Постанова № 36649514, 09.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 січня 2014 р. № 820/10021/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Пасечник М.В.,

за участю: представника позивача - Малахової Н.В.,

представників відповідача - Онищенка А.В., Савочкіної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- №0000244400 від 31.05.2013 р. про збільшення сум податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1070400,0 грн., з яких за основним платежем 857210 грн., за штрафними фінансовими санкціями 213190 грн.;

- №0000254400 від 31.05.2013 р. про збільшення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 120576,25 грн., з яких за основним платежем 97822грн., за штрафними фінансовими санкціями 22757,25 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 273/44/0-08/31437750 від 17.05.2013р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000244400 та №0000254400 від 31.05.2013р. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ТОВ «ФК «Здоров'я», у зв'язку з чим просив суд скасувати вказані податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ «ФК «Здоров'я» податкового кредиту та відображення складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами: ТОВ «Компанія БРИЗ Україна», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Спецбуденергія», ПП «КАМ».

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких посилався на обґрунтованість висновків акту Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 273/44/0-08/31437750 від 17.05.2013р. та прийнятих на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що, позивачем, ТОВ «ФК «Здоров'я», занижено податок на додану вартість на загальну суму 97822,00 грн. та занизив податок на прибуток всього на суму 857210,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Компанія БРИЗ Україна», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Спецбуденергія», ПП «КАМ», оскільки встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій за перевіряємий період з вказаними контрагентами позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я», пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 31437750, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 22, м. Харків, 61013, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на обліку як платник податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та зареєстрований як платник податку на додану вартість (т. 1 а.с. 202-230).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «ФК «Здоров'я» з питань дотримання законодавства з податку на додану вартість з ТОВ «Компанія БРИЗ Україна» за період листопад-грудень 2010р., ФОП ОСОБА_5 за жовтень 2010р., ТОВ «Спецбуденергія» за січень, лютий, березень 2011 року, ПП «КАМ» за листопад, грудень 2011р. та податку на прибуток за 2010р., за 2011 роки.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 273/44/0-08/31437750 від 17.05.2013р.

Згідно висновків акту перевірки ТОВ «ФК «Здоров'я» встановлено наступні порушення:

1) п.3.1 ст.3, п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.3. п.5.3.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» завищено валові витрати за листопад, грудень 2010 р. на суму 3411041,97 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Бриз Україна», що привело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року у сумі 852761грн.

2) п.138,1, п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.6, п.139.1 ст.139, п.146.1, п.146.3 п.146.11, ст.146, п.п. 145.1.5 п.145.1 ст.145, п.144.1 ст.144 ПК України, за рахунок:

- безпідставного збільшення балансової вартості основних фондів цеху ФХЦ та пристройці ГЛС по актам виконаних робіт за жовтень 2010р., отриманим від ФОП ОСОБА_5, по яким не підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій на загальну суму 252937,37 грн.,

- безпідставного збільшення балансової вартості основних фондів цеху ФХЦ по акту виконаних робіт за січень 2011р. на 21775,20 грн., по пристройці цеху ГЛС зі складом сировини згідно актів виконаних робіт № 2,3 за січень 2011р., № 1,2 за лютий 2011 року, наданими ТОВ «Спецбуденергія», за якими не підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій, на загальну суму 523735,2 грн.,

ТОВ «ФК «Здоров'я» завищені амортизаційні відрахування за 2011 р. у сумі 19343,82 грн., у тому числі по податковим періодам, а саме: півріччя 2011 р. у сумі - 6447,14 грн., три кв. 2011 р. - 12985,28 грн., 2011 р. - 19343,82 грн.

Встановлено заниження податку на прибуток за 2011 р. на 4449 грн., в т.ч. за півріччя 2011 р. у сумі 1483 грн., за три кв. 2011 р. у сумі 2966 грн., за 2011 р. у сумі 4449 грн.

3) п.п. 7.4.1, 7.4.4. та 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно завищено суму податкового кредиту, з урахуванням пропорційного розподілу податкового кредиту, по операціям з ТОВ «Компанія БРИЗ Україна» у листопаді 2010р. на суму 70849,74грн., у грудні 2010р. на суму 1837,29 грн., з ФОП ОСОБА_5 у жовтні 2010 року на суму 5480,31грн.,

4)п.198.1 ст.198 ПК України, а саме: безпідставно завищено суму податкового кредиту, з урахуванням пропорційного розподілу податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму за січень 2011р. на суму 7621,25 грн., за лютий 2011р. на суму 1876 грн., за березень 2011р. на суму 3733,33 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Спецбуденергія» та з ПП «КАМ» у листопаді 2011 року на суму ПДВ 5549,82 грн. та у грудні 2011 року на суму ПДВ 875,0 грн.

Зазначені висновки відповідачем були зроблені на підставі, зокрема, акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія БРИЗ Україна», довідки Західної МДПІ м. Харкова «Про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_6.», акту про неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ у Московському районі м. Харкова ТОВ «Спецбуденергія», акту позапланової перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова ПП «КАМ», за висновками яких встановлено неможливість зазначених контрагентів позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період.

Також, відповідач у акті перевірки №273/44/0-08/31437750 від 17.05.2013р. зазначив, що угоди, укладені та виконані протягом перевіряємого періоду з контрагентами: ТОВ «Компанія БРИЗ Україна», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Спецбуденергія», ПП «КАМ» не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі акту перевірки ТОВ «ФК «Здоров'я» відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000244400 від 31.05.2013р. про збільшення сум податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1070400грн., з яких за основним платежем 857210грн., за штрафними фінансовими санкціями 213190грн.

№0000254400 від 31.05.2013р. про збільшення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 120576,25грн., з яких за основним платежем 97822грн., за штрафними фінансовими санкціями 22757,25грн.

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом з матеріалів справи та пояснень представника відповідача встановлено, що в ході планової виїзної перевірки ТОВ «ФК «Здоров'я» досліджувались взаємовідносини позивача з ТОВ «Компанія БРИЗ Україна», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Спецбуденергія», ПП «КАМ» за вказаний в акті перевірки період.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ „ Компанія БРИЗ Україна" суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Здоров'я» (покупець) та ТОВ «Компанія БРИЗ Україна» (продавець) був укладений договір від 14.10.13року №110-10/ОС на поставку товару (основна, допоміжна сировина та допоміжні матеріали). Відповідно до пункту 6.1 вказаного договору - з моменту передачі товару продавцем представнику покупця перший зобов'язується надати наступні документи: оригінали видаткових та податкових накладних, рахунки-фактури, сертифікати якості виробника, завіреного продавцем, при необхідності гігієнічний висновок (т. 2 а.с. 23-25). Номенклатура, кількість та ціна були узгоджені сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною вказаного договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Компанія БРИЗ Україна» поставило, а ТОВ «ФК «Здоров'я» прийняло сировину на загальну суму 3184351,54 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 559317,1 грн., що підтверджується видатковими накладними: №081102 від 08.11.2010 року, №081101 від 08.11.2010 року, №081104 від 08.11.2010 року, №081103 від 08.11.2010 року; №221201 від 22.12.2010 року, №211201 від 21.12.2010 року, №201201 від 20.12.2010 року, №171201 від 17.12.2010 року, №161201 від 16.12.2010 року, №151203 від 15.12.2010 року, №151202 від 15.12.2010 року, №151201 від 15.12.2010 року. (т. 2 а.с. 34-37, 43, 46,49, 52, 55-69)

ТОВ «Компанія БРИЗ Україна» були виписані наступні податкові накладні: №081102 від 08.11.2010 року на суму 43000грн., №081101 від 08.11.2010 року на суму 76290,0грн., №081104 від 08.11.2010 року на суму 2940000,0грн.,№081103 від 08.11.2010 року на суму 106000,0грн.; №221201 від 22.12.2010 року на суму 7500,0грн., №211201 від 21.12.2010 року на суму 7500,0грн., №201201 від 20.12.2010 року на суму 7500,0грн., №171201 від 17.12.2010 року на суму 7500,0грн., №161201 від 16.12.2010 року на суму 7500,0грн., №151203 від 15.12.2010 року на суму 54572,40грн., №151202 від 15.12.2010 року на суму 20760,70грн., №151201 від 15.12.2010 року на суму 77779,44грн. (т. 2 а.с. 81-93).

Також, на виконання умов вищевказаного договору продавцем при поставці товару були надані покупцю сертифікати якості виробника, завірені продавцем, копії яких були долучені судом до матеріалів справи. Крім того, кожний отриманий медичний засіб проходив атестацію у лабораторіях ТОВ «ФК «Здоров'я» на відповідність якості товару встановленим нормам ГОСТ та МОЗ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про атестацію лабораторій відділу контролю якості ТОВ «ФК «Здоров'я», аналітичних листків проведеного аналізу ТМЦ, поставлених ТОВ «Компанія БРИЗ Україна», документів про якість придбаного ТМЦ (ГОСТ) (т. 4 а.с. 90-187).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія БРИЗ Україна», про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення: №13512 від 30.11.10р., №14536 від 21.12.10р., №1966 від 01.03.11р., №1806 від 24.02.10р., №1697 від 22.02.11р., №1596 від 17.02.11р., №443 від 18.01.11р. (т. 2 а.с. 26-33).

Як встановлено судом з умов вищезазначених договорів перевезення та розвантаження придбаного за вищезазначеним договором товару здійснювалось за рахунок та силами ТОВ «ФК «Здоров'я». На підтвердження вказаної обставини представником позивача були надані копії наказів про призначення водіїв на посаду, посвідчень водіїв та копія штатного розкладу підприємства. Відповідно до пояснень представника позивача ТОВ «ФК «Здоров'я» для перевезення товару були використані як власні транспортні засоби, так і орендовані. На підтвердження зазначеного до матеріалів справи надані копії технічних паспортів на власні автомобілі та копії договорів оренди, додаткові угоди до них, а також докази сплати за надання орендних послуг. (т. 2 а.с. 38, 44, 47, 50, 53, 56, 60, 64, т. 4 а.с. 1-25, 86-88, 215-220).

Відповідно до пояснень представника позивача та наявних в матеріалах справи копій подорожних листів отриманий за вищевказаними договорами товар транспортувався до складського приміщення ТОВ «ФК «Здоров'я», яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Шевченко б. 22, яке належить позивачу на праві власності (т. 2 а.с. 164-167, 168-169, 170).

На підтвердження оприбуткування товару на складі, представником позивача надані відповідні первинні документи щодо складського та бухгалтерського обліку на підприємстві, які долучені судом до матеріалів справи. На підтвердження передачі товарів на виробництво представником позивача надані лімітно-забірні картки. Як встановлено судом, найменування сировини та матеріалу, які були використані при виготовленні певного препарату зазначено у виробничо-технічних звітах з виробництва готового препарату, копії яких долучені судом до матеріалів справи. Виготовлений кінцевий продукт був переданий на склад готової продукції позивача (склад ГЛС), про що свідчать долучені до матеріалів справи оборотно-сальдової відомості по рахунку 261.

Щодо підтвердження використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності суд зазначає наступне.

Відповідно до статуту, виписки з Єдиного державного реєстру, довідки статистики, основними видами діяльності ТОВ «ФК «Здоров'я» є виробництво фармацевтичних препаратів та матеріалів, виробництво основних фармацевтичних продуктів, оптова торгівля фармацевтичними товарами, роздрібна торгівля фармацевтичним товарами в спеціалізованих магазинах (т. 1 а.с. 205, 209-230).

ТОВ «ФК «Здоров'я» має ліцензію Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України з оптової торгівлі лікарськими засобами та ліцензію на виробництво лікарських засобів (т. 1 а.с. 231-233).

Судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що кількість сировини та матеріалів, які необхідні для виготовлення одиниці будь-якого готового лікарського препарату встановлена затвердженими на підприємстві нормами витрат сировини та матеріалів для виробництва готових лікарських засобів, розробленими на підставі матеріального балансу серії препарату, враховуючи витрати у реальному процесі виробництва, які необхідні для вироблення 1 тис. одиниць продукту.

