Ухвала суду № 36637995, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року м. Київ К/9991/81039/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції м. Вінниці (далі - ДПІ)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.08.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011

у справі № 2а/0270/3642/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінкрон" (далі - ТОВ «Вінкрон»)

до ДПІ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Діана" (далі - ТОВ «Діана»)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.08.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 № 0002742330, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення з ПДВ за квітень 2011 року в розмірі 34787 грн.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції послалися на те, що податковою інспекцією не доведено, що єдиною, домінуючою метою спірних господарських операцій з купівлі та подальшого експорту товару була мінімізація податкових зобов'язань.

Не погоджуючись з висновками попередніх судових інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що завідомо збитковий характер розглядуваних господарських операцій виключає право платника на формування податкового кредиту по цим операціям.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято ДПІ за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вінкрон» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2011 року, оформленої актом від 13.07.2011 № 2937/23/32055032.

Так, під час цієї перевірки податковим органом було виявлено, що у перевіреному періоді за договором від 03.01.2010 № 3, укладеним з ТОВ «Діана» (продавець), позивач (покупець) придбав товарно-матеріальні цінності на загальну суму 208 724,40 грн. (у тому числі 34787,40 грн. ПДВ), які наступного дня були експортовані позивачем за ціною 149 528,41 грн. в рамках виконання своїх зобов'язань перед компанією Slavena - Lux S.R.L. (Республіка Молдова) за контрактом від 31.01.2011 № 1М.

З огляду на факт отримання позивачем збитку у сумі 59196 грн. внаслідок продажу товару за ціною нижчою, ніж його ціна його придбання, ДПІ, кваліфікувавши зазначені операції як такі, що не обумовлені розумними економічними причинами, не визнала право ТОВ «Вінкрон» на включення до податкового кредиту сум ПДВ у ціні придбаного товару.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є здійснення господарських операцій у межах господарської діяльності. Для цілей оподаткування кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання прибутку, що, в свою чергу, передбачає наявність у платника відповідної мотивації при вступі у господарські правовідносини з іншими суб'єктами господарювання. Наведене обумовлює необхідність оцінки обґрунтованості податкової вигоди платника з урахуванням наявності ділової мети у діях платника на підставі аналізу перспективи отримання прибутку та об'єктивного встановлення розумної можливості позитивних змін економічного стану платника.

При цьому слід зазначити, що власне збитковість господарської діяльності не є ознакою відсутності розумних цілей економічного характеру у господарської операції, якщо така збитковість обґрунтована об'єктивними економічними причинами.

У справі, що переглядається, суди за наслідками дослідження умов укладених договорів встановили, що виникнення у позивача збитку за результатами здійснення розглядуваних операцій було спричинено специфікою договірних правовідносин ТОВ «Вінкрон» з продавцем товару (з яким ціна купівлі продукції не була фіксованою та визначалася на момент поставки в залежності від умов ціноутворення, що діяли на ринку) та з нерезидентом-покупцем (якому позивач зобов'язався поставити товар за заздалегідь визначеною ціною). При цьому на час укладення зазначених договорів установлена ціна продажу товару була більшою, ніж ціна його закупівлі, що свідчить на користь висновку про існування у ТОВ «Вінкрон» об'єктивних очікувань одержати прибуток від цих операцій.

На підставі цього суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що дії платника, які мали наслідком отримання ним негативного фінансового результату, були обумовлені зміною кон'юнктури ринку та необхідністю виконання позвиачем своїх договірних зобов'язань перед контрагентом (компанією Slavena - Lux S.R.L.), зняття ризиків можливих претензій з боку цього контрагента та уникненню матеріальних втрат внаслідок такого невиконання.

А відтак слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи щодо незаконності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з причин невідповідності спірних операцій позивача критерію ділової мети.

Доводи касаційної скарги відтворюють правову позицію податкового органу по справі; ці доводи отримали належну правову оцінку під час розгляду справи по суті попередніми судовими інстанціями, а тому підлягають відхиленню.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції м. Вінниці відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.08.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 у справі № 2а/0270/3642/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько