Постанова № 36665234, 13.01.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року м. Чернівці Справа № 824/2973/13-а

11:25

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

за участю секретаря судового засідання -Антонюка О.В.;

з участю:

представника позивача - Сапожніка С.В.;

представників відповідача -Булавки Т.М., Іліки Р.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду адміністративному позові товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" (далі-позивач) просив суд з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області форми "Р" від 29 листопада 2013 року №0000552200 за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 526809,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 263405,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Працівниками Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне", за результатами якої 12 листопада 2013 року складено акт №000653/55/2200/35642878 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року".

Перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме п.187.1 ст.187, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 526809 грн. в т.ч. у липні 2012 року на 207060 грн., у серпні 2012 року на 127062 грн., у вересні 2012 року на 151876 грн., у листопаді 2012 року на 36502 грн., у квітні 2013 року на 40811 грн.

За виявлене порушення позивачу, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2013 року №0000552200 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 790214 грн., в тому числі 526809 грн. - основний платіж, 263405 грн. - штрафна (фінансова) санкція (штраф).

Позивач зазначив, що не погоджується із сумою 483831 грн. основного платежу і сумою 241916 грн. штрафної (фінансової) санкції (штрафу), оскільки податкові накладні для ТОВ "АТЗТ Мирне" виписані ПАТ "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів", яке зареєстроване та є платником податку на додану вартість, у податкових накладних заповнено всі обов'язкові реквізити для податкової накладної. Також позивач зазначив, що обов'язок своєчасного контролю за податковими накладними та реєстром податкових накладних покладено на податкові органи.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення, що прийняте на підставі акту перевірки є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позову не визнав, подав заперечення в яких зазначив наступне.

За результатами перевірки позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 790214,00 грн., що становить загальну суму позову: (526809,00 грн. - основний платіж, та 263405,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вказані грошові зобов'язання донараховані позивачу в зв'язку з тим, що останнім віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податкових накладних зареєстрованих з порушенням Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (в податкових накладних підпис, що скріплює податкову накладну не співпадає з електронним цифровим підписом в Єдиному реєстрі податкових накладних) на загальну суму 2902983,10 грн., в т.ч. ПДВ 483831 грн.

Також відповідач заперечуючи проти позову посилався на те, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми, за податковими накладними, які заповненні з порушенням п.201.1 ст.201 ПК України, а саме за відсутності в податковій накладній коду товару згідно УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), що обумовлено п.п. «і» зазначених норм.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обґрунтування викладенні в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали посилаючись на доводи викладені в запереченнях.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, та перевіривши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Кіцманською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне", за результатами якої 12 листопада 2013 року складено акт №000653/55/2200/35642878 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року".

Перевіркою (окрім іншого) встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме п.187.1 ст.187, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 526809 грн. в т.ч. у липні 2012 року на 207060 грн., у серпні 2012 року на 127062 грн., у вересні 2012 року на 151876 грн., у листопаді 2012 року на 36502 грн., у квітні 2013 року на 40811 грн. (а.с. 14-51).

29 листопада 2013 року Кіцманською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552200, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 790214 грн., в тому числі 526809 грн. - основний платіж, 263405 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 52).

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи (акт перевірки а.с.72) відповідачем в ході перевірки (окрім іншого) було встановлено порушення - заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 декларації «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% крім імпорту товарів» в листопаді 2012р. в сумі 3167,00 грн. Вказане порушення - заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість, виникло внаслідок не включення до складу податкових зобов'язань податку на додану вартість від суми, отриманих коштів від ПрАТ «Галичина» в оплату за молоко відповідно до платіжного доручення №369846 від 05.11.2012р. в сумі 19002,39 грн. Станом на 01.07.2013р. по даних рах.361 рахується К-т заборгованість перед ПрАТ «Галичина» в сумі 19002,39 грн.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України (далі - ПК України) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи вказані вище обставини та норми податкового законодавства, податковим органом правомірно визначено позивачу податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3167,00 грн. від здійснення операції з продажу продукції тваринництва.

Окрім вказаного вище, в ході перевірки (акт перевірки а.с.76) податковим органом було встановлено порушення - віднесення позивачем до складу податкового кредиту податкові накладні на придбання ТМЦ, які оформлені з порушення вимог п.п. «і» п.201.1 ст.201 ПК України на суму 213009,46 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 35501,58 грн. (відсутність в податкових накладних коду товару згідно з УКТ ЗЕД).

Згідно з п.п. «і» п.201.1 ст.201 ПК України у податковій накладній (окрім іншого) зазначається такий обов'язковий реквізит, як код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 цієї ж статті визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як вбачається з матеріалів справи, від постачальників ТОВ «Агропромтехніка», ТОВ «Подільський господар» та ТОВ «Серединецьке» було поставлено запчастини іноземного виробництва «Камаз», косарку «Class Disko» та паливно-мастильні матеріали на загальну суму 213009,46 грн. по податкових накладних, які не зареєстровані в ЄРПН та за відсутності коду УКТ ЗЕД.

Враховуючи викладене вище, суд погоджується з позицією податкового органу викладеною в запереченнях та в акті перевірки, щодо визначення позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму безпідставного включення до податкового кредиту суми - 35501,58 грн. від здійснення операції з придбання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, оскільки такі дії позивача вчинені всупереч вимог п.201.10 ст.201 ПК України.

Окрім вказаного вище, в ході перевірки (акт перевірки а.с.79) податковим органом було встановлено порушення - товариством зайво віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість від придбаних ТМЦ та послуг в сумі 3500 грн. та 808,79 грн., не пов'язаних з веденням господарської діяльності, а саме за проведення банкету на загальну суму 21000 грн. (отримувач коштів ЗАТ «Добробут», та оплату квітів (тюльпани) на загальну суму 4852,74 грн. отримувач коштів ПП «Кристал»).

Підпунктами а), б), в), г) п.198.1 ст.198 ПК України визначено право платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту.

При цьому, похідними нормами цієї ж статті, а саме п.198.3 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналізуючи вказані вище норми податкового законодавства, слід дійти висновку, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми 3500 грн. та 808,79 грн., які сплачені в ціні товару (послуг), який по своїй суті в подальшому не використовувався та не міг використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вказані вище обставини, які викладені в акті перевірки податкового органу в межах оскарження сум податку на додану вартість в загальній сумі 42977,37 грн.: (3167 грн., 35501,58 грн., 3500 грн., 808,79 грн.), в ході судового розгляду справи - сторонами не заперечувались.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З огляду на викладене вище, відповідачем правомірно донараховано позивачу податок на додану вартість в загальній сумі 42977,37 грн. та застосована штрафна санкція в сумі 21490,13 грн., відповідно спірне податкове повідомлення-рішення №0000552200 в цій частині не підлягає скасуванню.

Щодо іншої частини позовних вимог, суд зазначає наступне.

01 січня 2012 року, 03 січня 2012 року та 03 квітня 2012 року між ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» - постачальник та ТОВ «АТЗТ Мирне» - покупець було укладено договори постачання кормів та нафтопродуктів (а.с.106-109).

Постачальником - ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» на виконання вказаних договорів за результатами господарської діяльності було виписано податкові накладні за липень 2012р., серпень 2012р. та вересень 2012р., які скріплено електронним цифровим підписом та печаткою директора Гнатюка Г.З.

В графі «підпис» зазначених податкових накладних, які в якості звітності подавались в електронному вигляді містились прізвища: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.69-75, 77-78, 82).

В свою чергу постачальником на ім'я покупця - ТОВ «АТЗТ Мирне» було видано податкові накладні з печаткою та «мокрим» підписом: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.92-105).

В акті перевірки, а так само в ході судового розгляду справи представниками відповідача не заперечувалось те, що операції по вказаним вище договорам між постачальником та покупцем мали реальний характер.

Заперечення представників відповідача фактично зводились до того, що в податкових накладних підпис, що скріплює податкову накладну не співпадає з електронним цифровим підписом в єдиному реєстрі податкових накладних) на загальну суму 2902983,1 грн., в тому числі податок на додану вартість 483831 грн.

На думку відповідачів, позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних, оскільки цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріплює цю накладну при її видачі покупцю, повинні належати одній особі, якій делеговано право підпису податкових накладних (що також зазначається в акті перевірки).

Суд не може погодитись з вказаними доводами відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до абз.5 п.5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1246 (далі- Порядок) для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

На думку суду помилковими є твердження відповідача про те, що електронний цифровий підпис який накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріплює цю накладну при її видачі покупцю, повинні належати одній особі.

Зазначеними вище нормами п.5 Порядку законодавцем обумовлюється право делегування іншій посадовій особі електронного цифрового підпису. Іншими словами продавець, який володіє електронним цифровим підписом, може делегувати свої повноваження і іншій посадовій особі. При цьому особа, яка делегує підпис, подає податковому органу за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи.

З аналізу вказаного вище Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1246, а так само іншого податкового законодавства не вбачається норм, які б забороняли продавцю формувати податкову звітність за допомогою електронного підпису, та звичайного підпису за наявності таких повноважень у посадової особи.

Згідно з п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вище податкові накладні, які сформовано постачальником в електронному вигляді, надіслано до податкового органу, яким надіслано квитанцію з відміткою «Документ Прийнято» (а.с.76, 79, 81, 83, 114, 116, 118, 120, 122-127).

В абзаці 9 п.201.10 ст.201 ПК України зазначається, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що податкові накладні, які видані ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» на ім'я ТОВ «АТЗТ Мирне» не містять жодного порушення, яке б давало підставу вважати, що така накладна не відповідає вимогам ст.201 ПК України. При цьому вказані податкові накладні на час їх складання відповідно до Наказу №2 від 04 січня 2012р. виданого ТОВ «АТЗТ Мирне» (а.с.111) були підписані повноважними особами позивача (бухгалтерами - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3).

З огляду на викладене вище, помилковими є твердження відповідача про те, що ТОВ «АТЗТ Мирне» не мало права на віднесення до податкового кредиту суму в розмірі 483831 грн., оскільки при формуванні податкового кредиту позивач не допустив жодного порушення норм податкового законодавства, а тому податкове повідомлення - рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 483831 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 241915,50 грн. - слід скасувати як протиправне.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що спірне рішення в частині прийняте відповідачем з порушенням критеріїв визначених в ч.3 ст.2 КАС України (не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не розсудливо).

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним в частині рішення, а тому суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Щодо сплати і присудження судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Пунктом 3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено ставки судового збору за позовами майнового характеру у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 ст.4 цього ж Закону визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення №3962 від 06.12.2013 року позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 458,81 грн.

При вирішенні спору по суті, судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення в загальній сумі 64467,50 грн., що становить 8,16% від загальної суми податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи зазначені вище норми Закону, та розмір діючої мінімальної заробітної плати на час звернення до суду, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 84,43 грн., який обраховується наступним чином (458,81 грн. - (4588,00 грн. : 100% * 8,16%)) = 84,43 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 29 листопада 2013 року №0000552200 в частині нарахованого податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 483831,00 грн. та нарахованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 241915,50 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" судовий збір в сумі 84,43 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 17 січня 2014 року.

Суддя О.В. Боднарюк