Зазначені норми встановлені на підставі розробленого технологічного регламенту на виробництво кожного конкретного лікарського препарату, прийнятого на основі фармацевтичних розробок, які є невід'ємною частиною Реєстраційного досьє на кожен препарат, яке відповідно до вимог Постанови МОЗ України СТ-Н 42-01-2003 "Лікарські засоби. Технологічний процес. Документація", містить виробничу рецептуру з зазначенням даних про кількість речовин, які використовуються для виробництва конкретної серії препарату. Кожний лікарський препарат на підставі реєстраційного досьє МОЗ України в подальшому реєструється МОЗ України.

З урахуванням затверджених норм витрат позивачем було здійснено розрахунок планів закупок для придбання сировини та матеріалів для виконання планів виробництва. Копії Реєстраційного посвідчення на лікарський засіб, витяги з реєстраційного досьє, технологічного регламенту, норми витрат сировини та матеріалів надані представником позивача в судовому засіданні та долучені судом до матеріалів справи.

Судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що кількість сировини та матеріалів, яку необхідно закупити для здійснення виробництва продукції вираховується на підставі плану закупок, відповідно до прийнятого на підприємстві "Керівництва процесу "Закупівля сировини та матеріалів", затвердженого Генеральним директором ТОВ «ФК «Здоров'я», копія якого долучена до матеріалів справи.

Отже, суд приходить до висновку, що придбані у ТОВ «Компанія БРИЗ Україна» товари (ПВХ, магнію карбонат, кроскармелоза натрію, гіпромеллоза, плаздон К-25, магнія стеарат та інше) ТОВ «ФК «Здоров'я» використало у власній господарській діяльності для виробництва ліків.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості придбаних товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Здоров'я» (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (підрядник) був укладений договір підряду від 15.10.2009 р. №07 на виконання робіт з ремонту та монтажу інженерних мереж на об'єктах ТОВ «ФК «Здоров'я» (пар, вода, каналізація, газові мережі, опалення) (т. 3 а.с. 71-73, 74, 75). Термін дії вказаного договору з урахуванням додаткової угоди № 2 - до 01.03.2011 року.

Згідно до ч.1 ст. 837 Цивільного Кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту дослідженого судом договору та пояснень представника позивача судом встановлено, що виконання робіт здійснювалось за рахунок та силами ФОП ОСОБА_5 Представником відповідача в судовому засіданні зворотнього не доведено.

На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_5 виконав і передав, а ТОВ «ФК «Здоров'я» прийняло та оплатило виконання ремонтних та монтажних робіт.

Згідно статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Таким чином, законодавство не передбачає іншого способу оформлення передачі виконаних робіт, виконаних за договором підряду, крім акту.

На виконання умов зазначеного договору у жовтні 2010 року між ТОВ «ФК «Здоров'я» та ФОП ОСОБА_5 були підписані акти виконаних робіт Ф КБ-2 від 29.10.2010 року №б/н. та довідки про вартість виконаних робіт Ф КБ-3 (т. 3 а.с. 85, 86-91, 94, 95-98, 99, 100-103, 104, 105-108, 109, 110-114).

ФОП ОСОБА_5 була виписана податкова накладна № 6 від 29.10.2010 р. на суму 252937,37 грн., в тому числі ПДВ - 42156,23грн. (т. 3 а.с. 118).

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, у разі якщо придбані/виготовлені товари, послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково-ні, до сум податків, які платник податків має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Оскільки ТОВ «ФК «Здоров'я» здійснює оподатковані та звільнені від оподаткування ПДВ операції, податковий кредит по отриманим податковим накладним включається згідно з відсотками по оподатковуваним операціям. На жовтень 2010 року розрахований % оподаткованих операцій складав 13%.

Згідно з зазначеним відсотком, отримана податкова накладна № 16 від 29.10.2010р. була розподілена відповідно:

5480,31 - частина ПДВ, що включена до складу податкового кредиту;

36675,92 - частина ПДВ, що не була включена до складу податкового кредиту.

Також позивачем на підтвердження факту сплати отриманих від ФОП ОСОБА_5 робіт надані платіжні доручення, які долучені судом до матеріалів справи (т. 3 а.с. 129-136). Крім того, на підтвердження розрахунків позивача з вказаним контрагентом представником позивача надані оборотні відомості за рахунками 631 та 371 (т. 3 а.с. 77, 78, 80-84).

З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем роботи були оприбутковані на рахунок 151/51 (капітальне будівництво) згідно оборотної відомості (т. 3 а.с. 79, 92, 115-117). Крім того, довідкою про остаточну вартість основних засобів - цеху готових лікарняних форм ГЛФ, цеху фітохімії підтверджується зміна вартості основних засобів з урахуванням вартості придбаних робіт.

Таким чином, суд приходить до висновку, про реальність взаємовідносин позивача з контрагентом ФОП ОСОБА_5 за перевіряємий період.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Спецбуденергія» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Здоров'я» (замовник) та ТОВ «Спецбуденергія» (підрядник), у зв'язку з отриманням ТОВ «ФК «Здоров'я» від КУ Комарівський дитячий будинок-інтернат листа від 15.12.10р. №760 з проханням здійснити благодійну допомогу щодо організації та проведення ремонту дитячого будинку, був укладений договір підряду від 31.01.11р. №31/01 на виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єкті Комарівський дитячий будинок-інтернат (т. 2 а.с. 109-114).

Витрати щодо сплати за роботи проведені по цьому договору у в розмірі 60000грн. не були віднесені до складу витрат та включені в декларацію по прибутку, а віднесені до інших витрат звичайної діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Також, між ТОВ «ФК «Здоров'я» (замовник) та ТОВ «Спецбуденергія» (підрядник) був укладений договір підряду від 15.11.10р. №15/11 на виконання ремонтно-будівельних робіт з ремонту та монтажу інженерних мереж на об'єктах ТОВ «ФК «Здоров'я» (т. 2 а.с. 124-129).

Згідно ст.846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або окремих їх етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Умовами вищевказаного договору передбачений строк виконання робіт - 30 календарних днів з моменту надходження на розрахунковий рахунок підрядника авансового платежу.

На виконання умов вказаного договору за перевіряємий період ТОВ «Спецбуденергія» своєчасно виконало і передало, а ТОВ «ФК «Здоров'я» прийняло та оплатило виконання ремонтних робіт на загальну суму 523735,2 грн. Сторонами договору були підписані акти виконаних робіт Ф КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт Ф КБ-3 (т. 2 а.с. 148-159, 171-201).

Зі змісту дослідженого судом договору та пояснень представника позивача судом встановлено, що виконання робіт здійснювалось за рахунок та силами ТОВ «Спецбуденергія». Представником відповідача в судовому засіданні зворотнього не доведено.

Згідно до ч.1 ст. 837 Цивільного Кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, ТОВ «Спецбуденергія» були виписані податкові накладні №1 від 11.01.11року на суму 60000грн., в т.ч. ПДВ10000грн., №2 від 13.01.11року на суму 45000грн., в т.ч. ПДВ7500грн., №3 від 18.01.11року на суму 65000грн., в т.ч. ПДВ10833грн., №4 від 20.01.11року на суму 75000грн., в т.ч. ПДВ 12500грн., №5 від 25.01.11року на суму 40000грн., в т.ч. ПДВ 6666,67грн., №6 від 27.01.11року на суму 40000грн., в т.ч. ПДВ 6666,67грн, №1 від 01.02.11року на суму 60000грн., в т.ч. ПДВ10000грн., №2 від 22.02.11року на суму 80000грн., в т.ч. ПДВ13333,33грн., №1 від 01.03.11року на суму 30000грн., в т.ч. ПДВ 5000грн., №2 від 01.03.11року на суму 30000грн., в т.ч. ПДВ5000грн., №3 від 03.03.11року на суму 30000грн., в т.ч. ПДВ5000грн., №4 від 16.03.11року на суму 50000грн., в т.ч. ПДВ 8333,33грн., №5 від 17.03.11року на суму 20000грн., в т.ч. ПДВ 333,0грн. (т. 2 а.с. 227-238).

Також позивачем на підтвердження факту сплати отриманих від ТОВ «Спецбуденергія» робіт надані платіжні доручення, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договором робіт: №135 від 11.01.11р. на суму 60000грн., №303 від 13.01.11р. на суму 45000грн., №449 від 18.01.11р. на суму 65000грн., №498 від 20.01.11р. на суму 75000грн., №669 від 25.01.11р. на суму 40000грн., №843 від 27.01.11р. на суму 40000грн., №940 від 01.02.11р. на суму 60000грн., №1740 від 22.02.11р. на суму 80000грн., №1962 від 01.03.11р. на суму 30000грн., №1963 від 01.03.11р. на суму 30000грн., №2074 від 03.03.11р. на суму 30000грн., №2436 від 16.03.11р. на суму 50000грн., №2527 від 17.03.11р. на суму 20000грн. (т. 2 а.с. 239-246)

Крім того, на підтвердження розрахунків позивача з вказаним контрагентом представником позивача надані оборотні відомості за рахунками 631 та 371. З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем роботи були оприбутковані на рахунок 151/51 (капітальне будівництво) згідно оборотної відомості. Крім того, довідкою про остаточну вартість основних засобів - прибудови ГЛС підтверджується зміна вартості основних засобів з урахуванням вартості придбаних робіт (т. 2 а.с. 202-207).

Таким чином, суд приходить до висновку, про реальність взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Спецбуденергія» за перевіряємий період.

Стосовно посилання податкового органу в акті перевірки на порушення при заповненні податкової накладної №1 від 01.03.2011 року, яка була виписана ТОВ «Спецбуденергія», суд зазначає наступне. Зі змісту вказаної податкової накладної та всіх зазначених в ній реквізитах вбачається можливість ідентифікувати учасників договору, предмет договору, а також суму податку на додану вартість у складі вартості виконаних підрядних робіт. Таким чином, суд приходить до висновку, що вищевказаний недолік податкової накладної не може позбавити позивача права на включення вказаної суми ПДВ до податкового кредиту.

Щодо господарських відносин позивача з ПП «КАМ» суд зазначає наступне.

Так, між ТОВ «ФК «Здоров'я» (замовник) та ПП «КАМ» (підрядник) був укладений договір підряду від 08.11.2011р. №52 на виконання робіт з налаштування системи теплопостачання теплообмінника очищеної води, проведення випробування системи, заправку системи 40% розчином пропилен гликолю, проведення пуск та налагодження системи та договір підряду від 14.11.2011р. №53 на виконання робіт з налаштування системи теплопостачання теплообмінника води для ін'єкцій, проведення випробування системи, заправку системи 40% розчином пропилен гликолю, проведення пуск та налагодження системи (т. 3 а.с. 4-5, 7-8).

На виконання умов вказаних договорів ПП «КАМ» виконало і передало, а ТОВ «ФК «Здоров'я» прийняло та оплатило ремонтні та монтажні роботи, що підтверджується актами прийнятих робіт, копіями довідок про вартість виконаних робіт Ф КБ-3 (т. 3 а.с. 18-21), а також податковими накладними: № 8 від 24.11.2011 р., № 3 від 15.12.2011 р., № 4 від 15.12.2011 р., № 2 від 13.12.2011 р. (т. 3 а.с. 57-60).

На підтвердження факту сплати отриманих від ПП «КАМ» робіт представником позивача надані платіжні доручення (т. 3 а.с. 61-65). Крім того, на підтвердження розрахунків позивача з вказаним контрагентом представником позивача надані оборотні відомості за рахунками 631 та 371 (т. 3 а.с. 10-47). З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем роботи були оприбутковані на рахунок 151/52 (основні засоби) згідно оборотної відомості (т. 3 а.с. 10-47).

З матеріалів справи судом встановлено, що об'єкт виконання робіт за вказаним договором підряду використовується позивачем у власній господарській діяльності відповідно до основного виду діяльності підприємства - у виробництві фармацевтичних препаратів та матеріалів.

Таким чином, суд приходить до висновку, про реальність взаємовідносин позивача з контрагентом ПП «КАМ» за перевіряємий період.

Отже, як встановлено судом, вищезазначені договори підряду на проведення ремонтних та монтажних робіт з ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Спецбуденергія», ПП «КАМ», були необхідні ТОВ «ФК «Здоров'я» для підтримки основних засобів у належному стані.

Так, суд зазначає, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21497153 від 09.01.2009 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21495666 від 09.01.2009 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21496022 від 09.01.2009 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21496269 від 09.01.2009 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21098664 від 01.12.2008 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21496702 від 09.01.2009 р. позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 22 (т. 2 а.с. 130-147, 164-170), на якому проводились вищезазначені підрядні роботи.

Як у самих підрядних договорах, так і в актах прийму-передачі виконаних робіт визначене місце здійснення монтажних та ремонтних робіт - об'єкти ТОВ «ФК «Здоров'я».

Отже, судом встановлено, що об'єкти, ремонт та монтаж яких здійснювався контрагентами позивача ТОВ «Спецбуденергія», ПП «КАМ», ФОП ОСОБА_5 були необхідні ТОВ «ФК «Здоров'я» у перевіряємому періоді, є основними засобами позивача.

Проведення поточних ремонтних робіт основних фондів є необхідністю для здійснення господарської діяльності підприємства відповідно до ліцензійних умов у цілому, та є невід'ємною частиною утримання нерухомого майна у належному стані, як власності підприємства, з дотриманням вимог МОЗа відповідно до технічних процесів фармацевтичного виробництва. На суму витрат на ремонт основних фондів збільшилась балансова вартість основних фондів підприємства та в наступному здійснювались амортизаційні відрахування, що підтверджується податковим органом.

Таким чином, судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що позивач використав, отримані від ТОВ «Спецбуденергія», ПП «КАМ», ФОП ОСОБА_5 ремонтно-монтажні роботи у власній господарській діяльності.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Згідно з п.1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011р., якщо інше не встановлено цим підрозділом. При цьому, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 1 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що до 31.03.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 року - положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334/94-ВР (з урахуванням змін і доповнень, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з ч. 4 п. 5.3.9. ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.8.7.1. п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідно п. 138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджуватись належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

З огляду на те, що всі витрати були здійснені позивачем для придбання товарів та послуг для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, а також для поліпшення основних фондів позивача, що підтверджується первинною документацією, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем витрат до складу валових витрат та амортизаційних нарахувань. Отже, висновки акту перевірки № 273/44/0-08/31437750 від 17.05.2013року щодо порушення ТОВ «ФК «Здоров'я» положень Податкового кодексу України при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, формуванні валових витрат підприємства суд вважає необґрунтованими.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень пп.7.4.1 пп. 7.4.5, п. 7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", суд зазначає наступне.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України № 168/97ВР) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Відповідно до п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Приписами п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97ВР встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ «Компанія БРИЗ Україна» ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Спецбуденергія» та ПП «КАМ» господарських операцій.

Факт реєстрації вказаних контрагентів позивача як юридичних осіб, а також той факт, що вказані підприємства на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових та видаткових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.8. ст. 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підпункт а) п. 198.1. ст. 198 Податкового Кодексу України передбачає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п.198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10. ст. 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються на підставі, зокрема, висновків: акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія БРИЗ Україна», довідки Західної МДПІ м. Харкова «Про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_6.», акту про неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ у Московському районі м. Харкова ТОВ «Спецбуденергія», акту позапланової перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова ПП «КАМ», за висновками яких встановлено неможливість зазначених контрагентів позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Таким чином, у разі якщо у законі прямо не встановлена недійсність правочину, та не має судового рішення по справі про визнання недійсним правочину, за яким платником податків був сформований податковий кредит з ПДВ та податкові зобов'язання, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З огляду на викладене, посилання на акти зустрічних звірок по взаємовідносинам між контрагентами позивача та іншими суб'єктами господарювання не може бути підставою для висновку стосовно наявності в діях ТОВ «ФК «Здоров'я» порушень вимог податкового законодавства.

Зобов'язання між сторонами виконані у повному обсязі, тому підстав для визнання угод такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків - не існує.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та вищезазначеними контрагентами за укладеними між ними договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і вказаними контрагентами мали реальний характер, що свідчить про те, що ТОВ «ФК «Здоров'я» правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, яка підтверджена податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та отримання послуг, які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняті Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкові повідомлення-рішення №0000244400 від 31.05.2013р. та №0000254400 від 31.05.2013р. підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів:

- №0000244400 від 31.05.2013 р.;

- №0000254400 від 31.05.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я" (юридична адреса: вул. Шевченка, буд. 22, м. Харків, 61013, код: 31437750) витрати по сплаті судового збору в сумі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 14 січня 2014 року.

Суддя К.О. Севастьяненко