Рішення № 36646236, 25.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2013 р.Справа № 922/3205/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Шатерніков М.І.

судді: Аюпова Р.М. , Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Призма", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРІОРИТЕТ-ЮС", м. Харків про стягнення 4807413,36 грн. за участю представників сторін:

позивача - Медведева О.В. (за довіреністю № 01/1922 від 25.09.2013 року)

відповідача - не з'явився

3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ "АКБ "Базис", звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Призма", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 453584,62 ЄВРО, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року складає 4807413,36 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань в частині своєчасної та у повному обсязі погашення кредиту та сплати відсотків за ним. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/3205/13 та розгляд справи призначено на 13.08.2013р. о 12:30 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області розгляд справи № 922/3205/13 неодноразово було відкладено, за клопотаннями сторін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2013 р. розгляд справи № 922/3205/13 було відкладено на 09.10.2013 р. о 10:00 год. Цією ж ухвалою строк вирішення даного позову було продовжено за межами визначеними ч. 1 ст. 69 ГПК України, на п'ятнадцять днів до 15.10.2013 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2013 р. розгляд справи № 922/3205/13 було відкладено на 14.10.2013 р. о 10:30 год. Цією ж ухвалою до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРІОРИТЕТ-ЮС".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2013 р., для повного всебічного та об'єктивного вирішення спору, було призначено колегіальний розгляд справи № 922/3205/13.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду Харківської області від 14.09.2013 року для розгляду справи № 922/3205/13 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шатерніков М.І., суддя Аюпова Р.М. та суддя Погорелова О.В.

У судовому засіданні 14 жовтня 2013 р. представником відповідача було заявлено клопотання про призначення по справі № 922/3205/13 судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити спеціалістам Харківського науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса, оскільки з боку ТОВ ТПК "Призма" договір був підписаний Овчаренко Валерією Володимирівною, яка не є директором підприємства та договір про переведення боргу № 32/68-ПД від 06.10.2011 р. містить не підпис Овчаренко В.В., а іншої невідомої особи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.10.2013 р. розгляд справи № 922/3205/13, у зв'язку з задоволенням клопотання представника 3-ї особи, було відкладено на 12.11.2013 р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.11.2013 р. розгляд справи № 922/3205/13 було відкладено на 11.12.2013 р. 0 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2013 р. розгляд справи № 922/3205/13 було відкладено на 17.12.2013 р. о 10:15 год. Цією ж ухвалою строк вирішення даного спору було продовжено за межами, визначеними ч.1 ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів до 30 грудня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2013 р. розгляд справи № 922/3205/13 було відкладено на 25.12.2013 р. об 11:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні 25.12.2013 р. проти клопотань представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи заперечує, посилаючись на їх необґрунтованість та спрямованість на затягування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання представника відповідача про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, заслухавши заперечення позивача щодо призначення експертизи, колегія суддів відмовляє позивачу в призначенні експертизи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовим експертом правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012р. господарським судам було роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі (п. 9 Постанови).

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Натомість, суд зазначає, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.).

При цьому відповідач не спростовує факт отримання їм грошових коштів (кредиту), хоча мав право повернути кредит та/або сплачувати плату за кредит.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні, а представником відповідача до суду не надано доказів, які є взаємно суперечливими та дійсно потребують спеціальних знань для встановлення фактичних даних, що є предметом доказування.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення почеркознавчої експертиз.

Представник відповідача у судове засідання 25.12.2013 р. не з'явився, у наданому до суду 24.12.2013 року клопотанні, просить суд відкласти розгляд справи № 922/3205/13, оскільки представники відповідача не мають можливості бути присутніми у судовому засіданні призначеному на 25.12.2013 року оскільки в цей час будуть знаходитись у Вищому господарському суді України, а також продовжити строк розгляду справи.

Представник позивача проти клопотання представника відповідача заперечує.

Вирішуючи це клопотання колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі, на думку колегії суддів, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, неодноразово розгляд справи відкладався з метою надання сторонами письмових пояснень по справі та нових докази тощо). Проте, нових доказів сторонами не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні позивача не зазначено, тобто позивачу був наданий час для реалізації своїх права (розгляд справи неодноразово відкладався), але він своїм правом не скористався.

Колегія суддів також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим, тому відмовляє в його задоволенні.

Таким чином, враховуючи, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не надання сторонами доказів поважності причин неявки їх представників у судове засідання, колегія суддів вважає вирішити спір по суті в даному судовому засіданні.

Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник 3-ї особи у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

29 січня 2008 року між Публічним акціонерним товариством „АКБ „БАЗИС", яке є правонаступником Акціонерного комерційного банку "Базис" (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРІОРИТЕТ-ЮС", (3-я особа), був укладений кредитний договір на відкриття кредитної лінії № 32/08, відповідно до умов якого позивач надав 3-й особі кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті з попереднім повним конвертуванням кредитних ресурсів в гривню на міжбанківському валютному ринку України з лімітом заборгованості в сумі 500000,00 Євро на строк до 28 січня 2009 року на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. 2.2 плата за кредит встановлена в розмірі 15% річних.

Згідно додаткових угод №№ 1-10 до кредитного договору, сторонами був встановлений ліміт кредитування у сумі 360000,00 (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч) Євро, встановлено строк погашення кредиту до 25.01.2012 року, та встановлено плату за користування кредитною лінією з 01 березня 2009 р. у розмірі 13 % відсотків річних (пункти 1.1., 2.2., 2.4., 2.5. кредитного договору).

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши третій особі кредит в розмірі 500000,00 Євро, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 6 від 30.01.2008 року, меморіальним валютним ордером № 1 від 31.01.2008 року; архівною випискою з особового рахунку Відповідача № 206283421146 за період з 29.01.2008 року по 28.07.2013 року.

Як зазначено у п. 1.1 кредитного договору, відповідач зобов'язувався повернути банку кредит у строк до 25.01.2012 р.

06 жовтня 2011 між позивачем, 3-ю особою - ТОВ "ПРІОРИТЕТ-ЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю ТПК "ПРИЗМА", був укладений договір про переведення боргу № 32/08-ПД, яким регулюється відносини пов*язані із заміною зобов*язаної сторони - ТОВ "ПРІОРИТЕТ-ЮС", у зобов*язанні, яке виникає з кредитного договору на відкриття кредитної лінії № 32/08 від 29.01.2008 р. (з усіма змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ "АКБ "БАЗИС" та ТОВ "ПРІОРИТЕТ-ЮС".

Відповідно до п. 2 договору № 32/08-ПД, 3-я особа - ТОВ "ПРІОРИТЕТ-ЮС" перевів на нового боржника - ТОВ "ТПК "ПРИЗМА" (відповідач) борг в загальній сумі 408544,00 Євро, які виникли на підставі п.п. 2.1, 2.4, 2.5 Кредитного договору, а новий боржник (відповідач) погодився виконати зазначене грошове зобов*язання на умовах кредитного договору.

Згідно з п. 3 договору № 32/08-ПД кредитор (позивач) не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в кредитному договорі, та надав свою згоду на відповідний переведення боргу в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Такім чином, на підставі договору про переведення боргу № 32/08-ПД відбулась заміна боржника в зобов*язанні по кредитному договору, та новим боржником став відповідач, що також закріплено додатковою угодою № 11 від 06.10.2011 р. до кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджено, що додатковими угодами № 12-16 до кредитного договору, продовжено термін повернення кредиту - до 29.05.2012 р.

Проте, як встановлено судом, в порушення п.п. 1.1. та 2.5. кредитного договору, відповідно до якого встановлено строк повернення кредиту до 29.05.2012 року, відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором та не сплатив суму заборгованості у повному обсязі, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем по кредиту становить 360000,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 р. складає 3815538,48 грн.

Крім того, в порушення п.п. 2.2., 2.4. кредитного договору, за умовами яких відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитною лінією в розмірі 13% річних, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем по відсотках за користування кредитною лінією за кредитним договором на відкриття кредитної лінії № 32/08 за період з 29.01.2008 року по 29.07.2013 року становить 20183,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 р. складає 213913,93 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором на відкриття кредитної лінії № 32/08 від 29.01.2008 р. становить 380183,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.01.2013 р. складає 4029452,41 грн., що і стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

На дату звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду, матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості у добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ст. 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін не повернув кредитні кошти, не сплатив відсотки за користування кредитними коштами, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором на відкриття кредитної лінії № 32/08 від 29.01.2008 року.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Кредитного договору на відкриття кредитної лінії № 32/08, а саме пунктом 3.2. з урахуванням додаткової угоди № 15 від 30.03.2012 р. передбачено, що позичальник (відповідач) сплачує Кредитору штраф: в разі користування кредитними коштами понад строк, встановлений цим договором в розмірі 3 % (три відсотки) за кожний місяць від суми простроченої заборгованості за Кредитом (сплата здійснюється за фактичну кількість прострочених днів, враховуючи фактичну кількість днів у місяці 30 або 31); за недотримання строків сплати нарахованих відсотків - у розмірі 10 % (десять відсотків) від суми несплачених відсотків за користування Кредитом за кожний місяць (сплата здійснюється за фактичну кількість прострочених днів, враховуючи фактичну кількість днів у місяці 30 або 31).

Позивачем за порушення строку повернення кредиту за період з 30.05.2012р. по 30.11.2012 р. нараховано суму штрафу, у розмірі 65508,20 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року складає 694300,82 грн.; за порушення строку сплати процентів за користування кредитом за період з 01.02.2012р. по 31.07.2012 р. нараховано суму штрафу у розмірі 7893,42 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року складає 83660,13 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання щодо своєчасного повернення суми кредиту та відсотків позивачу, що підтверджено матеріалами справи та враховуючи встановлену у кредитному договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді штрафу, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення зазначену суму штрафу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 520, 521, 525, 526, 610, 611, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК "ПРИЗМА" (61001, м. Харків, вул. Ганни, буд. 35, кв. 5; ідентифікаційний код 34755371) користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88; ідентифікаційний код 19358916, рахунок № 32075176500 в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351447) заборгованість за кредитним договором на відкриття кредитної лінії № 32/08 від 29.01.2008 р. у розмірі 453584,62 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року складає 4807413,36 грн. з яких: 360000,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року складає 3815538,48 грн. - сума заборгованості за кредитом; 20183,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року складає 213913,93 грн. - сума заборгованості по процентах за користування кредитом; 65508,20 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року складає 694300,82 грн. - штраф за порушення строку повернення кредиту за період з 30.05.2012 р. по 30.11.2012 р.; 7893,42 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2013 року складає 38660,13 грн. - штраф за порушення строку сплати процентів за користування кредитом за період з 01.02.2012 р. по 31.07.2012 р.; а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 68820,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.12.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Шатерніков М.І. Аюпова Р.М. Погорелова О.В.