Ухвала суду № 36674835, 14.01.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1818/199/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Янова Л. М.Номер провадження 11/788/11/14 Суддя-доповідач - Яременко Г. М. Категорія - Умисне тяжке тілесне ушкодження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Яременка Г. М.,

суддів - Борсая В. М., Олійника В. Б.,

з участю секретаря судового засідання - Спориш М.В.,

прокурора - Матека А.В.,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого - ОСОБА_4,

захисника - ОСОБА_5,

засудженого - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_3, прокурора Жмурко С.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_5 на вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 24 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий

засуджений за ч.1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнений від основного покарання з іспитовим строком 1 рік і з покладенням на нього, передбачених ст. 76 КК України обов»язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з»являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 8000 матеріальної шкоди та 8000 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь Фінансового управління Тростянецької РДА витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в розмірі 1738 грн. 55 коп.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в у розмірі 281 грн. 28 коп.

Вирішено долю речових доказів, -

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений за скоєння злочину за наступних обставин.

ОСОБА_6 20.10.2011 року близько 23 год. на прохання своєї дружини ОСОБА_6 вийшов у під»їзд будинку за місцем свого проживання для з»ясування неприязних відносин, які склалися з дружиною. В коридорі ОСОБА_6 побачив ОСОБА_3 та ОСОБА_7, які прибули разом з ОСОБА_6 В під»їзді між ОСОБА_6 та вказаними чоловіками виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_6, усвідомлюючи протиправність своїх дій, завдав ОСОБА_3 удар в область живота ножем, який виніс з собою з квартири. Внаслідок вказаних дій потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани в лівій підвздошній області з пошкодженням петель тонкого кишечнику, розлитого серозно-фибринозного перитоніту, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя.

У поданій апеляції засуджений ОСОБА_6 і його захисник ОСОБА_5 вважають вирок незаконним і таким, що підлягає скасуванню, мотивуючи тим, що судом було встановлено відсутність події злочину і не взято до уваги, що при виїзді на місце пригоди працівниками міліції не було встановлено ножового порання і були відсутні скарги, потерпілий до ранку нікому не говорив про ножове поранення, не встановлено точно час вчинення злочину і нанесення потерпілому ножового поранення, оскільки працівники міліції пояснили, що це було біля 21 год., а експерт ОСОБА_8 пояснив, що часу отримання тілесного ушкодження він не встановлював, не враховано покази хірурга ОСОБА_9 про час утворення тілесних ушкоджень у потерпілого, по справі не виявлено знаряддя злочину, наявність у засудженого в кишені ножа не підтверджується висновками експертиз, вважають також що потерпілим надано речі в яких він не був на час спричинення ножового поранення виходячи з того, що на тілі і на речах виявлено порізи різних розмірів, а потерпілий говорив тільки про пошкодження трусів і на речах не виявлено слідів крові, посилаються на безпідставне взяття до уваги судом висновку експерта № 904, в якому є тільки припущення. Апелянти посилаються на безпідставне відмовлення судом в задоволенні клопотань сторони захисту, які могли підтвердити невинуватість ОСОБА_6, суд безпідставно послався на визнавальні покази засудженого дані ним під час досудового слідства, оскільки вони давались зі слів першого захисника і судом не надано оцінки показанням свідків ОСОБА_10, ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_3 щодо часу події злочину та на якому автомобілі поїхали з місця пригоди, звідки забрали потерпілого вранці. Засуджений і захисник просять скасувавши вирок суду закрити кримінальну справу у зв»язку з відсутністю події злочину.

У поданій апеляції прокурор Жмурко С.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок суду скасувати у зв»язку з неправильним застосуванням судом Кримінального закону, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м»якості і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч.1 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, вважає, що судом необґрунтовано застосовано ст. 69 КК України оскільки відсутність судимостей, не вчинення інших злочинів і адміністративних правопорушень в подальшому, поведінка потерпілого не є пом»якшуючими покарання обставинами, що істотно знижує ступінь тяжкості злочину, а є обставинами що характеризують особу засудженого, а враховуючи що засуджений у вчиненому не розкаявся, збитки не відшкодував, позитивних характеристик не має, тому вважає що суд призначив явно несправедливе покарання та безпідставно застосував ст. 75 КК України, звільнивши засудженого від призначеного покарання.

Потерпілий ОСОБА_3 в поданій ним апеляції просить вирок суду скасувати та засудити до самої суворої міри покарання, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вважає, що вирок суду першої інстанції є несправедливим внаслідок м»якості призначеного засудженому покарання через неврахування суспільної небезпеки, думки потерпілого, поведінку засудженого після вчинення злочину, який не надав допомогу на лікування, не попросив вибачення, негативних наслідків для потерпілого і відповідно необґрунтованим застосуванням ст. 75 КК України. Також потерпілий вважає несправедливим визначений судом розмір майнової і моральної шкоди, внаслідок неврахування фізичних страждань від завданих тілесних ушкоджень.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи та зміст поданих апеляцій, міркування прокурора Матеко А.В., пояснення потерпілого ОСОБА_3 його представника ОСОБА_4, які вважають, що є підстави для задоволення апеляцій прокурора і потерпілого і немає підстав для задоволення апеляції засудженого і захисника, пояснення засудженого ОСОБА_6, його захисника ОСОБА_5, які просять задовольнити апеляцію засудженого і захисника та направити справу прокурору на додаткове розслідування, провівши судові дебати і вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції, прокурора, потерпілого, засудженого і захисника підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 367 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині першій ст.. 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є: однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 368 КПК України 1960 року дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним: коли не були допитані певні особи, не були витребувані і дослідженні документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 22 КПК України 1960 року прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов»язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об»єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом»якшують і обтяжують його відповідальність.

Під час розслідування даної кримінальної справи органи досудового слідства не виконали вимог вказаного закону, а суд при розгляді справи не звернув уваги на це та постановив вирок, який внаслідок допущеної неповноти є незаконним і підлягає скасуванню.

Так, органами досудового слідства та судом залишилось не з»ясованим питання про час вчинення злочину, мотив і мету заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, хоча це має істотне значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Так у вироку і обвинуваченні зазначено, що злочин вчинено близько 23 год. 20.10.2011 року. А з показань потерпілого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_18 вбачається, що кожен із них зазначав різний час вчинення злочину, а саме в період з 21 год. 20.10.2011 року по 02 год. 21.10.2011 року. Під час проведення судово-медичної експертизи № 185 ОСОБА_3 і допиту свідків встановлено, що потерпілий звернувся в лікарню вранці 21.10.2011 року і в нього виявлено розлитий серозно-фибринозний перитоніт, який згідно показань експерта ОСОБА_8, лікаря ОСОБА_9 може утворитися на протязі декількох годин, а враховуючи, що не встановлено час отримання ножового поранення потерпілим, тому не встановлення в ході досудового і судового слідства експертним шляхом часу утворення серозно-фібринозного перитоніту також свідчить про істотну неповноту.

Засуджений ОСОБА_6 показав, що він вийшов з квартири, з метою поговорити з дружиною, а в обвинуваченні зазначено, що він вийшов для з"ясування неприязних відносин з дружиною. З показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_7 вбачається, що вони дзвонили по мобільному телефону перед вчиненням злочину ОСОБА_6, але в ході досудового і судового слідства не перевірено коли вони дзвонили, звідки. Також в ході досудового і судового слідства не встановлено з якою метою потерпілий ОСОБА_3 і свідок ОСОБА_7 в вечірній час зайшли в під»їзд будинку ОСОБА_6, що також має істотне значення для встановлення часу, мотивів і мети вчинення злочину.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи в провадженні Тростянецького РВ УМВС України в Сумській області знаходиться кримінальне провадження № 12012200270000071 по факту хуліганських дій ОСОБА_3 та ОСОБА_7 скоєних в період вчинення даного злочину щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_14, що не було враховано ні в ході досудового ні в ході судового розгляду.

Отже, органом досудового слідства і судом залишилось не з»ясованим мотив і мета заподіяння засудженим ОСОБА_6 умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_3

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла переконання, що зазначена неповнота та однобічність досудового і судового слідства ставить під сумнів обґрунтованість постановленого судом першої інстанції вироку, а забезпечення результативного усунення недоліків досудового слідства в межах судового розгляду справи не вбачається можливим.

Тому, колегія суддів, враховуючи істотну неповноту та однобічність досудового і судового слідства, вважає доцільним на підставі вимог ст. 367,374 КПК України 1960 року вирок суду першої інстанції скасувати, справу повернути прокурору Тростянецького району Сумської області для організації проведення додаткового розслідування, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Також, з огляду на обставини справи та дані про особу засудженого, не зазначення судом у вироку про те, які обставини пом»якшують призначене ОСОБА_6 покарання, колегія суддів дійшла переконання, що у випадку підтвердження за результатами додаткового розслідування і послідуючого судового розгляду справи винності ОСОБА_6 у вчиненні злочину в тому ж об»ємі обвинувачення, за яких він був засуджений вироком Тростянецького районного суду від 24 жовтня 2013 року і при наявності тих же даних, що його характеризують, то призначене йому зазначеним вироком покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати занадто м»яким.

Що стосується застосування до засудженого ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає, що при наявності відповідних підстав при послідуючому судовому розгляді справи, суд не позбавлений можливості застосувати ст. 75 КК України. Тому апеляції прокурора і потерпілого підлягають частковому задоволенню

При цьому, колегія суддів вважає, що в ході проведення додаткового розслідування по справі необхідно усунути неповноту і однобічність досудового слідства, яка зазначена за змістом мотивувальної частини цієї ухвали, шляхом проведення комісійної судово-медичної експертизи для з»ясування часу спричинення ножового поранення потерпілому і часу утворення серозно-фібринозного перитоніту, витребувати інформацію від операторів мобільного зв»язку по номерам мобільних телефонів засудженого, потерпілого, ОСОБА_7, ОСОБА_11 щодо здійснення телефонних дзвінків та їх місцезнаходження безпосередньо перед вчиненням злочину і під час вчинення, додатково допитати засудженого, потерпілого і свідків з метою встановлення часу вчинення злочину його мотивів і мети, усунути суперечності в їх показах, при необхідності провести і інші слідчі дії.

Керуючись ст.ст. 362,366,367, 374 КПК України в редакції 1960 року та розділом Х1 Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 року, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 24 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_6 скасувати, а справу повернути прокурору Тростянецького району Сумської області для організації проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у даній справі залишити підписку про невиїзд.

СУДДІ:

Яременко Г. М. Борсай В. М. Олійник В. Б.