Ухвала суду № 36638370, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/42181/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012

у справі № 2а-18711/11/2670 (2-а-18711/11/2670)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Центр-Сітка»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (правонаступник Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Центр-Сітка» (надалі - позивач, ТОВ «Компанія «Центр-Сітка») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (правонаступник - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби) (надалі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 № 0005052311.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012, адміністративний позов ТОВ «Компанія «Центр-Сітка» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 № 0005052311.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія Центр-Сітка» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Монтарія», за результатами перевірки 16.11.2011 складено акт № 23-11/37174614 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів п. 201.10 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 218 827,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 218 827,00.

На підставі акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 № 0005052311, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 248 907,00 грн., у т.ч. 218 827,00 грн. за основним платежем та 30 080,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних податкових накладних контрагентів є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість є необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, у редакції. яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у редакції. яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Із аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що повинно підтверджуватися належним чином складеними податковими накладними (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу) і сплатою податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ «Монтарія» укладені договори поставки від 01.06.2011 № 391, від 06.06.2011 № 392, від 13.06.2011 № 393, від 16.06.2011 № 394.

Крім того, був укладений договір поставки від 30.06.2011 № 173/1-ЦФ, за умовами якого ТОВ «Монтарія» (Продавець) зобов'язується протягом строку дії даного договору поставити та передати у власність ТОВ «Компанія Центр-Сітка» (Покупця) товар: дріт, сітку зварну, сітку арматурну, а Покупець зобов'язується прийняти товар та провести його оплату згідно з умовами даного Договору.

Відповідно до вказаного договору, ТОВ «Монтарія» виписало на адресу ТОВ «Компанія Центр-Сітка» видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 721 904,20 грн., у т.ч. податок на додану вартість 120 317,40 грн.

Суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним включено до складу податкового кредиту за червень та липень 2011 року.

При цьому, постачальником позивача було надано податкові накладні, оформлені належним чином; товар прийнято згідно встановленого порядку прийому товару на складських приміщеннях, про що свідчить службова записка відповідальної особи; зі сторони покупця первинні документи були підписані особисто директором та скріплені печаткою. Облік отриманого товару підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, видатковими накладними та документами, які засвідчують отримання та переміщення товару.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що вищевказані первинні документи і документи бухгалтерського обліку, а також встановлені обставини справи підтверджують факт товарності господарських операцій. Тому віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість сум, сплачених у ціні придбаного товару, є правомірним.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали протиправним та скасували податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 № 0005052311.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 у справі № 2а-18711/11/2670 (2-а-18711/11/2670) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна