Ухвала суду № 36638151, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К-26142/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «ГЕВІС»

на постанову Господарського суду Донецького області від 05 грудня 2006 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року

у справі № 7/282а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «ГЕВІС»

до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «ГЕВІС» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області (далі - відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000106234310 від 06 травня 2006 року.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Постановою Господарського суду Донецького області від 05 грудня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року постанову Господарського суду Донецького області від 05 грудня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «СП «ГЕВІС», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Донецького області від 05 грудня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у м. Краматорську Донецької області, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Господарського суду Донецького області від 05 грудня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Краматорську Донецької області провела планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «СП «ГЕВІС» за період з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої був складено акт № 496/23-6-14324054 від 25 квітня 2006 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, постанови Правління Національного банку України від 09 лютого 2005 року № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку», які полягали у перевищенні встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня у розмірі 44460,80 грн., отриманого розрахунковим шляхом.

Зокрема, в акті перевірки було встановлено, що 29 квітня 2005 року підзвітною особою - Сидоренком Ігорем Євгеновичем в бухгалтерію підприємства був наданий авансовий звіт № АО-0000004 про витрачання готівки на оплату робіт, виконаних приватним підприємцем ОСОБА_2 згідно договору № 3009 від 30 вересня 2004 року, на загальну суму 54477,80 грн. Зазначена операція відображена в бухгалтерському обліку підприємства по дебету рахунка 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» та кредиту рахунка 372 «Розрахунки х підзвітними особами» на загальну суму 54477,80 грн.

06 травня 2006 року на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Краматорську Донецької області прийняла рішення № 000106234310, яким згідно зі статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосувала до ТОВ «СП «ГЕВІС» штрафні (фінансові) санкції у сумі 88921,60 грн.

Вказане рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем було порушено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємцем протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, яка згідно постанови Правління Національного банку України від 09 лютого 2005 року № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» становила 10000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 09 лютого 2005 року № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

При цьому, абзацом 4 пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 29 квітня 2005 року підзвітною особою - Сидоренком Ігорем Євгеновичем в бухгалтерію підприємства був наданий авансовий звіт № АО-0000004 про витрачання готівки на оплату робіт, виконаних приватним підприємцем ОСОБА_2 згідно договору № 3009 від 30 вересня 2004 року, на загальну суму 54477,80 грн. (т.2 арк. справи 73). Вказані обставини також підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру № 26 від 29 квітня 2005 року, виданою приватним підприємцем ОСОБА_2, в які вказано: «прийнято від СП «ГЕВІС» через Сидоренко І.Є., підстава - оплата за роботи по договору № 3009 від 30 вересня 2004 року» (т.2 арк. справи 74).

При цьому, в акті перевірки було встановлено, що Сидоренко Ігор Євгенович у період з 05 травня 1998 року по день підписання акту перевірки являвся директором ТОВ «СП «ГЕВІС», а ліміт каси товариства становив 17,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», та відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «СП «ГЕВІС» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Донецького області від 05 грудня 2006 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «ГЕВІС» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецького області від 05 грудня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна