Постанова № 36674563, 14.01.2014, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/712/13-а

Провадження № 2-а/581/10/14

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2014 року смт.Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі:

головуючого - судді Бутенка Д.В., при секретарі судового засідання - Якименко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Липова Долина Сумської області адміністративний позов ОСОБА_1 до голови Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області Гайдабури Анатолія Івановича про зобов'язання вчинити дії по виплаті допомоги на поховання, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який мотивувала тим, що вона 02 вересня 2013 року втретє звернулася до відповідача із заявою про виплату допомоги на поховання її сина ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Подільки Липоводолинського району Сумської області, оскільки така допомога з 01 березня 2011 року і по день пред'явлення даного позову їй безпідставно не виплачена. З цього приводу вона протягом 2011-2012 років зверталася до відповідача із письмовими зверненнями про здійснення вищевказаної виплати, проте відповідач без посилання на норми законодавства порушує питання про подачу неї трудової книжки її померлого сина. Уважає, що має право на призначення та виплату вищевказаної допомоги, а тому просила суд зобов'язати відповідача вчинити дії по виплаті допомоги на поховання її померлого сина.

У судовому засіданні позивачка підтримала позов з вищевикладених підстав, та додатково суду пояснила про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_3, 16 вересня 2010 року вона його поховала. 26 жовтня 2010 року вона звернулася до голови Липоводолинської районної державної адміністрації із роз'ясненням порядку та умов виплати допомоги на поховання її сина і 01 листопада 2010 року отримала відповідь про те, що така допомога виплачується з коштів місцевого бюджету сільською радою, виходячи з вартості ритуальних послуг. 01 березня 2011 року позивачка звернулася із письмовою заявою до відповідача з посиланням на положення постанови КМУ № 99 від 31 січня 2007 року № 99 року і додала копію свого паспорту, ідентифікаційного коду, довідку про понесення поховання свого сина та свідоцтва про його смерть, проте відповіді не отримала. 12 травня 2012 року вона вдруге звернулася до відповідача із заявою про виплату їй вищевказаної допомоги на підстави поданих 01 березня 2011 року документів, на що також відповіді не отримала. Втретє з вищевказаного питання вона звернулася вже 02 вересня 2013 року, але у наданій їй відповіді містилося посилання на неподання нею усіх необхідних документів для такої виплати. Уточнила, що її син ОСОБА_3 відноситься до категорії осіб, яка не досягла пенсійного віку та на момент смерті не працювала, не перебувала на службі, не зареєстрована у центрі зайнятості як безробітня, тобто як передбачено підпунктом 4 п.1 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 31 січня 2007 року № 99). Крім цього, він трудової книжки не мав і не був працевлаштованим, оскільки доглядав за людиною похилого віку, а тому вона її і не мала змоги подати.

Відповідач, його представник Олійник В.І. позов не визнали та суду пояснили про те, що допомога на поховання не призначена через первісну неподачу позивачкою всіх необхідних документів для цього, зокрема не подана трудова книжка померлого, та документальні відомості його перебування за життя на обліку в центрі зайнятості в якості безробітнього. Необхідність подання вказаних документів передбачена Порядком надання допомоги на поховання деяких категорій осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 99 від 31 січня 2007 року, а рішення про виплату допомоги на поховання приймається тільки сесією сільської ради; розмір такої допомоги визначається окремо на кожний рік (у 2011 році її розмір дорівнював 150 грн., у 2013 році -170 грн.).

Заслухавши сторони, з'ясувавши обставини справи та дослідивши зібрані у ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 у 21-річному віці в с.Подільки помирає ОСОБА_3. 01 листопада 2010 року ОСОБА_1 отримує відповідь на її письмове звернення за підписом заступника голови Липоводолинської РДА Легуші І.Ф., в якому зазначалося про виплату допомоги на поховання її сина ОСОБА_3 органами місцевого самоврядування відповідно до постанови КМУ № 99 від 31 липня 2007 року, якою затверджено Порядок надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховання померлого, оскільки її син не працював, не отримував пенсії, не перебував на обліку в центрі зайнятості як такий, що шукає роботу, однак надавав соціальні послуги по догляду за інвалідом відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» (а.с.23,48).

