Постанова № 36679115, 13.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2013 року 15:35 № 826/14436/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області, Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», за участю третьої особи - ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області, Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», за участю третьої особи - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) про зобов'язання відповідачів провести безоплатну приватизацію земельної ділянки та видати позивачу правовстановлюючий документ на земельну ділянку з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 844.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами було протиправно, в порушення вказаної Постанови Кабінету Міністрів України, відмовлено їй у видачі державного акту про право власності на земельну ділянку з мотивів відсутності фінансування на проведення робіт щодо безоплатної приватизації вказаної земельної ділянки.

Крім того, позивач вважає необґрунтованими посилання відповідачів, у наданих на її заяви відповідях, на зміну порядку проведення державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно (в тому числі на земельну ділянку).

В наданих суду запереченнях Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області зазначило, що діяло в межах передбаченої законодавством процедури, а тому проти позову заперечує.

Від ДП «Центр державного земельного кадастру» письмових заперечень або пояснень до суду не надходило.

В своєму клопотанні від 03 жовтня 2013 року ОСОБА_2 зазначила про те, що підтримує позов в повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надходило.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта та з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08 листопада 2009 року, у відповідності до положень Порядку безоплатного оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 844, та на підставі рішення Холоднобалківської сільської ради «Про передачу у приватну власність земельної ділянки і господарських будівель (присадибна ділянка)» від 18 жовтня 2001 року № 412, позивачем до Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області подано заяву про оформлення та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з неотриманням від відповідача відповіді, 16 липня 2013 року позивачем подано заяви до Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області та Одеської обласної державної адміністрації, в яких ОСОБА_1 просила надати інформацію щодо розгляду її заяви від 08 листопада 2009 року.

Листом від 06 серпня 2013 року Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області повідомило позивачу про те, що її заява з доданими до неї документами була передана до Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» для виготовлення технічної документації, необхідної для оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку, проте вказана документація виготовлена не була у зв'язку з відсутністю державного фінансування для проведення робіт щодо безоплатної приватизації вказаної в заяві земельної ділянки.

Також, у листі Головного управління Держземагентства в Одеській області від 07 серпня 2013 року, направленого позивачу за дорученням Одеської обласної державної адміністрації, додатково до зазначеної позиції було вказано про зміну порядку проведення державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно (в тому числі на земельну ділянку), у зв'язку з якою видача державних актів на право власності на земельні ділянки з 01 січня 2013 року чинним законодавством не передбачена.

Не погоджуючись з такою позицією державних органів, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент звернення позивача з першою заявою від 08 листопада 2009 року), право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

З метою захисту конституційних прав громадян України на землю, Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 844 було затверджено Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, пунктом 1 якого встановлено, що цей Порядок визначає спрощену процедуру безоплатних оформлення та видачі громадянам України у 2009 та наступних роках державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів та ведення садівництва у розмірах, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, після прийняття рішення про передачу громадянам безоплатно у приватну власність земельних ділянок.

Між тим, 07 липня 2011 року був прийнятий Закон України «Про Державний земельний кадастр», яким були внесені зміни до Земельного кодексу України, зокрема статтю 126 викладено в наступній редакції: «Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Вказані зміни набули чинності з 01 січня 2013 року.

Тобто з 01 січня 2013 року право власності земельною ділянкою оформляється відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно ч. 1 статті 15 вказаного Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до п. 8-1 ч. 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Враховуючи системне тлумачення зазначених положень законодавства, суд приходить до висновку про те, що з 01 січня 2013 року видача державних актів на право власності на земельні ділянки законодавством не передбачена, а правовстановлюючим документом в цій сфері є свідоцтво про право власності на земельну ділянку, порядок отримання якого передбачений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області та Одеська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», станом на момент звернення позивача до суду, не наділені повноваженнями вчиняти дії щодо видачі актів на право власності на земельні ділянки, а тому суд не може зобов'язати відповідачів вчинити такі дії.

Щодо посилання позивача на те, що заява про оформлення та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку була подана нею 08 листопада 2009 року, тобто до набрання зазначеними змінами законодавства чинності, і не розглядалась впродовж майже п'яти років, то в даному разі суд зазначає про можливу протиправну бездіяльність відповідачів, яка, однак, не є предметом розгляду даної справи, а тому не може бути підставою для задоволення позову про їх зобов'язання вчинити дії щодо видачі державного акту.

З приводу позовної вимоги про зобов'язання відповідачів провести безоплатну приватизацію вказаної земельної ділянки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Під приватизацією необхідно розуміти передачу приватним особам у приватну власність земельних ділянок з державної або комунальної власності.

Так, відповідно до статті 40 Земельного кодексу України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Тобто приватизація земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку здійснюється на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як зазначає сама позивач, вказана земельна ділянка була передана їй на підставі рішення Холоднобалківської сільської ради «Про передачу у приватну власність земельної ділянки і господарських будівель (присадибна ділянка)» від 18 жовтня 2001 року № 412.

Таким чином, суд зазначає, що саме на підставі такого рішення органу місцевого самоврядування була здійснена приватизація земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Між тим, ані Земельним кодексом України ані жодним іншим нормативно-правовим актом до компетенції Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області та Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» не віднесено повноважень щодо вирішення питання про приватизацію земельних ділянок.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачів у встановленому законом порядку провести безоплатну приватизацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, також не підлягають задоволенню, оскільки чинним законодавством України вказані органи не наділені такими повноваженнями.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким, чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статті 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко