Ухвала суду № 36673195, 14.01.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1417/1446/12 14.01.2014 14.01.2014 14.01.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11 /784/11/2014р. Головуючий 1-ї інстанції Войнарівський М.М.

Категорія: ч. 2 cт. 199 КК України Суддя апеляційної інстанції Дзюба Ф.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:

Головуючого - Дзюби Ф.С.

суддів: Пісного І.М., Кваші С.В.

за участю прокурора - Іванова А.О.

захисника - ОСОБА_2

підозрюваних: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями прокурора Миколаївського району Миколаївської області та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3на вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30.09.2013р., яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Березовка Одеської області, раніше судимого:

- 31.03.2011р. Веселинівським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України - до 5-ти років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки.

засуджено за ч. 2 ст. 199 КК України до 5-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього, належного йому майна.

На підставі ст.. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 31.03.2011р. і остаточно призначити до вибуття покарання у виді 5-ти років 6-ти місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. ст. 22, 1166 ЦК України постановлено стягнути в солідарному порядку з засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 - 120 грн., на користь ОСОБА_7 - 100 грн.

На підставі ст. 93 КПК України постановлено стягнути в солідарному порядку з засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області 1370,88 грн. за проведення експертиз.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 199 КК України вирок відносно яких не оскаржувався.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні тому, що в кінці жовтня 2011 року точну дату досудовим слідством не встановлено ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 знаходячись місцем проживання ОСОБА_3 за адресою Миколаївська область Веселинівський район с. Кудрявцевка, вул. Лихачова, 15 здійснили виготовлення з використанням принтера марки «HP» sCN 85F4560S та з метою подальшого збуту чотири банкноти номіналом 50 гривень з серійним номером ВЕ 6983284, і одну банкноту номіналом 20 грн. з серійним номером ЗА 2053640.

25 листопада 2011 року ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прийшли до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що розташований за адресою Миколаївська область Миколаївський район, АДРЕСА_1. Прибувши до вказаного магазину ОСОБА_4 ввійшов, а ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 залишились його чекати зовні. Знаходячись в магазині ОСОБА_4 шляхом незначного придбання збув ОСОБА_7 дві підробні банкноти номіналом 50 гривень. Згідно висновку експерта № 40 від 16.12.2011 року дві банкноти номіналом 50 гривень 2005 року випуску з серійним номером ВЄ 6983284 не відповідають аналогічним банкнотам, що знаходяться в офіційному обігу України.

Також 25 листопада 2011 року ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прибули до бару «Клубничка», що розташований за адресою Миколаївська область Миколаївський район, с. Ульянівка, вул. Радянська, де ОСОБА_4 шляхом незначного придбання збув ОСОБА_6 дві підроблені банкноти номіналом 50 гривень і одну банкноту номіналом 20 гривень. Згідно висновку експерта № 39 від 16.12.2011 року дві банкноти 50 гривень 2005 року випуску з серійним номером ВЄ 6983284 та банкнота номіналом 20 гривень 2005 року випуску з серійним номером ЗА 2053640 не відповідають ним банкнотам, що знаходяться в офіційному обігу України.

В апеляції прокурор Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_9 просить вирок районного суду змінити, виключивши з призначеного судом першої інстанції покарання за ч.2 ст.199 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна, так як на його думку воно застосовано безпідставно, оскільки злочин скоєно в період коли додаткова міра покарання у виді конфіскації майна передбачена не була.

Просить вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст.199 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК за сукупністю вироків частково приєднати не відбуте покарання за вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 31.03.2011 та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Посилається на те, що злочин, передбачений ч.2 ст.199 КК України, ОСОБА_3 вчинив в період з жовтня по листопад 2011 року, тобто до моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за фальшування марок акцизного збору», тому при обранні ОСОБА_3 покарання, суд повинен керуватись санкцією ч.2 ст.199 КК України, яка була чинна на момент вчинення злочину, та якою передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, конфіскації майна як додаткового покарання не передбачено.

В апеляції захисник ОСОБА_2 просить вирок районного суду скасувати, а провадження у справі закрити, так як на його думку судом не здобуто прямих доказів вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину, а обвинувачення ґрунтується лише на свідченнях засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які його оговорили, а його з'явлення із зізнанням здобуто під фізичним та психологічним тиском працівників міліції.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію та просив виключити з вироку застосування судом додаткового покарання у виді конфіскації майна, а також вважав, що апеляція захисника задоволенню не підлягає, захисника та підозрюваного ОСОБА_3 в підтримку доводів апеляції захисника, підозрюваних ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які погодилися з думкою прокурора, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів знаходить апеляцію прокурора такою, що підлягає задоволенню, а апеляція захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідженими в судовому засіданні доказами вина засудженого ОСОБА_3 у скоєнні злочину, за який його засуджено при обставинах викладених у вироку, доказана.

Так в судовому засіданні підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтвердили причетність ОСОБА_3 до виготовлення та збуту підроблених грошей і послідовно розповіли роль кожного у скоєнні даного злочину.

Свідок ОСОБА_11 як на досудовому слідстві так і в суді підтвердив, що його дядько ОСОБА_3, коли він знаходився в гостях в середині лютого 2012 року дав йому 50 грн. щоб він придбав у магазині продукти. В магазині ці гроші не прийняли і сказали, що вона підроблена.

Коли він вийшов з магазину і запитав у ОСОБА_3, що з купюрою, на що він йому відповів, що вона підроблена і він її виготовив на принтері.

Ці свідчення підтверджуються письмовими доказами, а саме: даними протоколу обшуку (а.с.51), згідно з якими за місцем помешкання ОСОБА_3 вилучено принтер, даними вилучення підроблених грошей (а.с. 6, 74), що відповідає показанням підсудних та свідка про обставини виготовлення підроблених грошей та обставини їх збуту і підтверджує причетність до скоєння злочину ОСОБА_3

З урахуванні сукупності досліджених доказів, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ст. 199 ч.2 КК України, як виготовлення, зберігання з метою збуту і збут підробленої національної валюти України у вигляді банкнот, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Тому, доводи апелянта про те, що не здобуто доказів вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину, за який його засудженого і що суд в основу вироку поклав свідчення підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які обмовили підсудного, є безпідставними, так як ці доводи доказами не підтверджені і спростовуються вище наведеними доказами.

Що стосується покарання, то воно підсудному ОСОБА_3 призначено з дотриманням ст. ст. 65 - 67, 71 КК України, тобто з урахуванням ступені тяжкості скоєного, особу винного, який характеризується посередньо, під час іспитового строку вчинив новий злочин, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання судом не встановлено.

Разом з тим призначаючи додаткову міру покарання у виді конфіскації майна, суд припустився помилки, так як в період вчинення злочину до листопаду 2011 року санкція ч.2 ст. 199 КК України не передбачала такого виду покарання, а тому посилання суду про призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна підлягає виключенню з вироку.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що підстав для скасування вироку з закриттям провадження по справі немає, але є підстави для зміни вироку з мотивів викладених у апеляції прокурора.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3, змінити, виключивши з його вказівку суду про призначення йому додаткової міри покарання у вигляді конфіскації усього особистого майна і вважати його засудженим до призначеної судом першої інстанції міри покарання за ч.2 ст. 199, 71 КК України у вигляді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

В іншій частині цей вирок залишити без змін.

Головуючий Судді: