увійти
УКР
Справа № 2-а-11054/09
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2009 року м. Полтава
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.
при секретарі: Гризодуб Н.П.
за участю: позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною та стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації Полтавської області, в якому просила визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації Полтавської області по не призначенню їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом, зобов'язати встановити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленому Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та стягнути моральну шкоду в розмірі 1500 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивачкою було зазначено, що в 2007 - 2008 роках їй проводилися грошові виплати допомоги на дитину Управлінням праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації Полтавської області, але не в повному обсязі, як це передбачено Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Такі дії відповідача позивачка вважає неправомірними, оскільки при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідач повинен був керуватися нормами ч. 3 ст. 46 Конституції України, згідно якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації Полтавської області в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив, заперечення на позов не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивачка ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1.
ОСОБА_1 є застрахованою особою відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" № 2240-ІІІ від 18.01.2001 року, а тому має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому законом.
Дія статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" на 2007 рік була зупинена Законом України від 19.12.2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а в цьому році така допомога виплачувалась позивачу органами праці та соціального захисту населення в розмірі, передбаченому статтею 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" - розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 відсотків зазначеного прожиткового мінімуму для застрахованих осіб.
Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року зупинення дії статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" на 2007 рік, передбачене пунктом 7 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, також було визнано неконституційним положення статті 56 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", відповідно до якої позивачу виплачувалась допомога в 2007 році.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки, відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, при нарахуванні допомоги з 09 липня 2007 року органи соціального захисту населення повинні були керуватися статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині нарахування та виплати допомоги за 2007 рік підлягають частковому задоволенню, а саме? З 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Що стосується позовних вимог про нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в січні та лютому 2008 року, то Законом України від 28.12.2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" виключено. Одночасно внесено зміни, які набрали чинності з 01.01.2008 року, до статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до яких було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до трьох років, виплачується згідно із статтею 15 цього Закону і застрахованим і незастрахованим особам в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (до 01.01.2008 року відповідно до статті 13 цього ж Закону зазначена допомога призначалась незастрахованим особам в системі загальнообов'язкового соціального страхування відповідно до вимог Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а застрахованим (працюючим) особам така допомога призначалась відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням").
Цим же Законом було внесено зміни до частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та викладена в такій редакції - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).
Таким чином, суд приходить до висновку, що в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Що стосується моральної шкоди, суд вважає за необхідно зазначити наступне. Моральна шкода, заподіяна фізичній чи юридичній особі, може відшкодовуватись у випадках, коли можливість такого відшкодування передбачена нормами Конституції чи випливає з її положень та в інших випадках, передбачених чинним законодавством або угодою сторін.
Частиною 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Також відповідно до ст. 1174 Цивільного Кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31.03.95 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31.03.95 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд вважає необхідним зазначити, що ні в позові, ні в поясненнях в судовому засіданні позивачем не наведені обставини, які б свідчили про завдання моральної шкоди позивачу діями відповідача, у чому полягає ця шкода, чим підтверджується факт її заподіяння, яких моральних (душевних, психічних) страждань зазнав позивач від дій позивача (з урахуванням роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31.03.95 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Оскільки позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, з врахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною та стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації Полтавської області визнання неправомірними дій, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Дії Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації Полтавської області по не призначенню ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого Законом - визнати протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації Полтавської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" за період з 09.07.2007року по 31.12.2007року з урахуванням проведених виплат.
В інший частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) А.О. Чеснокова
З оригіналом вірно:
Суддя А.О. Чеснокова
Повний текст постанови виготовлений 17 квітня 2009 року.
Постанова не набрала законної сили.
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8 (05322) 2-78-69
E-mail: inbox@adm.pl.court.gov.ua <mailto:inbox@adm.pl.court.gov.ua> код ЄДРПОУ 35521510
