Ухвала суду № 36669040, 16.01.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 332/5217/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/18/14 Головуючий в 1-й інстанції - Яцун О.С.

Категорія - ст. 249 ч.1 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Гріпас Ю.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого: Бойкова Ю.В.,

суддів: Гріпаса Ю.О., Білоконева В.М.,

при секретарі: Воронько С.Г.,

за участю прокурора: Параскєвова Д.С.,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

захисника: адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Запоріжжя, громадянин України, з середньою освітою, одружений, офіційно не працевлаштований, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий;

- визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України і йому призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого - човна «Прогрес-2» двигун Вихор - 30, ліскової сітки, 40 особин плотви та 2 судаків.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 рік і згідно до ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Міра запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання залишена без зміни.

Цивільний позов прокурора Запорізької міжрайонної екологічної прокуратури задоволено і постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави та Запорізької міської ради спричинену матеріальну шкоду в розмірі 4 420 гривень.

Згідно до вироку, 12.09.2013 року, ОСОБА_2, маючи намір на незаконне зайняття рибним промислом, яке заподіяло істотну шкоду, діючи навмисно, знаходячись в акваторії Запорізького водосховища, в районі о. Леніна Заводського району м. Запоріжжя, в порушення ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» та п.п. 3.15 «Правил любительського та спортивного рибальства», затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999 року, приблизно о 05 годині 30 хвилин, на човні «Прогрес-2», займався незаконним рибним промислом, а саме здійснював вилов риби забороненим знаряддям лову, а саме лісковою сіткою, під час якого незаконно виловив 40 штук особин «плітки» вартістю згідно розрахунку до «Такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 21.11.11 року - 85 гривень за одну особину та 2 штуки особин судаку вартістю згідно розрахунку до «Такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 21.11.11 року - 510 гривень за одну особину на загальну суму 4 420 гривень, чим, згідно висновку іхтіолога Запорізького Державного управління охорони та відтворення водних живих ресурсів, завдав істотної шкоди рибному господарству України.

Після чого 12.09.2013 року о 05 годині 30 хвилин ОСОБА_2 був затриманий в акваторії Запорізького водосховища, в районі о. Леніна співробітником відділу оперативного реагування ТУ охорони біоресурсів України Отрішко О.С. з незаконно виловленою рибою та забороненими знаряддями лову, які у нього були вилучені.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що в судовому засіданні повністю визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення та цивільний позов, розкаявся у скоєному і своїми правдивими показаннями підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, повністю відшкодував заподіяну його діями протиправну шкоду, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, а тому просить змінити вирок та призначити йому менш суворе альтернативне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 249 КК України у вигляді штрафу без конфіскації засобів промислу.

Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: обвинуваченого ОСОБА_2, зокрема в останньому слові, який просив задовольнити скаргу та змінити вирок застосувавши до нього менш суворе альтернативне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 249 КК України у вигляді штрафу без конфіскації засобів промислу; захисника, який підтримав доводи скарги обвинуваченого, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що вирок необхідно залишити без змін; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, у зв'язку з чим на підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою обвинуваченого та інших учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин провадження, оскільки вони учасниками судового розгляду не заперечувалися. При цьому обвинуваченому були роз'яснені наслідки не дослідження інших доказів, які йому були зрозумілі. Обґрунтованість не дослідження доказів не ставиться під сумнів у апеляційній скарзі.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані судом за ч.1 ст. 249 КК України, як незаконне зайняття рибним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції прийняв до уваги характер та ступінь громадської небезпеки скоєного кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, з урахуванням чого призначив вид і міру покарання в межах санкції статті обвинувачення, звільнивши ОСОБА_2 від відбування обмеження волі на підставі ст.75 КК України. За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи скарги про зміну вироку і призначення покарання у вигляді штрафу за своїм характером погіршить становище обвинуваченого, враховуючи, передбачений санкцією ч.1 ст. 249 КК України розмір цього штрафу, а також відсутності відомостей про працевлаштування обвинуваченого. Колегія суддів також вважає, що обране ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.

Доводи скарги щодо незастосування конфіскації знарядь і засобів промислу і всього добутого також не підлягають задоволенню оскільки санкцією ч.1 ст. 249 КК України не передбачена альтернатива конфіскації і її застосування є обов'язковим.

За таких обставин колегія суддів не вбачає достатніх підстав до задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2013 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без змін.

Згідно до ч.4 ст.532 КПК України зазначена ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення.

Відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст.426 КПК України на вказану ухвалу Апеляційного суду Запорізької області учасниками судового провадження може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

Бойков Ю.В. Гріпас Ю.О. Білоконев В.М.