01 березня 2011 року позивачка, як мати померлого сина ОСОБА_3, звернулася із письмовою заявою до відповідача про виплату допомоги на поховання її сина відповідно до Порядку надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 99 від 31 липня 2007 року. При цьому, до заяви додавалися такі документи: фотокопія паспорту позивачки та її ідентифікаційного коду, фотокопії свідоцтва про смерть її сина та довідки Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області про понесення нею витрат на поховання її сина ОСОБА_3. 14 березня 2011 року відповідач надав письмову відповідь позивачці про те, що для вирішення питання виплати їй допомоги на поховання її сина їй необхідно надати слідуючий перелік документів: оригінал довідки про проведення поховання особи, оригінал довідки на поховання з Синівської сільської ради, яка видавалася разом із свідоцтвом про смерть, копію першого та останнього аркушів трудової книжки ОСОБА_3, довідку з сільської ради про те, що ОСОБА_3 не працював, довідку з Пенсійного фонду про отримання пенсіїі довідку з місцевого центру зайнятості про те, чи перебував він на обліку як безробітній (а.с.43,45-48). 15 квітня 2011 року позивачка Синівській сільраді додатково подала в оригіналах довідки керівника органу реєстрації актів цивільного стану Синівської сільради від 16 вересня 2010 року № 36 (в ній зазначалося місце, час смерті ОСОБА_3 і номер актового запису про його смерть), від управління праці та соціального захисту населення Липоводолинської РДА від 03 березня 2011 року № 524 (про отримання ОСОБА_3 у період часу з 27 травня по 05 вересня 2010 року компенсаційної виплати за надання соціальної послуги), від Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області № 283 від 20 жовтня 2010 року (в ній зазначалося про те, що ОСОБА_1 провела поховання свого сина на території зазначеної сільської ради), від Липодолинського районного центру зайнятості від 14 квітня 2011 року (в ній вказувалось про неперебування ОСОБА_3 протягом 2010 року на обліку в цій установі як шукаючого підходящу роботу) (а.с.39,41,42,44).

10 травня 2012 року позивачка вдруге письмово звернулася до відповідача із заявою про надання вмотивованої відповіді щодо невиплати їй допомоги на поховання, про що зазначалося нею у заяві від 01 березня 2011 року, на що їй 30 травня 2012 року надано відповідь про те, що перелік документів необхідних для виплати допомоги на поховання її сина вказано у відповіді Синівської сільради від 14 березня 2011 року і через неподання усіх документів виплата вищевказаної допомоги станом на день надання цієї відповіді не проведена (а.с.38,40).

02 вересня 2013 року позивачка втретє письмово звертається до відповідача із заявою, в якій зазначала про те, що увесь необхідний пакет документів для виплати допомоги на поховання її сина нею подано 01 березня 2011 року, а тому порушувала питання щодо повторної виплати зазначеної вище допомоги або надання вмотивованої відповіді про відмову у її виплаті. На дане письмове звернення 13 вересня 2013 року відповідач надав відповідь-роз'яснення про неповне подання усіх необхідних документів при зверненні до Синівської сільської ради (а.с.24,49,50).

У матеріалах справи відсутні документальні підтвердження волевиявлення ОСОБА_3 на випадок його смерті щодо проведення його поховання певною особою.

Сторони обопільно в ході розгляду даної справи по суті визнали, що станом на 13 січня 2014 року допомога на поховання сина позивачки ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, є невиплаченою, а позивачка по справі є його рідною матір'ю. Відповідач у даній справі з урахуванням його повноважень, наданих законом, та вимог ст.3 ч.1 п.6 КАС України має статус суб'єкта владних повноважень.

Адміністративний позов ОСОБА_1 подано з дотриманням шестимісячного строку, встановленого ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону № 4054-VI від 17 листопада 2011 року), оскільки його перебіг розпочато з 14 вересня 2013 року (з наступного дня після надання відповіді відповідачем про невиплату допомоги позивачці). До цього, суд вважає, що спір з приводу невиплати допомоги на поховання між сторонами даної справи виник з березня 2011 року, носить триваючий характер і на день ухвалення даного рішення по своїй сутності є невирішеним в адміністративному (позасудовому порядку). До цього, за змістом конструкції ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішень Європейського суду з прав людини від 21 лютого 1975 року у справах «Голдер проти Великої Британії», «Воловик проти України», в яких гарантована здатність особи безперешкодно отримати судовий захист права, тобто права на те, щоб будь-яка справа в суді взагалі розглядалася (це за своєю суттю і є складовою поняття доступу до правосуддя). До цього, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (параграф 45) правила регулювання строків для подання скарги в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (малися на увазі судові засоби захисту).

При вирішенні даного адміністративного спору суд виходить з наступних вимог законодавства та висновків.

У відповідності до ч.1 ст.11 Закону України «Про поховання та похоронну справу» (далі-Закон) поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого. Згідно з цією нормою закону позивачка, як рідна матір, зобов'язувалася поховати свого сина ОСОБА_3.

Як визначено п.4 ч.5 ст. 8 Закону та п.п. 4 п. а) ч.1 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно до відання виконавчих органів сільських рад віднесені питання щодо надання за рахунок коштів місцевих бюджетів допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених законодавством.

Нормами ст. 13 Закону передбачено механізм реалізації права виконавця волевиявлення померлого або особою, яка зобов'язалася поховати померлого, на отримання допомоги на поховання.

Так, розмір допомоги на поховання та порядок її надання особі, яка зобов'язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. При цьому, розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. На день розгляду даної справи спеціального закону та підзаконного нормативно-правового акту, які б визначили розміри такої допомоги, не прийнято.

Прийнятим на виконання вищевказаної норми закону підзаконний нормативний акт у виді постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 99 затверджено Порядок надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язувалася поховати померлого. Системний аналіз даного підзаконного акту дозволяє суду дійти до таких висновків, а саме:

- у підпунктах 1-5 пункту першого вказаного Порядку визначено перелік померлих осіб, за яких особам, які зобов'язувалися їх поховати, виплачується вищевказана допомога;

- пункти 2,3 Порядку у взаємозв'язку з підпунктами 1-5 пункту першого визначають умови надання вищевказаної допомоги та з їх змісту випливає узагальнений перелік відповідних документів для надання такої виплати. Так, для отримання допомоги в обов'язковому порядку заявнику, який зобов'язувався поховати померлого, необхідно надати: заяву, паспорт чи інший документ, що засвідчує цю особу, довідку про смерть особи, документи в підтвердження вартості наданих ритуальних послуг, а також додатково документи в підтвердження віднесення померлої особи до однієї з п'яти категорій осіб, визначених у підпунктах 1-5 пункту першого цього Порядку. Крім цього, обов'язково дії щодо звернення до органу місцевого самоврядування потрібно вчинити заявнику за останнім місцем проживання особи до її смерті та виключно в межах шести місяців після смерті останньої;

- за змістом п.2,3 вказаного Порядку для реалізації права на отримання вищевказаної допомоги застосовується явочно-заявочний принцип з поданням усіх необхідних документів до відповідної місцевої ради чи її виконавчого органу. Практично це означає, що заявник, який поховав певну особу, зобов'язаний особисто та одноразово звернутися із заявою та із усіма необхідними й самостійно зібраними документами до відповідної ради (її виконавчого органу) для надання вищевказаної допомоги у межах шестимісячного терміну після смерті особи, зазначеної в одному із підпунктів 1-5 пункту 1 вказаного Порядку, оскільки додаткове подання заявником чи збирання відповідним органом місцевого самоврядування документів з метою призначення зазначеної допомоги вказаним порядком не передбачено.

Сутність висновків суду у даному спорі полягає в нижченаведеному, а саме:

- позивачка при зверненні 01 березня 2011 року до відповідача із заявою про надання допомоги на поховання з посиланням на норми вищевказаного Порядку (Постанова Кабінету Міністрів України від 31 липня 2007 року № 99) не подала документів в підтвердження вартості наданих ритуальних послуг та додатково документально не підтвердила належність її померлого сина ОСОБА_3 до категорій осіб, вказаних у п.п.1-5 пункту 1 вищевказаного Порядку, зокрема, його зайнятість чи непрацевлаштованість, наявності чи відсутності у нього статусу аспіранта, студента вищого навчального закладу, перебування на службі чи на обліку в центрі зайнятості в якості безробітного тощо;

- подання позивачкою в наступному 15 квітня 2011 року додаткових документів для призначення вищевказаної допомоги юридичного значення з урахуванням явочно-заявочного принципу для такої процедури вже не мало. Таким чином, позивачка, первісно реалізуючи своє право на отримання допомоги на поховання її сина, не дотрималася усіх необхідним умов для цього, так як документально на підтвердила ряд обставин, достатніх для прийняття виконавчим комітетом Синівської сільської ради рішення на її користь. Таким чином, при неподанні позивачкою всіх необхідних документів для призначення допомоги на поховання її сина в межах шестимісячного терміну, право на таку допомогу після спливу зазначеного терміну, слід вважати таким, що не може бути реалізованим.

- позивачка не була позбавлена можливості протягом більш ніж п'ятимісячного терміну після смерті її сина звернутися безпосередньо до Синівської сільської ради чи інших вищестоящих органів місцевого самоврядування за роз'ясненнями з приводу уточнення усього необхідного переліку документів для виплати вищевказаної допомоги з метою недопущення виникнення даного адміністративного спору (власне позивачка звернулася до відповідача за чотири дні до закінчення шестимісячного терміну після смерті її сина із заявою, до якої не додавалися усі необхідні документи). Разом з цим, позивачка зверталася протягом вказаного вище строку до місцевого органу виконавчої влади в особі Липоводолинської райдержадміністрації, до компетенції якого в силу закону не віднесено питання надання вищевказаної допомоги, а отримана відповідь по суті звернення ОСОБА_1 не була вичерпною. До цього, з наданої відповіді заступником Липоводолинської РДА Легушею І.Ф. вбачається обставина про інформування заявниці про те, що її син надавав соціальні послуги по догляду за інвалідом, однак не працював, не отримував пенсії, не перебував на обліку в центрі зайнятості, як такий, що шукає роботу з посиланнями на підзаконний нормативний акт, який регулює виплату такої допомоги. Тобто, позивачці ще у листопаді 2010 року повідомлялося про фактичне віднесення її сина до категорії осіб, визначеної у підпункті 4 пункту першого вищевказаного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 2007 року № 99 і вона відповідно мала можливість самостійно зібрати документи, попередньо проконсультувавшись у компетентних органах, в підтвердження вказаних обставин.

Крім цього, даний адміністративний позов заявлений позивачем, на думку суду, саме до неналежного відповідача в особі голови Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області Гайдабури Анатолія Івановича (під час попереднього судового засідання позивачка полягала на тому, що розгляд даної справи повинен провадитися щодо вказаного відповідача, проте після роз'яснення вимог ст.52 КАС України вона наполягала на подальшому розгляді даної справи саме щодо первісного відповідача), а не до відповідного виконавчого комітету Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, з огляду на нижченаведене.

Сільський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села, очолює виконавчий комітет відповідної сільської ради, головує на її засіданнях (ч.1,3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У відповідності до ч.1 ст.16 вказаного закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються за цим законом та іншими законами України власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Частиною першою ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські ради віднесено до органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, вказаним вище та іншими законами України. Підпунктом 4 п.а) ч.1 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» саме до компетенції виконавчих органів сільських рад належать самоврядні повноваження щодо подання допомоги на поховання громадян у випадках, передбачених законодавством.

З вищевикладених норм законів вбачається, що відповідач в особі голови Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області Гайдабури Анатолія Івановича одноособо не має повноважень приймати рішення про виплату чи невиплату допомоги на поховання померлих осіб на території Синівської сільради, це питання віднесено до повноважень виконавчого комітеті цієї ради, на засіданнях яких вказаний відповідач лише головує.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не допустив порушення прав позивачки, діяв правомірно та добросовісно, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з мотивів його безпідставності.

Керуючись ст.ст.2,11 162,163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до голови Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області Гайдабури Анатолія Івановича про зобов'язання вчинити дії по виплаті допомоги на поховання.

Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області шляхом подачі скарги в десятиденний строк з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д. В. Бутенко