Рішення № 36670530, 15.01.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Литвинюк І.М., Міцнея В.Ф.

секретаря Лисак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 жовтня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно укладеного договору № CVXRRС33910002 від 02.03.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4328,50 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ОСОБА_1 та банком договір, про що свідчить його підпис у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

_____________

№ 22ц-137/2014 р. Головуючий у І інстанції Тріска А.І.

Категорія: 19/27 Суддя-доповідач Владичан А.І.

В порушення норм закону та умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, щомісячних погашень не здійснював і станом на 24 травня 2013 року має заборгованість в розмірі 39342,14 гривень. ПАТ КБ «Приватбанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 39342,14 гривень та судовий збір.

Заочним рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що незаконність та необґрунтованість рішення суду полягає в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та порушенні судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» .

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом за межами строку позовної давності.

Колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на законі.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом 02.03.2007 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CVХRRС 33910002, згідно якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4328,50 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У заяві від 02.03.2007 року на отримання кредиту вказано, що боржникКупчанко О.С. ознайомлений та згідний із умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт), які були надані у письмовій формі, своїм підписом підтвердив факт про надану йому повну інформацію щодо умов кредитування.

Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, жодних платежів по кредитному договору не здійснював, отриманий кредит не повернуто.

Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання такого грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначеними родовими ознаками, він зобов'язаний оплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті до дня їх фактичного повернення позикодавцю, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Строк виконання зобов'язань сплив 02.03.2008 року.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 останній надав згоду, що заява разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ( «Товари у Розстрочку»), тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, засвідчивши її своїм підписом.

У відповідності до положень ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що відповідач ОСОБА_1 до суду першої інстанції не з'являвся, будь-яких заяв чи клопотань щодо застосування строків позовної давності не надавав, тому застосування судом першої інстанції позовної давності без заяви відповідача є таким, що протирічить нормам діючого законодавства. .

Посилання суду першої інстанції на положення ст..11 Закону України «Про захист прав споживачів» в даному випадку є необґрунтованим, оскільки п.7 ч.11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції необґрунтованого прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову частково.

Згідно розрахунку заборгованості станом на день пред'явлення позову до суду першої інстанції, а саме 19 червня 2013 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 24 травня 2013 року становить 39342,14 гривень, з яких 4328,50 грн., заборгованість за кредитом; 14829,58 грн., заборгованість по відсотках, 571,32 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом, 17263,11 грн., заборгованість по пені, а також 500 грн. фіксованої частини штрафу, та 1849,63 грн., відсоткової частини штрафу.

Згідно довідки №16.0.0.1/11 від 14.01.2014 року за період з 24.05.2010 року по 24.05.2013 року (відповідно до пункту 5.4. Умов та правил надання банківських послуг) заборгованість по пені складає 12629 гривень, тому суму заборгованості слід розрахувати у відповідності до нарахованої пені. Загальна сума заборгованості становить 34708,03 грн.

Зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Правильність такого розрахунку заборгованості, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Зважаючи на викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № CVХRRС 33910002, від 02 березня 2007 року із ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути 347 гривень 10 копійок судового збору.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 жовтня 2013 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111 (для погашення заборгованості) - заборгованість за кредитним договором № CVXRRС33910002 від 02 березня 2007 року у розмірі 34708,03 грн. та судові витрати у розмірі 347 грн. 10 коп. - (рахунок № 64993919400001), МФО№ 305299.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: