Рішення № 36652163, 15.01.2014, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/9838/13-ц

Провадження № 2/591/190/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2014 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Клімашевської І. В.,

з участю секретаря Гребенькової О.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивував тим, що 12.11.2012 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав від нього 150000,00 грн., які гарантував повернути до 01.01.2013 року. На підтвердження укладеного договору позики було складено розписку. В зв»язку з тим, що відповідач у встановлений термін кошти не повернув, ігнорує його дзвінки та не відповідає на надіслані рекомендованим листом вимоги, він вимушений звернутись до суду та просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму боргу за договором позики, 3% річних в розмірі 4500,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору згідно квитанції про сплату та витрати за надання правової допомоги в сумі 2000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила стягнути з відповідача на користь її довірителя зазначені в позові суми коштів.

Відповідач повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи, але до суду не з'явився, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.11.2012 року ОСОБА_3 отримав в борг від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 150000,00 грн., про що зазначив у відповідній розписці. Вказану суму боргу він зобов'язувався повернути до 01.01.2013 року.(а.с. 42).

Проте взяті на себе зобов'язання по поверненню всієї суми боргу до цього часу не виконав.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфіляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ст. 625 ЦК України ).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що за таких обставин з відповідача необхідно стягнути на користь позивача суму боргу за договором позики від 12.11.2012 року в сумі 150000,00 грн., а також 3% річних від простроченої суми в розмірі, яка складає 4500,00 грн.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 229,40 грн.

Разом з цим, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь коштів сплачених на правову допомогу, підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, згідно ст.79 ЦПК України до витрат, пов»язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно із ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги від 01.11.2013 року (а.с.11). В матеріалах справи міститься квитанція про оплату фахівцю за надані послуги 2000,00 грн. (а.с.43).

Визначаючи розмір, що підлягає стягненню, судом враховано, що представником було складено позовну заяву, зібрано документи та виготовлено їх копії, які долучено до матеріалів справи, а також взято участь у двох судових засіданнях: 16.12.2013 року (4 хв.) та 15.01.2014 року (28 хв).

Розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» з 01.01.2013 складав 1147,00 грн., а з 01.12.2013 року - 1218,00 грн.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що заявлений стороною позивача розмір витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 грн. не відповідає вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», оскільки не є співмірним з кількістю вчинених фахівцем процесуальних дій та часу витраченого для підготовки документів по справі і участі в судових засіданнях.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного та наданих доказів, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на правову допомогу в сумі 600,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 829,40 грн. (229,40 грн. судового збору та 600,00 грн. витрат на правову допомогу).

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215,224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 150000,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 4500,00 грн. та судові витрати по справі в сумі 829,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка подається до Зарічного районного суду м. Суми протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду, а у разі відсутності особи у судовому засіданні -з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І. В. Клімашевська