Постанова № 36678740, 26.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 р. Справа №805/15617/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Сапєгіній А.Г.,

за участю:

представника позивача, - Ламзин В.Б.,

представників відповідача,- Бондар Ю.М., Радченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м. Донецька до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про часткове скасування вимоги № 21-06-10/3247 від 28.08.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство зеленого будівництва Калінінського району м. Донецька, звернувся до суду з позовною заявою до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про часткове скасування вимоги № 21-06-10/3247 від 28.08.2013 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем за наслідками ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м. Донецька за період з 01.05.2009 року по 30.04.2013 року, встановлені порушення та складено акт № 21 від 09.08.2013 року.

На підставі акта ревізії відповідачем прийнято вимогу № 21-06-10/3247 від 28.08.2013 року.

Пунктом 14 оскаржуваної вимоги, від директора Комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м. Донецька вимагається вжити заходи щодо оформлення належним чином у відповідності до вимог діючого законодавства та нормативних актів первинних документів, що є підставою для списання в бухгалтерському обліку аварійних та сухостійних дерев; в іншому випадку стягнути з осіб, відповідальних за списання з порушенням встановленого порядку матеріальних цінностей на суму 3174080,81 гривень, шкоду у порядку та розміру встановленому ст.130, 133, 136, КЗПпУ.

Не погоджується із п. 14 оскаржуваної вимоги, оскільки висновки акту ревізії не відповідають фактичним обставинам справи.

З огляду на зазначене, вважає вимогу в оскаржуваній частині такою, що не ґрунтується на вимогах законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Просить задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали, заперечували, з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.71-72). За змістом наданих заперечень, в обґрунтування незгоди із позовом відповідач зазначив, що доводи адміністративного позову не спростовують порушення встановлені актом ревізії, а тому вважають вимогу в оскаржуваній частині такою, що прийнята правомірно. Просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, Комунальне підприємство зеленого будівництва Калінінського району м. Донецька (далі за текстом,- КПЗБ), є юридичною особою, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Державна фінансова інспекція в Донецькій області (далі за текстом, ДФІ в Донецькій області),- є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

ДФІ в Донецькій області за наслідками ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м. Донецька за період з 01.05.2009 року по 30.04.2013 року, встановлені порушення та складено акт № 21 від 09.08.2013 року (далі,- акт ревізії) (а.с.16-19).

На підставі акта ревізії відповідачем прийнято вимогу № 21-06-10/3247 від 28.08.2013 року (а.с. 6-8) (далі - спірна вимога).

Пунктом 14 оскаржуваної вимоги, від директора Комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м. Донецька вимагається вжити заходи щодо оформлення належним чином у відповідності до вимог діючого законодавства та нормативних актів первинних документів, що є підставою для списання в бухгалтерському обліку аварійних та сухостійних дерев; в іншому випадку стягнути з осіб, відповідальних за списання з порушенням встановленого порядку матеріальних цінностей на суму 317480,81 гривень, шкоду у порядку та розміру встановленому ст.130, 133, 136, КЗпПУ (а.с.8).

В обґрунтування висновків акту ревізії, щодо відсутності у об'єкта контролю первинних документів, що є підставою для списання в бухгалтерському обліку аварійних та сухостійних дерев, відповідачем покладено обставини не надання під час перевірки рішень компетентного органу (міської ради) про видалення зелених насаджень, а також списання зелених насаджень обстежених виключно комісією утвореною КП Зеленбуд та не обстежених комісією, утвореною міською радою, і не погоджених органами Держекоінспекції.

Представниками відповідача у судовому засіданні не оспорювались факти видалення позивачем зелених насаджень як : сухі, усихаючи і аварійні дерева.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Актом ревізії встановлено знищення зелених насаджень всупереч законодавству на суму 317480,81 гривень, з них без обстеження комісією КПЗБ на суму 17340,21 гривень (а.с.18).

Таким чином, контролюючий орган відокремив частину зелених насаджень, знищених без обстеження відповідною комісією КПЗБ на суму 17340,21 гривень.

Згідно бухгалтерської довідки КПЗБ на виконання п. 14 спірної вимоги підприємством було відшкодовано вартість зелених насаджень, які були списані без актів обстеження на суму 17340,21 гривень.

Отже, п. 14 спірної вимоги частково виконаний.

При цьому представники відповідача пояснили суду, що ДФІ в Донецькій області враховано часткове виконання п. 14 спірної вимоги.

Що стосується п. 14 спірної вимоги в іншій частині, суд зазначає наступне.

Пункт 14 спірної вимоги в іншій частині обґрунтований відсутністю у позивача рішень Донецької міської ради на видалення зелених насаджень, а також актів обстеження складених відповідною комісією міської ради і не погоджених органами Держекоінспекції.

Проте, суд не погоджується із позицією відповідача, в частині обов'язковості рішень Донецької міської ради на видалення зелених насаджень, з наступних підстав.

Постановою КМ України № 1045 від 01.08.2006 року затверджено Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах.

Згідно п. 7 Порядку,- видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об'єкті благоустрою здійснює балансоутримувач на підставі акта, що складається відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Згідно п. 4 Порядку,- підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи (далі - заявник) про видалення зелених насаджень.

Компетентний орган протягом трьох днів після надходження заяви затверджує склад відповідної комісії.

До складу комісії включаються представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а також інших заінтересованих організацій.

Комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню (далі - акт), за зразком, затвердженим Мінрегіоном.

У разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев комісія протягом п'яти робочих днів з'ясовує причину набуття деревами такого cтану, про яку зазначається в складеному комісією акті. Кількість примірників акта повинна відповідати кількості членів комісії. Кожному з членів комісії передається по одному примірнику акта.

Голова комісії готує в триденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначаються дані про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і що залишаються на земельній ділянці.

Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту приймає рішення про видалення зелених насаджень і наступного дня видає заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

Згідно п. 8 Порядку,- у процесі ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації, а також у разі, коли стан зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян чи майну громадян та/або юридичних осіб, видалення зелених насаджень здійснюється негайно з подальшим оформленням акта обстеження відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Згідно п. 3 Порядку,- видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7 - 10 цього Порядку).

Як встановлено судом вище, обставини видалення КПЗБ зелених насаджень у відповідності до п. 7 Порядку (аварійних, сухостійних і фаутних дерев) представниками відповідача не заперечувались.

Враховуючи ту обставину, що видалення зелених насаджень позивач проводив у відповідності до п. 7 Порядку, у нього відсутній обов'язок щодо отримання рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень.

Крім того, зазначені обставини погоджено листом Держекоінспекції у Донецькій області (а.с.15).

У відповідності до письмових пояснень наданих представником відповідача, останній зазначає, що підставою прийняття пункту 14 оскаржуваної вимоги є обставини відсутності у позивача актів на вирубку сухостою та знос аварійних дерев, передбачених Правилами благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти та порядку в м. Донецьку, затв. Рішенням Донецької міської ради від 09.02.2005 № 18/15.

Проте, суд не погоджується із позицією відповідача, в цій частині з наступних підстав.

Судом встановлено, що Рішенням Донецької міської ради від 09.02.2005 № 18/15 затверджено Правила благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти та порядку в м. Донецьку, згідно п. 4.5 вказаних правил передбачено, що акт на знос підписують : комунальне підприємство зеленого будівництва району; власник або зацікавлена особа; центрально-Донецька регіональна державна екологічна інспекція (а.с.167).

Судом встановлено, що на виконання Рішення Донецької міської ради від 09.02.2005 № 18/15, а саме п. 4.5 правил яким передбачено, що акт на знос підписує комунальне підприємство зеленого будівництва району, позивачем було видано накази про призначення відповідної комісії (а.с.75-77).

У відповідності до вказаних наказів позивачем складено акти обстеження зелених насаджень, які підлягають зносу (а.с.78-93).

Отже, Порядком, як нормативним актом, що має вищу юридичну силу передбачено документ як акт обстеження зелених насаджень, які підлягають зносу, а не акт зносу як його названо у Правилах благоустрою затверджених Рішенням Донецької міської ради.

Крім того, в Правилах благоустрою затверджених Рішенням Донецької міської ради від 09.02.2005 № 18/15 йдеться про підписання актів виключно комунальним підприємством зеленого будівництва району.

Таким чином, суд не приймає доводи відповідача у цій частині.

Також суд не погоджується із позицією відповідача, в частині відсутності у КПЗБ актів обстеження, складених відповідною комісією міської ради, з наступних підстав.

Як встановлено судом вище, згідно п. 7 Порядку,- видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об'єкті благоустрою здійснює балансоутримувач на підставі акта, що складається відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Згідно п. 8 Порядку,- у процесі ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації, а також у разі, коли стан зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян чи майну громадян та/або юридичних осіб, видалення зелених насаджень здійснюється негайно з подальшим оформленням акта обстеження відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що п. 4 вказаного Порядку не визначено процедуру «подальшого» складання такого акту.

п. 4 вказаного Порядку визначено, що комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і їх відновну вартість та складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню.

Приписами п.4 вказаного Порядку, передбачена можливість визначення стану зелених насаджень розташованих на земельній ділянці, тобто таких, що є в наявності та не видалені.

При цьому контролюючий орган покладаючи на позивача обов'язок щодо складання зазначених актів не врахував відсутності у вказаному порядку процедури «подальшого» складання такого акту за відсутності зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці.

На думку суду, складені у спірних правовідносинах акти обстеження самі собою будуть суперечити приписам зазначеного Порядку, у зв'язку із фізичною неможливістю визначення стану зелених насаджень відсутніх на земельній ділянці.

Також суд критично відноситься до обґрунтування відповідачем своєї правової позиції щодо відсутності у КПЗБ актів обстеження, складених у відповідності до приписів п. 4 Порядку, як первинних документів на підтвердження правомірності списання основних засобів.

Як встановлено вище, комісією КПЗБ складено акти обстеження насаджень, що підлягають видаленню та на думку суду є первинним документами у розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

У відповідності до ч.1,2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704,- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.15 цього положення,- первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п. 2.16 цього положення,- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд дослідивши акти обстеження КПЗБ, не знаходить невідповідності зазначених первинних документів приписам ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.4, п.п. 2.15 п. 2.16 Положення про документальне підтвердження записів у бухгалтерському обліку, затв. Наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88.

Згідно ст. 1 Закону України,- «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять необхідну інформацію, що стосується предмету спору.

Крім того, проведеною ревізією контролюючого органу не встановлено обставин не невідповідності актів обстеження складених КПЗБ дійсним обставинам справи.

Правильність заповнення актів представниками відповідача у судовому засіданні також не заперечувалась та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Також суд вважає необґрунтованим п.14 спірної вимоги, оскільки контролюючий орган обґрунтовує його порушенням з боку відповідальних осіб встановленого порядку списання матеріальних цінностей, проте, ані у акті ревізії, ані у спірній вимозі відповідач не вказав, які норми, та саме якого порядку списання матеріальних цінностей, порушено з боку позивача.

Актом ревізії встановлені порушення п. 4,7 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затв. Постановою КМ України № 1045 від 01.08.2006 року

Частиною першою пункту 14 спірної вимоги від позивача вимагається вжити заходи щодо оформлення належним чином у відповідності до вимог діючого законодавства та нормативних актів первинних документів, що є підставою для списання в бухгалтерському обліку аварійних та сухостійних дерев.

Суд наголошує на тому, що Порядок затв. Постановою КМ України № 1045 від 01.08.2006 року регулює виключно процедуру видалення дерев, кущів, газонів і квітників (п.1) та не стосується порядку списання в бухгалтерському обліку аварійних та сухостійних дерев.

На думку суду, встановлення контролю за дотриманням Порядку, є компетенцією Держекоінспекції в Донецькій області (а.с. 11-13).

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України,- доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 86 КАС України,- суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України,- кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України,- обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України,- в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представниками відповідача у судовому засіданні не наведено норм порядку списання матеріальних цінностей, який порушено з боку позивача.

Оскільки висновки акту ревізії в частині, що стосується спірних правовідносин є необґрунтованими, суд приходить до висновку про скасування п 14. спірної вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач у повному обсязі не довів правомірності спірного рішення в оскаржуваній частині.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 458,80 гривень.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов, Комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м. Донецька до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про часткове скасування вимоги № 21-06-10/3247 від 28.08.2013 року, - задовольнити повністю.

Скасувати повністю п. 14 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 21-06-10/3247 від 28.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м. Донецька витрати по сплаті судового збору у розмірі 458,80 гривень (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 80 коп. шляхом безспірного списання із рахунку Державної фінансової інспекції в Донецькій області.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 26 грудня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова виготовлена в повному обсязі 31 грудня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.