Ухвала суду № 36638976, 14.01.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

________________

У Х В А Л А

"14" січня 2014 р. Справа № 923/1587/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши справу

за позовом: Херсонського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Херсонської області в інтересах держави

до відповідача-1: Привільської сільської ради, с.Привілля Херсонської області

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Українські рисові системи", смт. Каланчак Херсонської області

про визнання недійсним договору оренди, додаткової угоди до нього та рішень сільської ради

за участю прокуратури: Малишенко О.В., посвідчення № 016544 від 23.04.2013 р.;

представників сторін:

від відповідача-1: Кушнеренко Т.В., представник за довіреністю від 04.12.2013 р.;

від відповідача -2: Ковальчук О.В., представник за довіреністю № 11 від 10.04.2013 р.

Херсонський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Херсонської області звернувся з позовною заявою в інтересах держави до Привільської сільської ради (відповідач-1), до ТОВ "СП "Українські рисові системи" (відповідач-2), яким просить:

- визнати недійсним у майбутньому договір оренди злітної смуги площею 40 000 м2 від 01.02.2013 р. та додаткову угоду від 05.06.2013 р. до договору оренди злітної смуги, яка розташована в Херсонській області, Каланчацькому районі, с.Привілля;

- визнати недійсним рішення Привільської сільської ради № 335 від 23.01.2013р. "Про затвердження договору оренди короткострокового користування злітною смугою", № 345 від 26.03.2013р. "Про затвердження звіту про оцінку споруд аеродрому", п.2 рішення № 389 від 14.06.2013 р. "Про затвердження додаткових угод до договорів оренди споруд аеродрому";

- зобов'язати ТОВ "СП "Українські рисові системи" повернути 1/2 частину аеродрому загальною площею 4 га у власність до Привільської сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 203, 215, 236 ЦК України, ст. 207 ГК України з посиланням на порушення вимог статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки, як зазначає прокурор, при укладенні договору не було здійснено оцінку об'єкта оренди та його площу, а затверджений в наступному рішенням сільської ради звіт про оцінку споруд аеродрому виконаний суб'єктом оціночної діяльності МП "Бізнес-експерт" складений з порушенням вимог Закону. Як наслідок визнання договору оренди недійсним, прокурор просить зобов'язати відповідача-2 повернути відповідачу-1 орендоване майно .

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає та зазначає, що прокурором не визначено, який орган держави він представляє, оскільки відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" існує орган уповноважений на регулювання даних відносин, а тому прокурор не може виступати як самостійний позивач по справі, також прокурором не доведено, чим порушуються інтереси держави, оскільки законом розмежовано державну і комунальну власність.

Відповідач-1 зазначає, що проведення оцінки споруди аеродрому була проведена суб'єктом оціночної діяльності Керітою Т.В. 31.01.2013 р. Даний звіт було прорецензовано суб'єктом оціночної діяльності Макаренком Олегом Володимировичем. Вказані оцінювачі у відповідності до чинного законодавства отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, а тому при затвердженні звіту у Привільської сільської ради не виникло питання про недостовірність оцінки землі, а отже й підстав для скасування рішення Привільської сільської ради № 345 від 26.03.2013 р. не має. При цьому прокуратурою не вжито заходів щодо притягнення експерта до відповідальності. Позивачем не було попереджено сторін правочину щодо рецензій отриманої прокуратурою. Прокуратурою не поставлено під сумнів рецензію звіту, яка була проведена 25.02.2013 р. експертом Макаренко О.В. Тобто на даний момент існує дві рецензії, які суперечать одна одній. В рецензії, яка надана прокуратурою не вказано в бік зменшення чи в бік завищення зроблена оцінка від 31.01.2013 р.

Відповідач-2 позовні вимоги також не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що прокурор при зверненні з позовом не зазначив орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідач-2 зазначає, що пунктом 1. Загальні положення та підпунктами 1.1-1.5 Договору оренди від 01.02.2013 р. (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 05.06.2013 р.) де зазначені основні характеристики орендуємого майна, а також безпосередньо звітом про оцінку орендуємого об'єкта виготовленого МП "Бізнес-експерт".

Окрім того, стверджує що посилання позивача на невідповідність звіту виготовленого МП "Бізнес-експерт" про оцінку орендуємого об'єкта вимогам нормативно-правових актів в сфері оцінки майна, є необґрунтованими, оскільки у виготовленій рецензії незалежного оцінювача Макаренко О.В., і начальника відділу оціночної діяльності РВ ФДМУ Херсонської області Нікіфорової йдеться лише про недоліки звіту та як загальний висновок, що звіт може використовуватися з метою визначеною у звіті.

Відповідач-2 вважає, що вимога прокурора про зобов'язання відповідача-2 повернути об'єкт оренди у власність відповідача-1 є помилковою, так як об'єкт оренди знаходиться у власності останнього та був переданий орендарю лише в строкове платне користування відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.3. договору оренди від 01.02.2013 р., до того ж відповідно до п. 3.4. цього договору "Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада с. Привілля, а орендар користується ним на правах оренди протягом строку оренди".

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Відповідно до позовної заяви прокурором заявлені позовні вимоги в інтересах держави про визнання недійсним та скасування рішень Привільської сільської ради № 335 від 23.01.2013 року та № 345 від 26.03.2013 року.

Крім того, прокурор просить визнати недійсним договір оренди злітної смуги площею 40 000 м2 від 01.02.2013 року та додаткову угоду до договору оренди злітної смуги від 05.06.2013 року, які укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2, і зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Українські рисові системи" повернути Привільській сільській раді 1/2 частину аеродрому загальною площею 4 га.

Позовні вимоги в частині визнання недійсними рішень сільської ради обґрунтовані тим, що рішення ради № 335 від 23.01.2013 року не відповідає вимогам Закону, а саме ст. 10 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", а також вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995 року "Про затвердження Методики оцінки об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів", оскільки у справі відсутні конкретні дані про об'єкт оренди та його площу, відсутній чітко встановлений розмір орендної плати, відсутнє страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Позовні вимоги про визнання недійсним рішення сільської ради № 345 від 26.03.2013року "Про затвердження звіту про оцінку споруд аеродрому" прокурор обґрунтовує тим, що сільською радою затверджено звіт про оцінку об'єкту оренди, наданий МП «Бізнес-експерт», який не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, була проведене неякісно, що в подальшому призвело до неправильного розрахунку орендної плати та спричини шкоду державним інтересам.

Позовні вимоги в частині визнання недійсним укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору оренди від 01.02.2013 року та додаткової угоди до договору від 05.06.2013 року прокурор обґрунтовує ч.1 ст.215, ч.1 ст. 203, ст. 236 ЦК України, ч.1 ст.207 ГК України. При цьому прокурор посилається на те, що зазначений договір та додаткова угода укладені з порушенням вимог Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ними не узгоджені істотні умови передбачені ст. 10 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", в тому числі орендна плата, яка зазначена без врахування дійсної ринкової вартості майна.

Суд звертає увагу сторін на те, що прокурор при зверненні з позовом в інтересах держави не зазначив органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а звернувся з позовом як позивач.

Як зазначає прокурор, він звернувся з позовом в інтересах держави як позивач по справі відповідно до ст. 29 ГПК України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру". В запереченні на відзиви відповідачів від 13.01.2014 р. за вих.№ 14, прокурор посилався на те, що уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах є Привільська сільська рада як орган місцевого самоврядування. Оскільки оспорюванні прокурором рішення сільської ради № 335 від 23.01.2013 року та № 345 від 26.03.2013 року, а також договір оренди від 01.02.2013 року та додаткова угода до нього від 05.06.2013 року прийняті Привільською сільською радою в порушенням вимог закону, що спричинило шкоду державі саме діями сільської ради, на думку прокурора, рада не може представляти інтереси держави, а тому Привільська сільська рада прокурором зазначена як відповідач по справі.

Зазначені доводи прокурора не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, тому при вирішенні спору суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, в тому числі прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Системний аналіз приписів статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" і норм ГПК України, (зокрема, статті 29 та пункту 6 частини першої статті 81) свідчить про наявність у прокурора права на звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, та громадянина (в тому числі фізичної особи-підприємця) за наявності підтверджених належними доказами підстав, передбачених частиною другою статті 36-1 названого Закону, та з урахуванням правил статті 12 ГПК України стосовно підвідомчості справ господарському суду.

Згідно з частиною другою статті 2 ГПК України у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в заяві.

Відповідно до частини 2 статті 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до суду господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Таким чином, відповідно до вимог статей 2, 29 господарськог процесуального Кодексу України, та враховуючи рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 ГПК України, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві, коли він звертається з позовом до суду в інтересах держави за умови відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або у разі відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду.

Однак, виходячи із змісту позовних вимог і вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" органом, на якого державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із орендою комунального майна є орган місцевого самоврядування, який відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" приймає рішення про передачу комунального майна в оренду та здійснює функції орендодавця.

16 січня 2013 року прийнята постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 2 "Про внесення змін до деяких постанов Пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора в судовому процесі". Пунктом 3 зазначеної постанови надано роз'яснення, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, або якщо прокурор у позовні заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України.

На підставі вищезазначеного, позовні вимоги судом залишаються без розгляду згідно з п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України.

При цьому судом відхиляються доводи прокурора про те, що при укладенні договору оренди саме Привільською сільською радою було порушено вимоги закону, тому вона зазначена відповідачем по справі. Нормами ГПК України (ч.2 ст. 2, ст. 29 ГПК України) надано право прокурору набувати статусу позивача та не зазначати позивача при подачі позовної заяви в інтересах держави, лише у разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або при відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому зазначеними нормами ГПК не встановлено, що в разі наявності вини та порушення норм закону при укладенні договору тим чи іншим органом, він позбавляється права здійснювати функції держави у спірних правовідносинах та бути позивачем по справі.

До того ж, не узгоджуються з нормами статей 1, 21 ГПК України і вимоги прокурора в частині зобов'язання повернення майна на користь відповідача-1, оскільки завданням господарського процесуального права є захист порушених або охоронюваних законом прав і інтересів. При цьому позивачем є підприємства і організації, що подали позов про захист порушеного права, а відповідачами - підприємства і організації, яким пред'явлено позовні вимоги (ст. 21 ГПК України). Пред'являючи позовні вимоги до відповідача-1, як позивач прокурор в той же час просить поновити саме порушені права відповідача-1 та повернути йому майно, яке є об'єктом оренди за спірним договором, що не узгоджується з нормами ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 1 ч.1 ст. 81, ст. 86 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1.Позовні вимоги залишити без розгляду.

Суддя В.В.Людоговська