Ухвала суду № 3665647, 15.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                             №К-35387/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2009  Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.  

суддів                            Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Сергейчука О.А.

                                       Степашка О.І.

Сторони не повідомлялись.           

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Жовтневої міжрайонної  державної  податкової інспекції у м.Маріуполі

на ухвалу    Донецького  апеляційного господарського суду від 17.10.2006 та постанову Господарського суду Донецької області від 30.08.2006

у справі№31/163-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислова фірма «Ніста»

до  Жовтневої міжрайонної  державної  податкової інспекції у м.Маріуполі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:                                               

Постановою Господарського суду Донецької області  від 30.08.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2006 позов ТОВ «Промислова фірма «Ніста» задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення  Жовтневої МДПІ у м.Маріуполі від 30.05.2006 №0000862342/0, яким визначена штрафна санкція у сумі 350 грн. з податку на прибуток та №0000812342/0 про визначення податку на додану вартість у сумі 3159 грн. та штрафних санкцій у сумі 5331 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій  ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову у позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач  правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено  позапланову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 по 31.12.2005 за результатами якої складено акт від 11.05.2006 № 15/23-2/31191299.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.4.1 ст.4, пп.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в І кварталі 2004 року не включив до складу валових доходів суму перевищення виручки від продажу основних фондів над їх балансовою вартістю.

В II кварталі 2004 року позивач самостійно виправив помилку, здійснивши коригування (збільшення) валових доходів (рядок 02.2 декларації) в декларації за І півріччя 2004р., але не нарахував штрафну санкцію в розмірі 5% від суми недоплати як передбачено п.17.2 ст.17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в зв'язку з чим відповідачем застосовано штрафну санкцію в сумі 350 грн. на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» без нарахування основного платежу.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли контролюючий орган донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними в пп. «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, встановлених для такого податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, але не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь період недоплати.

Спірним податковим повідомленням-рішенням податкове зобов'язання не донараховане, базою для застосування штрафних санкцій в сумі 350 грн. (50%) відповідачем  визначено суму податку, на яку позивач занизив податкові зобов'язання по декларації за І квартал 2004 року (0,7 тис.грн.), але відкоригував у І півріччі 2004 року без нарахування штрафних санкцій 5 % відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, фактично відбулося заниження позивачем загальної суми податкового зобов'язання за І півріччя 2004 року на суму штрафних санкцій в розмірі 35грн. (5% від суми недоплати - 700грн.), на яку платник податку повинен був збільшити загальну суму податкових зобов'язань за І півріччя 2004 року.

 З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача підстав для  застосування штрафної санкції в сумі 350 грн., виходячи із суми недоплати 700 грн., на яку були позивачем самостійно збільшені податкові зобов'язання з податку на прибуток у І півріччі 2004 року при самостійному виправлені помилки попередніх періодів,  та на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за відсутності факту донарахування податкових зобов'язань у випадку, передбаченому пп.«б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 зазначеного Закону.

Підставою для нарахування позивачу податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 3159 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 1580 грн. стали висновки акта перевірки, що позивачем у вересні 2003 року включена до складу податкового кредиту сума ПДВ в розмірі 3159 грн. по операції з придбання літака у ПКФ «Метон» за податковою накладною від 29.09.2003 №15, розрахунки за який здійснені заліком взаємної заборгованості, при цьому документи, що підтверджують передачу права власності на літак відсутні, у зв’язку з чим даний транспортний засіб не підлягає амортизації, оскільки в експлуатацію не прийнятий, в господарській діяльності не використовувався, а сума  ПДВ за даною операцією не підлягає включенню до податкового кредиту по декларації за вересень 2003 року.

Відповідно до п. 7.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбаний позивачем  літак відноситься до основних засобів II групи, які підлягають амортизації відповідно до ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на день перевірки  не введений в експлуатацію у зв’язку з неотриманням  дозволу на здійснення польотів, передача літака підтверджується копіями акту  приймання основних засобів від 29.09.2003, накладної від 29.09.2003 № 15, рахунку від 29.09.2003 № 15, податкової накладної від 29.09.2003р. № 15, у зв’язку з чим судова колегія погоджується, що  донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 3159 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 1580 грн. є неправомірним.

Щодо застосування штрафної санкції з ПДВ в сумі 3751 грн. на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у зв’язку з не включенням позивачем  до декларації за жовтень 2005 року сум ПДВ від реалізації основних засобів загальною вартістю 37510,22 грн., ПДВ в сумі 7502,04 грн., балансова вартість споруд -  36353,03 грн., то судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що такі дії відповідача є неправомірними,  дане порушення є аналогічним викладеному раніше щодо застосування штрафних санкцій по податку на прибуток.

Позивачем 20.03.2006 надано уточнений розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з самостійним виправленням помилки на суму 7502 грн., без нарахування штрафної санкції, передбаченої п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач, застосовуючи штрафну санкцію в сумі 3751 грн., на підставі  пп.17.1.3 п.17.1 ст.17  цього Закону,  донарахування ПДВ відповідно до пп.«б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 не здійснював.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної  державної  податкової інспекції у м.Маріуполі залишити без задоволення, а ухвалу Донецького  апеляційного господарського суду від 17.10.2006 та постанову Господарського суду Донецької області від 30.08.2006 - без змін.

            Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                               Головуючий                                                          Л.В.Ланченко 

                                 Судді                                                                    О.М.Нечитайло                                                                                                         

                                                                                                              Н.Г.Пилипчук                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  О.А.Сергейчук

                                                                                                              О.І.Степашко