Ухвала суду № 36638047, 05.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2013 р. м. Київ К/800/17196/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Маринчак Н. Є. Рибченко А. О. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової службина постанову та ухвалуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 рокуу справі№ 2а-5425/10/0470за позовомПриватного підприємства «Стратос»доДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2012 року у справі № 2а-5425/10/0470, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 05.03.2010 року № 0001512301/1 та № 0001522301/1.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийнявши нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська планової виїзної перевірки ПП «Стратос» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року складено акт від 22.12.2009 року № 7415/23-2-26/23079116, яким зафіксовано порушення:

- пп. 5.3.9 п. 5.3, п. п. 5.1, п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: ПП «Стратос» не вірно розраховано об'єкт оподаткування податком на прибуток за період, що перевірявся, в наслідок завищення валових витрат на суму 1 518 000,00 грн. за рахунок відображення в декларації витрат на придбання товарів послуг за договором з ТОВ «Тревел НВХ» (товар реалізований ТОВ «Тревел НВХ» придбано у грудні 2007 року та січні 2008 року, коригування податкового кредиту здійснено в акті перевірки 14.12.2009 року), у зв'язку з чим ПП «Стратос» занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у ІІІ кварталі 2008 року всього в розмірі 391 517,00 грн.;

- пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим підприємством завищено податковий кредит на суму 303 600,00 грн., по наступним податковим періодам:

у липні 2008 року на суму ПДВ 11 933,00 грн.;

у серпні 2008 року на суму ПДВ 291 667,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 05.03.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001512301/1 про сплату 391 517,00 грн. за основним платежем та 195 758,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій - всього 587 275,50 грн. за податком на прибуток приватних підприємств; № 0001522301/1 про сплату 303 600,00 грн. за основним платежем та 151 800,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій - всього 455 400,00 грн. за податком на додану вартість з вироблених в Україні товарів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що податковий орган не довів належними та достатніми доказами того, що усі первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, того, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та того, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Оскаржені судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Так, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про те, що позивачем укладені договори з ТОВ «Тревел-НВХ», відносно якого постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 року визнано установчі документи (статут) TOB «Тревел-НВХ» недійсними з моменту реєстрації та визнано недійсним з моменту видачі свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Таким чином, відносини позивача з ТОВ «Тревел-НВХ», на думку відповідача, не мали на меті настання відповідних наслідків.

Враховуючи положення статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Проте, вирішуючи спір, судами першої та апеляційної інстанції не досліджені первинні бухгалтерські документи щодо виконання договорів, укладених ТОВ «Тревел-НВХ» та ПП «Стратос», адже в матеріалах справи зазначені документи відсутні.

Позивачем надано суду першої інстанції заяву про долучення до матеріалів справи документів, зокрема, постанови про проведення виїмки від 14.08.2009 року, 17.02.2010 року та протокол виїмки від 17.09.2009 року, перелік оригіналів документів, доданих до протоколу, серед яких вказано і документи по спірним господарським операціям (а. с. 147-151).

Розглядаючи дану справу, суди не встановили чи повернуті зазначені документи платнику, а в разі їх відсутності у позивача в силу положень ч. 2 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України суди не позбавлені права в разі необхідності витребувати необхідні докази.

Крім того, в разі неповернення оригіналів позивач, враховуючи обов'язок, визначений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо ведення та зберігання документів, має відновити втрачені документи.

В акті перевірки податковим органом зазначено про порушення платником п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проте суд першої інстанції не встановив, в чому саме полягає таке порушення та як воно вплинуло на визначення податкового зобов'язання.

Вказані недоліки апеляційним судом не усунуто.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 року у справі № 2а-5425/10/0470 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Н. Є. Маринчак

А. О. Рибченко