Ухвала суду № 36641386, 15.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року справа №812/7889/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Шальєвої В.А., Компанієць І.Д.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року по адміністративній справі №812/7889/13-а за позовом ОСОБА_3 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Луганського обласного військового комісаріату, в якому просив суд визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо відмови у наданні позивачу статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення, зобов'язати посадових осіб Луганського обласного військового комісаріату розглянути питання щодо визнання ветераном військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що до 05 серпня 2013 року він проходив військову службу на посаді начальника відділення офіцерів запасу і кадрів Жовтнево-Станично-Луганського ОРВК м. Луганська. На підставі Директиви Міністра Оборони України №Д-322/1/3-дск від 19 лютого 2013 року займана посада була скорочена, у зв'язку з чим, наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандуючого Збройних Сил України №369 від 29 травня 2013 року позивач був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до п. «г» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Наказом ТВП Жовтнево-Станично-Луганського ОРВК м. Луганська №67 від 12 липня 2013 року з 3 серпня 2013 року позивач був виключений із списків особового складу частини, з календарною вислугою років у Збройних Силах України - 24 роки.

Посилаючись на положення Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та Наказу Міністра оборони України №774 від 29.12.2006 «Про вдосконалення заходів з кадрового забезпечення Збройних Сил України на період 2007-2011 років» (із змінами внесеними Наказом Міністра оборони України №611 від 11.12.2008), позивач зазначив, що, відповідно до п.5 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», він відноситься до кола громадян України, які визнаються ветеранами військової служби.

08 серпня 2013 року позивач звертався до Луганського обласного військового комісаріату з заявою про встановлення йому статусу ветерана військової служби» відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видачу відповідного посвідчення, в чому йому було відмовлено.

Внаслідок незаконних дій службових осіб Луганського обласного військового комісаріату, позивач вважає, що порушене його право на отримання статусу ветерана військової служби, яке передбачене ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013р. позов ОСОБА_3 задоволений, внаслідок чого визнати протиправними дії посадових осіб Луганського обласного військового комісаріату та зобов'язане Луганський обласний військовий комісаріат розглянути питання щодо визнання ОСОБА_3 ветераном військової служби.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 34,41 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтував порушенням судом першої інстанції норм матеріального права і просив постанову суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Порушення норм матеріального права полягають у невірному застосуванні судом першої інстанції до спірних правовідносин положень Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Апелянт стверджує, що позивач звільнений з військової служби у зв'язку із скороченням штатів, тому не підпадає під дію вказаного віще Закону.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, що дає суду право розглянути справу у відсутність сторін в порядку письмового провадження відповідно до ст.197 ч.1 п.2 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 квітня 2013 року ОСОБА_3 військовому комісару Жовтнево-Станично-Луганського ОРВК був поданий рапорт про звільнення з лав Збройних Сил України за пунктом «г» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (а.с.34).

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандуючого Збройних Сил України №369 від 29 травня 2013 року, майор ОСОБА_3, начальник відділення офіцерів запасу і кадрів Жовтнево-Станично-Луганського об'єднаного районного військового комісаріату м. Луганська, відповідно до п. «г» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та директиви Міністра оборони України від 19.02.2013р. №Д-322/1/3-дск був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України (вислуга років у календарному обчисленні - 23 роки 09 місяців) (а.с.7).

Наказом ТВО Військового комісара Жовтнево-Станично-Луганського ОРВК м. Луганська №67 від 12 липня 2013 року ОСОБА_3 з 05 серпня 2013 року був виключений із списків Жовтнево-Станично-Луганського об'єднаного районного військового комісаріату міста Луганська, з календарною вислугою років у Збройних Силах України станом на 4 серпня 2013 року - 24 роки (а.с.8).

08 серпня 2013 року позивач звертався до Луганського обласного військового комісаріату з заявою про надання йому статусу ветерана військової служби (а.с.9).

Листом Луганського обласного військового комісаріату від 14 серпня 2013 року №ФЕ-58520, позивачу відмовлено у встановленні статусу ветерана військової служби та роз'яснено, що положення ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» не розповсюджуються на позивача, оскільки він звільнений з військової служби відповідно до п. «г» (у зв'язку із скороченням штатів) ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», що не є підставою для видачі посвідчення «Ветеран військової служби» (а.с. 10-11).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно п. «г» ч.6 ст.26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.

Закон України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» від 15.06.2004р. №1763-IV встановлює правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв'язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.

Відповідно до п.12 ст.1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» від 15.06.2004р. №1763-IV особам, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, надаються такі гарантії соціального захисту військовослужбовцям, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, статус ветерана військової служби надається у разі вислуги 20 років і більше у календарному обчисленні або 25 та більше років у пільговому обчисленні.

Статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві встановлює Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998р. №203/98-ВР.

Згідно п.5 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998р. №203/98-ВР, ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

Згідно положень пункту 1 Наказу Міністра оборони України №774 від 29.12.2006р. «Про вдосконалення заходів з кадрового забезпечення Збройних Сил України на період 2007-2011 років» (із змінами внесеними Наказом Міністра оборони України №611 від 11.12.2008), з 1 січня 2007 року військовослужбовцями, звільненими з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, вважаються військовослужбовці, які звільнені з військових частин, що розформовуються, а також у разі скорочення посад на підставі відповідних директив Міністра оборони України про проведення організаційних заходів. Звільнення цих військовослужбовців проводиться за підстав, що визначені підпунктом г) пунктів 6 та 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) (а.с.12-15, 22).

З системного аналізу вищенаведених норм законів та Наказу Міністра оборони України №774 від 29.12.2006 «Про вдосконалення заходів з кадрового забезпечення Збройних Сил України на період 2007-2011 років» (із змінами внесеними Наказом Міністра оборони України №611 від 11.12.2008) вбачається, що звільнення за п. «г» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) і є звільненням з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

ОСОБА_3 бездоганно прослужив на військовій службі 24 роки у календарному обчисленні і звільнений з військової служби за п. «г» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), тобто у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

З урахуванням п.5 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», позивач відноситься до кола громадян України, які визнаються ветеранами військової служби.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що Наказ №774 від 29.12.2006 «Про вдосконалення заходів з кадрового забезпечення Збройних Сил України на період 2007-2011 років» прирівнює скорочення штатів до заходів з реформування Збройних Сил лише на період 2007 - 2011 років і тому не застосовується до позивача, оскільки з змісту цього наказу не вбачається обмеження будь - яким строком права скорочення штатів до реформування Збройних Сил України. Наказ не скасовано, він є чинним та підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року по адміністративній справі №812/7889/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року по адміністративній справі №812/7889/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів: М.В. Бишов

В.А. Шальєва

І.Д. Компанієць