Ухвала суду № 36637948, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року м. Київ К-35883/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Пропан" Відкритого акціонерного товариства "Житомиргаз" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 у справі № 2а-1969/10/0670

за позовом Державної податкової інспекції в Житомирському районі

до Дочірнього підприємства "Пропан" Відкритого акціонерного товариства "Житомиргаз"

про стягнення бюджетної заборгованості,

та

за позовом Дочірнього підприємства "Пропан" Відкритого акціонерного товариства "Житомиргаз"

до Державної податкової інспекції в Житомирському районі

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція звернулася до суду з позовною заявою до ДП "Пропан" (далі - Підприємство) про стягнення 30 398,55 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В свою чергу ДП "Пропан" в судовому порядку оскаржило рішення від 30.12.2009 № 0003312302 та № 0003322302, якими Державною податковою інспекцією до Підприємства було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29 012,95 грн. та 1 385,60 грн. відповідно.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2010 справи об'єднано в одне провадження із присвоєнням спільного номеру - № 2а-1969/10/0670.

Вирішуючи спір між господарюючим суб'єктом та суб'єктом владних повноважень по суті, суд першої інстанції постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов Державної податкової інспекції задовольнив та стягнув з Підприємства штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30 398,55 грн.; у задоволенні позовних вимог Підприємства до Державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відмовив.

Не погодившись із судовими рішеннями, Підприємство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Підприємство посилається на те, що перевірка проводилася з порушенням процедури проведення планової перевірки, без попереднього письмового повідомлення не менш ніж за 10 днів до початку її здійснення, що акт перевірки підписаний з порушенням строків підписання, а акт відмови від підпису був підписаний лише двома службовими особами, що Підприємству не було направлено акт перевірки з повідомленням про вручення, тому докази, одержані з грубим порушенням закону, що регулює порядок проведення перевірок, є недопустимими. Також підприємство зазначає, що готівка була оприбуткована та здана в касу, що підтверджується Z-звітами та записами в книзі обліку розрахункових операцій.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що передумовою визначення фінансових санкцій була перевірка господарської одиниці Підприємства щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, результати якої оформлено актом від 17.12.2009 № 1061/06/30/23/30928236.

У ході зазначеної перевірки фахівцями податкової інспекції встановлено порушення вимог пунктів 1, 2, 5, 9, 13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР) та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637).

На підставі акту перевірки та ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" за порушення п. 2.6 Положення № 637, яке полягало у неоприбуткуванні готівки в книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 5 802,59 грн., контролюючим органом прийнято оскаржуване рішення від 30.12.2009 № 0003312302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 29 012,95 грн., а за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" рішенням від 30.12.2009 № 0003322302 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 385,60 грн.

Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у правомірності стягнення фінансових санкцій у розмірі 30 398,55 грн. внаслідок правомірності застосування останніх, оскільки підставою для вирішення спору щодо стягнення фінансових санкцій є, зокрема, встановлення законності або незаконності рішення про застосування таких санкцій.

Так, питання правомірності проведення перевірок на час спірних правовідносин врегульовано Законом України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509- XII).

Згідно ч. 7 ст. 11 1 Закону № 509-ХІІ перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", вважаються позаплановими перевірками. Це, у свою чергу, означає, що на такі (як планові, так і позапланові) перевірки поширюються "процедурні" правила проведення позапланових перевірок, передбачені ст. 11 Закону № 509-XII. Тому, посадові особи податкового органу мають право приступити до проведення як планових, так і позапланових перевірок РРО за умови надання суб'єкту господарювання під розпис: направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки. При цьому обидва документи має бути оформлено відповідно до вимог, установлених ст. 112 Закону № 509-XII.

Також слід зазначити, що, встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, ст. 112 Закону № 509-XII одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Згідно з ч. 2 цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи фахівці податкової інспекції були допущені до перевірки.

Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), за результатами проведення невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до положень п. 4.7 Порядку № 327, у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання, що перевірений, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови. При цьому в акті відмови від підпису необхідно зазначити про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) керівника і головного бухгалтера суб'єкта господарювання із змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, відмова посадових осіб Підприємства від підписання матеріалів перевірки оформлена відповідним актом від 17.12.2009 (а.с. 10).

З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги доводи позивача щодо нелегітимності проведеної перевірки та складання акту за наслідками такої перевірки, оскільки, з обставин справи, встановлених попередніми інстанціями, вбачається, що контролюючий орган при проведенні перевірки діяв у межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а у акті перевірки з достатньою повнотою зафіксовані встановлені порушення під час проведення такої перевірки.

Також необхідно зазначити, що акт перевірки від 17.12.2009 № 1061/06/30/23/30928236 був направлений на адресу Підприємства 28.12.2009 з повідомленням про вручення № 7426380 та отриманий скаржником 05.01.2010 (а.с. 12).

Щодо порушення, встановлених контролюючим органом під час перевірки, слід зазначити наступне.

У відповідності до п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (далі - РРО) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій (далі - КОРО).

При цьому, Закон № 265/95-ВР тісно пов'язано із Положенням № 637, оскільки норми цих документів регулюють сферу готівкового звернення і касових операцій.

Відповідно до п. 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог розділу 4 Положення № 637, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Отже, оприбуткування готівки включає сукупність законодавчо встановлених послідовних дій, невиконання яких є порушенням порядку оприбуткування готівки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Підприємством з 07.12.2009 по 17.12.2009 здійснювалось роздрукування фіскальних звітних чеків (Z - звіт) на загальну суму 5 802,59 грн., проте не було здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень (згідно фіскальних звітів) у КОРО за вказаний період, що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи актом перевірки від 17.12.2009, копіями книги обліку розрахункових операцій з відповідними відмітками посадових осіб контролюючого органу, поясненнями свідків.

З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, про правомірність застосування Державною податковою інспекцією штрафних (фінансових) санкцій у сумі 29 012,95 грн. за не оприбуткування готівки в касі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, про правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 385,60 грн. за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (здійснення розрахункових операцій через РРО, який зареєстрований з порушенням встановленого порядку; проведення розрахункових операцій без застосування РРО; відсутність (нероздрукування) фіскальних чеків; невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків), оскільки вказані порушення з достатньою повнотою зафіксовані в акті перевірки, що є носієм доказової бази, а також підтверджуються іншими доказами, зокрема, описом готівкових коштів та поясненнями оператора ОСОБА_4, що містяться в матеріалах справи. При цьому позивачем будь-яких доказів на спростування вказаних обставин надано не було.

Відповідальність за встановлені порушення Закону № 265/95-ВР передбачено ст. 17 та ст. 22 Закону № 265/95-ВР.

Відповідно до ст. 25 Закону № 265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений законодавством строк фінансові санкції сплачені не були, тому позивач відповідно до повноважень покладених на нього Законом України "Про державну податкову службу в Україні" обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості до бюджету цієї суми.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Пропан" Відкритого акціонерного товариства "Житомиргаз" відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 у справі № 2а-1969/10/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко