Ухвала суду № 3665528, 14.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

“14” квітня 2009 року                                                                                 Справа № 389/19-04/12

                                                                                                                                к/с № К-14930/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:          Коваль Є.В.,

розглянувши касаційну скаргу Броварської об’єднаної державної податкової інспекції  Київської області

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.05.2007 року по справі № 389/19-04/12

за позовомАкціонерного товариства відкритого типу "Світлотехніка"

доБроварської об’єднаної державної податкової інспекції  Київської області

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство відкритого типу "Світлотехніка" звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції  Київської області, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №382/26-20/00212848 від 15.01.2004 р., № 0000012401/0/0 від 26.01.2004 р.

Постановою Господарського суду Київської області від 11.05.2006 року у задоволенні позову відмовлено. За висновком суду першої інстанції позивач не підтвердив поданими доказами як правомірність обчисленого ним суми власного податкового зобов'язання, так і факту припинення податкової застави.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.05.2007 року скасовано рішення суду першої інстанції та позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним (недійсним) податкове повідомлення-рішення №382/26-20/00212848 від 15.01.2004 р. повністю; визнано протиправним (недійсним) податкове повідомлення-рішення №0000012401/0/0 від 26.01.2004 року в частині визначення позивачу штрафних санкцій за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, в сумі 385 204,31 грн. В іншій частині постанову Господарського суду Київської області від 11.05.2006р. залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції Броварська ОДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову  Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.05.2007 року скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Київської області від 11.05.2006 року. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та прийняття судового рішення без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки позивача податковим органом виявлено порушення останнім п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 та п.п.11.3.5 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94), внаслідок чого позивачем не включено до валового доходу у III кварталі 2002 року списану заборгованість бюджетних установ в сумі 201 272,62 грн. Отже, зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане за результатами попередніх податкових періодів, в сумі 201 300,00 грн.

Також встановлено порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.7.3.5 та п.п.7.3.1 п.7.3., п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97), внаслідок чого позивачем не включено до податкового зобов'язання списану заборгованість бюджетних установ та не відкориговано податковий кредит в частині товарно-матеріальних цінностей, що використовувались на цілі не пов'язані з виробництвом продукції (не відносяться на валові витрати). Отже, в результаті перевірки встановлено, що чиста сума податкового зобов'язання за перевіряємий період платником податку занижена на 154100,00 грн.

На підставі акту №37/26-20/00212848 від 12.01.2004р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 382/26-20/00212848 від 15.01.2004 р., яким з посиланням на п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 11 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. (далі – Закон №2181), визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 232 332,00 грн., в тому числі 154144,00 грн. основного платежу та 78188,00 грн. штрафних санкцій.

22.05.2003р. Броварською ОДПІ була проведена перевірка стану збереження активів позивача, що перебувають у податковій заставі. За результатами перевірки складений акт №15 від 22.05.2003р. На підставі цього акту перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000012401/0 від 23.05.2003 року, яким позивачу визначене штрафні санкції у розмірі 100% податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави, в сумі 415244,00 грн.

В результаті процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0000012401/0 від 23.05.2003 р. скасоване відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2. ст. 5 Закону України №2181.

Відповідачем була проведена повторна перевірка стану збереження активів АТВТ "Світлотехніка", що перебувають у податковій заставі та складений акт №10/24-5/00212848 від 22.01.2004р. Відповідно до вказаного акту позивач продав без отримання попередньої згоди податкового органу приналежне йому майно, зокрема, будівлі, обладнання, будівельні матеріали, автомобіль на загальну суму 423 704,02 грн.

На підставі акту перевірки від 22.01.2004р., відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000012401/0/0 від 26.01.2004 року, яким визначив позивачу штрафні санкції за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі в сумі 423 704,00 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення, що є предметом спору по цій справі в порядку апеляційного узгодження податкових зобов'язань. За наслідками розгляду податковими органами скарг прийняті рішення, якими скарги позивача залишені без задоволення, а спірні рішення без змін.

Апеляційний суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №382/26-20/00212848 від 15.01.2004р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 232 332,00 грн., прийняте відповідачем без документального підтвердження суми визначеного в ньому податкового зобов'язання, а тому, з посиланням на висновки судово-бухгалтерської експертизи №278/279 від 06.05.2005 року, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним вказаного рішення підлягає задоволенню, з огляду на вимоги ч.2 ст.71 КАС України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в порушення пункту 2 частини 11 розділу 2 порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України 16.09.2002р. №429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за №1023/7311 акт позапланової документальної перевірки від 12.01.2004р., на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення №382/26-20/00212848 від 15.01.2004р., не містить вказівки на первинні бухгалтерські документи, зокрема конкретні податкові накладні та розрахунку суми заниження валових доходів. За наслідками перевірки, відповідач не вказав та не надав суду копії первинних і бухгалтерських документів, на підставі яких відбулося завищення позивачем податку на додану вартість за серпень, вересень 2001р.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №382/26-20/00212848 від 15.01.2004р. діючому законодавству не відповідає і підлягає визнанню протиправним (недійсним) повністю.

Однак судом апеляційної інстанції залишено поза увагою дослідження обставин компенсації витрат за рахунок зменшення заборгованості такого платника податків за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне часткове задоволення вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000012401/0/0 від 26.01.2004 року, яким позивачу визначена штрафна санкція в сумі 423704,00 грн. за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, з посиланням на підпункт 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 в редакції Закону станом на 22.05.2003 року.

Колегія суддів вищого адміністративного суду України підтримує позицію судів попередніх інстанцій відносно помилковості твердження позивача про те, щоподаткове повідомлення-рішення №0000012401/0/0 від 26.01.2004 року є повністю нечинним, оскільки АТ „Світлотехніка", на думку позивача, було двічі притягнуто до відповідальності за одне і теж порушення - самостійне відчуження активів, а також з огляду на прийняття Конституційним Судом України рішення від 24.03.2005р. по справі №1-9/2005 з наведених судами мотивів.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановленихфактичних обставин справи.

Так, в процесі розгляду даної справи судами попередніх інстанцій не було досліджено договори про розстрочення податкового бору, а відтак не надано належної правової оцінки правовим наслідкам, що безпосередньо випливають з їх змісту, а саме щодо прав та обов'язків сторін вказаних договорів. Зокрема, не було встановлено, чи звільнялись з податкової застави активи платника податків у зв'язку з укладанням договорів та на який період. Яку частину активів та на яку суму було відчужено в період їх дії.  Чи передавались активи в заставу після розірвання цих договорів.

Приймаючи рішення у даній справі суд апеляційної інстанції також не врахував, що податковим органом було застосовано штрафні санкції до позивача на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 за результатами повторної перевірки стану збереження активів позивача (акт від 22.01.2004р.), а відтак, не надано належної правової оцінки доводам відповідача щодо необхідності застосування нової редакції вказаної статті Закону відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-XII, за змістом якої фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Вказані обставини мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті.

Таким чином, господарські суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Броварської об’єднаної державної податкової інспекції  Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.05.2007 року по справі № 389/19-04/12скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)Голубєва Г.К.Судді

(підпис)Брайко А.І.

(підпис)Карась О.В.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Федоров М.О.

Ухвала складена у повному обсязі 21.04.2009р.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                                      Коваль Є.В.