою: Харківська область, Шевченківський район, с/рада Семенівська, 9 км автодороги Р-09-Семенівка; на операторну Шевченківського ГКР, що розташована за адресою: Харківська область, Шевченківський район, с/рада Петропільська, 6 км автодороги Шевченкове-Нурове.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було подано всі документи необхідні для проведення державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно, а відтак оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Розпорядженням від 13 червня 2012 року № 360-р "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства енергетики та вугільної промисловості щодо реорганізації ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" шляхом перетворення в ПАТ "Укргазвидобування".

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18 липня 2012 року № 529 "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", зокрема, вирішено припинити діяльність ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 30019775, місцезнаходження: вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ) шляхом її реорганізації - перетворення у ПАТ "Укргазвидобування", здійснити заходи щодо реорганізації і державної реєстрації діяльності ДК "Укргазвидобування" в установленому законодавством порядку, визначити ПАТ "Укргазвидобування" правонаступником ДК "Укргазвидобування".

Згідно з пунктом 1.2. Статуту публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", затвердженого установчими зборами публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (рішення від 25 грудня 2012 року), товариство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов'язків Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

ПАТ “Укргазвидобування” як правонаступником Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було подано до Реєстраційної служби Шевченківського районного управління юстиції Харківської області заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

- №590914 для проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлову будівлю - на будівлю операторної з КІП Іскрівська ГКР, що розташована за адресою: Харківська область, Шевченківський район, с/рада Борівська, 53 км автодороги Чугуєв-Мілове Р-09;

- №589609 для проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлову будівлю - на будівлю операторної з КІП Борисівського ГКР, що розташована за адресою: Харківська область, Шевченківський район, с/рада Семенівська, 9 км автодороги Р-09-Семенівка;

- №590518 для проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлову будівлю – на операторну Шевченківського ГКР, що розташована за адресою: Харківська область, Шевченківський район, с/рада Петропільська, 6 км автодороги шевченкове-Нурове.

Судом встановлено, що необхідність реєстрації права власності на вказані вище об’єкти пов’язана з проведенням реорганізації Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.

Державними реєстраторами Реєстраційної служби Шевченківського районного управління юстиції у Харківській області за результатом розгляду поданих позивачем документів прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.04.2013 №1511063 за результатом розгляду заяви №590914, від 10.04.2013 №1520123 за результатом розгляду заяви №589609, №1519510 за результатом розгляду заяви №590518.

Зазначені рішення прийнято відповідачем на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703.

Відмови в державній реєстрації права власності обґрунтовані тим, що подані позивачем документи не відповідають вимогам, та не дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: зазначено, що в поданих заявах вказано про реєстрацію права приватної власності на нежитлові приміщення, а відповідно до свідоцтв про право власності на вказані будівлі, її форма власності-державна.

Вважаючи відмови державних реєстраторів протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав з позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року №1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав (пункти 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить виключний перелік підстав, згідно яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).

Пунктом 16 Порядку № 703 визначено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку № 703 визначено перелік документів для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідні для виникнення, переходу або припинення права власності.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем подано документи для проведення державної реєстрації права власності на вказані вище об’єкти нерухомого майна як приватної форми власності.

Проте, як вбачається зі свідоцтв про право власності на нерухоме майно у графі "Форма власності" зазначено "загальнодержавна" та у витягах про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії яких долучено до матеріалів справи, у графі "Форма власності" зазначено "загальнодержавна".

Відповідно до ст.325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Згідно зі ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” суб’єктами управління державної власності є: Кабінет Міністрів України, уповноважені Кабінетом Міністрів України центральні і місцеві органи виконавчої влади, рада міністрів Автономної республіки Крим, юридичні особи у формі об’єднань державних підприємств та державних холдингових компаній. Що створюються за рішенням Кабінету Міністрів України і здійснюють функції управління державними підприємствами та державними акціонерними товариствами на умовах господарського розрахунку; юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління державними корпоративними правами.

Отже ПАТ “Укргазвидобування” не являється суб’єктом управління державною власністю та не може бути власником державного майна.

Докази приватизації вказаних об’єктів нерухомого майна, а також наявності судових рішень, відповідно до яких за позивачем було б визнано право власності на вказані об’єкти нерухомого майна як відповідачу, так і суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заявлене позивачем право власності на вказані вище об’єкти нерухомого майна як "приватна", не відповідає відомостям про дане нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданим документах, а саме, тим фактам, що відповідно до Свідоцтв про право власності на нерухоме майно у графі "Форма власності" зазначено "загальнодержавна".

Крім того, у відповідності до п. 27 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем було подано розшифровки до передавального акту, в якому зазначено актив: І – необоротні активи, ІІ – оборотні активи, ІІІ – довгострокові зобов’язання, IV – поточні зобов’язання, V – доходи майбутніх періодів, тобто з поданого позивачем передавального акту не було можливості встановити чи входять зазначені вище об’єкти до даного передавального акту.

Також, з матеріалів справи вбачається, що вказаний передавальний акт є одностороннім та був складений 30.09.2012 року, затверджений 21.12.2012 року, а ПАТ “Укргазвидобування” як юридичну особу було зареєстровано 27.12.2012 року.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивачем було подано документи, які б підтвердили факт прийняття ПАТ “Укргазвидобування” зазначеного в передавальному акті майна, а саме акт приймання-передавання майна, який є двостороннім документом та свідчить про передачу та прийом майна від однієї особи до іншої.

Отже, поданий позивачем передавальний акт не є документом що підтверджує перехід права власності на майно в розумінні п. 27 Порядку, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно,

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову в державній реєстрації, оскільки подані позивачем документи щодо реєстрації саме приватної форми власності на вказані вище об’єкти нерухомого майна, не відповідає відомостям про дане нерухоме майно, наявним у Державному реєстрі прав та поданим документах, а саме тим фактам, що відповідно до Свідоцтв про право власності на нерухоме майно у графі "Форма власності" зазначено "державна" та подані позивачем документи не дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Доказів приватизації об’єктів нерухомого майна, а також судових рішень відповідно до яких за позивачем визнавалося право приватної власності на вказані об’єкти нерухомого майна позивачем не надано, позивач не являється суб’єктом управління державною власністю та не може бути власником державного майна.

Отже, при прийнятті оскаржуваних рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні адміністративного позову належить відмовити в повному обсязі.

В частині позовних вимог щодо зобов’язання Реєстраційної служби Шевченківського районного управління юстиції Харківської області вчинити дії з державної реєстрації та видачі свідоцтва про право приватної власності публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування, суд, будучи правозастосовним органом, не може підміняти собою інші органи та перебирати на себе їх повноваження, тому задоволення заявлених позовних вимог в цій частині буде не лише втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а й призведе до передчасності прийняття рішення без урахування всіх обставин справи та дотримання законодавчо встановленої процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень виконав повністю.

Підстави для стягнення судових витрат у відповідності до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Укргазвидобування» відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко