Ухвала суду № 36638382, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/41344/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012

у справі № 2а-3618/11/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Генстрой ЛТД»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Генстрой ЛТД» (надалі - позивач, ТОВ «Генстрой ЛТД») звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні), у якому просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 № 0000661702.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012, адміністративний позов ТОВ «Генстрой ЛТД» задоволено: визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 № 0000661702 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників в сумі 4 666,61 грн., у тому числі за основним платежем 3 733,29 грн. та штрафними санкціями 933,32 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку TOB «Генстрой ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, за результатами якої 23.05.2011складено акт № 1672/23-5/33511977 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів п. 7.3 ст. 7, пп. 9.11.1 п. 9.11 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі - Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»), а саме, позивачем неправильно застосовано ставку податку з доходів фізичних осіб - нерезидентів, нарахованих у вигляді заробітної плати.

Так, судами встановлено, що робітники - іноземці ОСОБА_4 - громадянин Туреччини (в періоді з серпня 2009 року по липень 2010 року) та ОСОБА_6 - громадянин Молдови (в періоді з травня по листопад 2010 року включно) не мали резидентського статусу, оскільки товариство - позивач, у якого вони працювали, не отримало від органу державної податкової служби письмового повідомлення про факт самостійного обрання (визначення) фізичною особою - іноземцем власного податкового статусу як резидента (на підставі письмової заяви).

Таким чином, у періоді з липня по грудень 2009 року TOB «Генстрой ЛТД» до доходів у вигляді заробітної плати працівників - нерезидентів застосовувало ставку податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15% від об'єкта оподаткування, замість 30 %.

На підстава акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 за № 0000661702, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників в сумі 4 666,61 грн., у тому числі за основним платежем 3 733,29 грн. та штрафними санкціями 933,32 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що заробітна плата, незалежно від джерела її виплати, яка виплачується нерезиденту працедавцем-резидентом, підлягає оподатковуванню за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а працедавець-резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно заробітної плати.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі, якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Згідно із статтею 2 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що місце перебування адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження постійного місця проживання на території України громадянином Туреччини ОСОБА_4 надано копію посвідки НОМЕР_1 на постійне проживання в Україні, виданої 12.02.2009, копії трудових контрактів від 11.09.2008 та від 29.07.2009, копії сторінки паспорта з відміткою реєстрації місця проживання від 28.05.2009, копію дозволу на працевлаштування від 08.05.2007 № 1590 відносно використання праці на посаді заступника директора. Громадянин Молдови ОСОБА_6 надав копії посвідки НОМЕР_2 на постійне проживання в Україні, виданої 11.08.2009 та посвідки НОМЕР_3 на постійне проживання в Україні, виданої 23.06.2011, копії сторінок паспорта з відміткою реєстрації місця проживання від 23.12.2008, копії трудових контрактів від 12.05.2009, від 05.05.2010, копію дозволу на працевлаштування № 1577 від 29.07.2008 відносно використання праці на посаді арматурника.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Пунктом 7.3 статті 7 цього Закону передбачено, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів.

Підпункт 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначає правила оподаткування отриманих нерезидентами доходів з джерелом їх походження з України, перелік (визначення) яких наводиться в пункті 1.3 статті 1 Закону.

Відповідно до підпункту «д» пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід з джерелом його походження з України включає в себе, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені, надані) працедавцем внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, незалежно від того, є такий працедавець резидентом або нерезидентом.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що заробітна плата, яка виплачується нерезиденту позивачем, підлягає оподатковуванню за ставкою 15% від об'єкта оподаткування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 у справі № 2а-3618/11/2170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна