Ухвала суду № 36638376, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/29078/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012

у справі № 2270/13343/11

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз» (надалі - позивач, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (надалі - відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому), у якому просило суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 № 0005202301/3000.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012, адміністративний позов ПАТ по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 24.10.2011 № 0005202301/3000.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивача письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Хмельницькгаз» з питань правильності обчислення та своєчасної сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік, за результатами якої 10.10.2011 складено акт №7064/23-3/05395598 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог пунктів пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів з нерозподіленого прибутку минулих років в термін до 01.07.2010 у сумі 165 029,00 грн.

На підставі вказаних висновків, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 № 0005202301/3000, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 206 286,00 грн., у т.ч. 165 029,00 грн. за основним платежем та 41 257,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що авансовий внесок з податку на прибуток сплачується із нарахованої суми дивідендів, призначених для виплати на підставі рішення емітента корпоративних прав про виплату дивідендів, а оскільки рішення про нарахування дивідендів не приймалось, то підстава для винесення податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 № 000502301/3000 відсутня.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 41 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII «Про господарські товариства» передбачено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, до компетенції яких належить крім іншого затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами.

Відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 33 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства» (надалі - Закон України «Про акціонерні товариства») до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства. Тобто, без рішення загальних зборів розподіл прибутку дивіденди виплатити неможливо.

Пунктом 1.9 статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства» дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст. 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

За приписами пп. 7.8.3 п. 7.8 ст. 7 цього ж Закону платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ «Хмельницькгаз» не нараховувало та не виплачувало дивіденди з нерозподіленого прибутку минулих років, оскільки загальні збори акціонерів у 2009 році не відбулись та рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів не приймалось.

Крім того, Статутом ПАТ «Хмельницькгаз» передбачено, що рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається загальними зборами. Те, що загальні збори акціонерів ПАТ «Хмельницькгаз» у 2009 році дійсно не проводились і рішення про виплату дивідендів не приймалось підтверджується витягами з протоколів від 06.07.2010 № 17, від 06.05.2010 № 10, протоколами реєстрації учасників Загальних зборів акціонерів ВАТ «Хмельницькгаз» від 21.01.2010 № 1, від 23.04.2009, звітом про фінансові результати за 2009 рік, балансом за 2009 рік, декларацією з податку на прибуток підприємства за три квартали 2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які зазначили, що оскільки авансовий внесок з податку на прибуток сплачується із нарахованої суми дивідендів, призначених для виплати, на підставі рішення емітента корпоративних прав про виплату дивідендів, а відповідне рішення про нарахування дивідендів не приймалось, то підстава для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відповідача була відсутня.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 у справі № 2270/13343/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна