Постанова № 36638454, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/800/19869/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Бурі Я.В.,відповідача:не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012

у справі № 2а/0470/1768/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012, відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС» (надалі - позивач, ТОВ «ПРИВАТОФИС») до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2011 № 0000892305.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач не надав письмових заперечень, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРИВАТОФИС» з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 18.08.2011 № 2943/23-5/33546549, яким встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми податкового кредиту за червень 2011 року на 463 697,79 грн. та завищення від'ємного значення на суму 463 697,79 грн. На підставі акта перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 № 0000892305, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 463 697,79 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 10.11.2011 № 32808/10/25-008 податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 № 0000892305 скасовано в частині застосування штрафної фінансової санкції у розмірі 1,00 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій погодились із висновками податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, віднесених на підставі податкової накладної від 12.01.2011, що була виписана контрагентом до настання подій, які дають право ТОВ «ПРИВАТОФИС» на формування податкового кредиту.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 187.1 ст.187 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення дати (дня) виникнення податкових зобов'язань.

Відповідно до зазначеного пункту датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.4 ст.201 Податкового кодексу України зазначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Нормою п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.6 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «ПРИВАТОФИС» (покупець) та ТОВ «Залізничний ЛТД» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 12.01.2011 № 31, на підставі якого ТОВ «Залізничний ЛТД» передало, а ТОВ «ПРИВАТОФИС» прийняло у власність нежиле приміщення за адресою м. Луцьк, проспект Президента Грушевського, 31.

Відповідно до п. 3.1 вказаного Договору сторони домовились, що покупець набуває права власності на відчужені нежитлові приміщення з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору в Державному реєстрі правочинів.

На виконання даного пункту договір зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, що підтверджено витягом № 9500076 із зазначеною датою видачі 12.01.2011.

Фактична передача нежилого приміщення за договором підтверджується актом здачі-приймання приміщення від 13.01.2011.

Розрахунки між ТОВ «ПРИВАТОФИС» та ТОВ «Залізничний ЛТД» було проведено згідно платіжного доручення № 11 від 12.01.2011.

ТОВ «Залізничний ЛТД» виписано податкову накладну ТОВ «ПРИВАТОФИС» від 12.01.2011 № 6 на загальну суму 2 782 186,72 грн., у т.ч. ПДВ - 463 397,79 грн.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що перехід права власності до покупця на відчужені приміщення, передача придбаного майна та сплата покупцем суми податку на додану вартість у ціні товару відбулись в одному податковому періоді (в січні 2011 року). На підставі цього та на виконання положень п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України контрагентом позивача - ТОВ «Залізничний ЛТД» податкову накладну від 12.01.2011 № 6 було віднесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2011 року (а.с. 81-82), а сплачену суму податку на додану вартість по вказаній накладній - до податкових зобов'язань цього ж періоду.

Крім того, підстав стверджувати про наявність недоліків податкової накладної від 12.01.2011 № 6, як-то відсутність обов'язкових реквізитів або заповнення неналежним чином, суди попередніх інстанцій не виявили.

Реалізувавши у червні 2011 року право на податковий кредит на підставі податкової накладної від 12.01.2011 № 6 за умови реального проведення господарської операції, позивачем дотримано вимоги норм Податкового кодексу України, що визначають засади формування податкового кредиту, та строку у 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, протягом якого платник податку має право збільшити податковий кредит у разі невключення її у звітному періоді, в якому така податкова накладна була виписана.

Наведеним спростовуються висновки судів першої та апеляційної інстанцій про незаконність віднесення ТОВ «ПРИВАТОФИС» сум податку на додану вартість згідно податкової накладної від 12.01.2011 № 6, виписаної ТОВ «Залізничний ЛТД» на адресу позивача, та необхідність зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 463 697,79 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки податковим органом неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 № 0000892305, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 463 697,79 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду обставини справи встановлено повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням вищезазначених норм матеріального права, що є підставою, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Частиною шостою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись ч. 1 та 6 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС» задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі № 2а/0470/1768/12 скасувати.

Прийняти нову постанову. Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 01.09.2011 № 0000892305.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС» судові витрати у розмірі 2 710,99 грн.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. ЛосєвСудді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна