Ухвала суду № 3665583, 21.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21.04.2009№К-314/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),  БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Господарського суду Хмельницької області від10.07.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від05.12.2006 посправі№10/149-НА

за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Рата»

до                    Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

про                             визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ТОВ«Фірма Рата» (далі–ТОВ) звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від28.04.2006 №0004722301/3/1380 в частині нарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 464603грн., з яких 310397грн. основного платежу та 154206грн. штрафних санкцій на підставі Акту виїзної планової перевірки щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за порушення пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Господарського суду Хмельницької області від10.07.2006, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від05.12.2006 посправі№10/149-НА - задоволено позов в повному обсязі.

Оскаржені судові рішення мотивовані тим, що акт перевірки не відповідає встановленій законодавством формі та матеріалами справи спростовуються доводи ДПІ викладені в акті перевірки. Суд апеляційної інстанції повністю підтримав висновок суду першої інстанції.

Не погодившись із постановою Господарського суду Хмельницької області від10.07.2006, та ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від05.12.2006 посправі№10/149-НА відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, де просить скасувати судові рішення та відмовити у позові.

На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи, оскільки відповідно до довідок Головного управління статистики м.Києва ТОВНВП «Техноплазма» значиться в ЄДРПОУ, а також те, що за результатами перевірки ТОВ«Рата» з питань взаємовідносин з ТОВ «Техноплазма» за період з 01.01.2002 по 01.10.2003 порушень податкового законодавства не встановлено, так як це не є достатньою підставою для висновку щодо відповідності суми податку на додану вартість, включеної ТОВ«Рата» до податкового кредиту. Фактичним податковим зобов’язанням платника податку – ТОВНВП «Техноплазма».

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому повністю підтримав судові рішення, зазначивши, що ним правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ нараховані (сплачені)по операціях з ТОВ НВП «Техноплазма» по договору №26/04 від26.04.2003.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як визначено пп.4.5, 4.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України 10.08.2005 №327), акт невиїзної документальної, виїзної планової та позапланової перевірки в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки, який надано позивачу не містить ні дати складання, ні відповідного номера, акт перевірки, який був наданий суду першої інстанції, податковим органом датований 21.11.2005 №2334-23/1-23827050, при цьому дата реєстрації акту перевірки,  яка зазначена в журналі реєстрації – 22.11.2005, тобто акт перевірки не відповідає зазначеному порядку оформлення.

Розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати, що 26.04.2003 між позивачем та ТОВ НВП «Техноплазма» було укладено договір №26/4 на виконання певних робіт, позивачем отримано від контрагента податкові накладні, які були відображені у книзі обліку придбання товарів та суми відповідно до них включені до податкового кредиту на протязі травня-серпня 2003року ПДВ в розмірі 310397,50грн.

Позиція відповідача ґрунтувалась на рішенні Деснянського районного суду м.Києва від24.01.2005 по справі №2-1075, яким визнано недійсними установчі документи ТОВ НВП «Техноплазма» та свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ НВП «Техноплазма» платником податку на додану вартість з 02.03.1995. Однак рішенням Апеляційного суду м.Києва від23.02.2006 у задоволенні позовних вимог податковому органу було відмовлено, а згідно довідок Головного управління статистики у м.Києві від14.03.2006 №13-1665 та 06.05.2006 №13-2825 ТОВ НВП «Техноплазма» значиться в ЄДРПОУ. Крім того необхідно звернути увагу на те, що за результатами позапланової перевірки ТОВ «Рата» з питань взаємовідносин з ТОВ НВП «Техноплазма» за період з 01.01.2002 по 01.10.2003 порушень податкового законодавства не встановлено.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, що діяла на дату віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 310397,50грн., було визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. А в силу п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У Законі наведений виключний перелік, коли включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту неможливе.

З аналізу зазначених вище норм слідує, що такі витрати позивача можуть бути об’єктом оподаткування, оскільки вони підтверджують надання послуг, а сплачена ТОВ виконавцям вартість цих послуг підтверджені належними доказами. Відповідно виписані податкові накладні ТОВ НВП «Техноплазма» для ТОВ «Рата» складені у відповідності до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» від30.05.1997 №165, ТОВ НВП «Техноплазма» на момент їх складання було зареєстроване органами державної податкової служби, що вказує на правомірність їх видачі позивачу.

Відповідно до положень Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару (виконавець робіт) несе обов’язок по сплаті цього товару до бюджету.

З огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, а саме те, що ТОВ НВП «Техноплазма» має свідоцтво платника податку на додану вартість, податкові накладні оформлені належним чином, суд касаційної інстанції визнає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 310397,50грн. по податковим накладним, отриманих від ТОВ НВП «Техноплазма».

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Господарського суду Хмельницької області від10.07.2006 та ухвала Житомирського апеляційного господарського суду від05.12.2006 посправі№10/149-НА належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому відхилити.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від10.07.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від05.12.2006 посправі№10/149-НА залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров