Рішення № 36646125, 10.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23442/13 10.01.14

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до відповідача Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва

про стягнення 83 433,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравчик С.М. - юрисконсульт

від відповідача: Сенчило В.В. - юрисконсульт

Громадяни України: ОСОБА_4, ОСОБА_5

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовними вимогами до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про стягнення з останнього основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 77 974,74 грн. та трьох процентів річних у сумі 5 458,36 грн. за прострочення грошового зобов'язання відповідно до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 820233 від 01.05.2009.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права та охоронювані законом інтереси порушено, в зв'язку з чим наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач надав суду відзив, в якому заборгованість визнає в повному обсязі та повідомив суд про неможливість погашення заборгованості у зв'язку з ненадходженням коштів на підприємство.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.05.2009 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", далі Постачальник, та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва, далі Споживач, було укладено Договір № 820233 на постачання теплової енергії у гарячій воді, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1. Договору) Постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно пунктів 2.2.1 та 2.3.1 Договору обов'язок Постачальника поставляти теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, згідно з Додатком № 1 до Договору, а Споживач зобов'язаний дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром, не допускати їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначених у Додатку № 2 до Договору.

Пунктом 1 Додатку № 2 до Договору визначені тарифи на теплову енергію, розрахунки з Споживачем за теплову енергію проводиться згідно з тарифами, встановленими Постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 142 від 12.02.2007 та за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ становлять 94,33 грн.

Пунктами 9, 10 даного Додатку № 2 встановлено обов'язок Споживача щомісячно з 12 по 15 число отримувати в МВРТ 4 оформлену Постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим за період з 01.11.2011 по 01.11.2013 за ним утворився основний борг за використану теплову енергію в сумі 77 974,74 грн. Виникнення заборгованості підтверджено звітними відомостями обліку споживання теплової енергії, табуляграмами та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Додатково, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 5 458,36 грн. за весь період прострочення грошового зобов'язання.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, виходячи із наступного:

Між сторонами укладено договір теплопостачання, як різновид купівлі-продажу, де теплова енергія виступає як товар. Сторони досягли суттєвих умов договору відносно його предмету, ціни, строку, встановили тарифи, порядок розрахунків, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 638, 655, 692, 712, 714 ЦК України, приписів ст.ст. 180, 181, 275 ГК України, він вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В процесі розгляду справи сторонами не виконано вимогу суду, щодо проведення звірки розрахунків. При цьому судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Зобов'язання з боку відповідача не припинилося виконанням належним чином і позивачем доведений факт неналежного виконання ним зобов'язання за Договором. Основний борг в сумі 77 974,74 грн. за період з 01.11.2011 по 01.11.2013, який позивач намагається стягнути з відповідача, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню. Відповідач доказів виконання зобов'язань за Договором, в т. ч. з урахуванням приписів ст. 617 ЦК України, суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення грошового зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 5 458,36 грн. за період з 01.11.2011 по 01.11.2013, також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. покладаються на відповідача у справі - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва .

У судовому засіданні, яке відбулося 10.01.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 599, 625, 627, 638, 655, 692, 712, 714, ЦК України, ст. ст. 55, 180, 181, 193, 265, 266, 275 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч.3 ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва, 03170, м. Київ, вул. Прилужна, буд. 6, код ЄДРПОУ 03366552, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Київенерго", 01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305, основний борг в сумі 77 974,74 грн., три проценти річних у сумі 5 458,36 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 15.01.2014 року

Суддя Ю.О.Підченко