Ухвала суду № 36631332, 09.01.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"09" січня 2014 р. Справа № 806/5703/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

представника позивача Черниша О.М.

представника апелянта Гаркавої Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" листопада 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Сенс Принт" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Сенс Принт" (далі - ПП "Сенс Принт") звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення № 000022222 від 09.07.2013 р., винесене Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області, та стягнути на їх користь судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, у розмірі 125 грн. 18 коп.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2013 року позовні вимоги Приватного підприємства "Сенс Принт" задоволені.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 09.07.2013 року № 000022222.

Відшкодовано на користь Приватного підприємства "Сенс Принт" з Державного бюджету понесені судові витрати у сумі 125 гривень 18 копійок.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема на порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ТОВ "Скай Метр". Разом з тим, відповідно до інформації, встановленої при перевірці ТОВ "Скай Метр", результати якої оформлені Актом від 19.06.2012 року №1970/22-4/37000760, була встановлена неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Метр" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 19.02.10 р. по 31.03.2012 р.". Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що всі договору укладені даним суб'єктом господарювання із продавцями та покупцями, у т.ч. ПП"Сенс Принт" не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 26.06.2013 року по 27.06.2013 року, на підставі наказу ДПІ у м. Житомирі від 26.06.2013 року № 70, згідно ст.ст.20, 75, 78, 79, 82 Податкового кодексу України, посадовою особою Житомирської ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства "Сенс Принт" з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Скай Метр" за грудень 2011 року.

Під час проведення перевірки встановлено порушення Підприємством вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3 статті 198 та статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 10 014, 00 грн.

За результатами проведеної перевірки Житомирською ОДПІ складено Акт від 27.06.2013 року за № 78/15-1/37072023.

Згідно із цим актом висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Скай Метр" за грудень 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, слугували встановлені за результатами перевірки висновки податкового органу про те, що фінансово-господарська діяльність ПП "Сенс Принт" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності між ПП "Сенс Принт" та контрагентом ТОВ "Скай Метр". Фінансово-господарські взаємовідносини між даними суб'єктами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.234 Цивільного кодексу України).

На підставі вказаного Акту перевірки контролюючим органом 09 липня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 000022222, яким ПП "Сенс Принт" визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 12518,00 грн. (за основним платежем - 10014,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2504,00грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 09.07.2013 року № 000022222 ПП "Сенс Принт" звернулося зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Житомирській області. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 29.07.2013 року № 4670/Б-С/10-205 Головне управління Міндоходів у Житомирській області скаргу Підприємства залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, використання послуг у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності тягне негативні наслідки лише до цієї особи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

19 грудня 2011 року між Приватним підприємством "Сенс Принт" та ТОВ "Скай Метр" укладено Договір купівлі - продажу № 19-12, відповідно до якого Продавець (ТОВ "Скай Метр") зобов'язується здійснювати постачання певного товару, а Покупець (ПП "Сенс Принт") прийняти та оплатити товар на умовах цього договору та видаткової накладної.

За умовами вказаного договору, найменування товару, його асортимент, строки та порядок доставки, ціна, загальна вартість, порядок та способи розрахунків, а також інші істоті умови визначаються сторонами у видаткових накладних. Постачання товару здійснюється у місце призначення, визначених сторонами на підставі усної домовленості. Датою постачання вважається дата постачання товару в узгоджений пункт призначення. Товар вважається поставленим належним чином, а Покупець - таким, що виконав свої зобов'язання з моменту передачі продукції в узгодженому пункті призначення. Приймання товару за цим договором здійснюється за кількістю і якістю згідно видаткових накладних. Передача товару здійснюється сторонами шляхом підписання видаткової накладної.

На підтвердження поставки товарів у грудні 2011 року на загальну суму 60 085, 44 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 10 014, 24 грн., позивачем до контролюючого органу, на виконання його запиту, та матеріалів справи надані видаткові накладні від 23.12.2011 р. №23/12-01, від 26.12.2011 р. № 26/12-01 і № 26/12-02.

Також на виконання умов Договору поставки ТОВ "Скай Метр" товару ПП "Сенс Принт" виписано податкові накладні від 23.12.2011р. № 185 на загальну суму з ПДВ 21 312, 00 грн. та від 26.12.2011 року № 202 на загальну суму з ПДВ 19440,00 грн. і № 203 на загальну суму з ПДВ 19 333, 44 грн., які містяться в матеріалах справи.

Як видно із матеріалів справи, розрахунки між позивачем та ТОВ "Скай Метр" за придбані товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою по рахунку ПП "Сенс Принт".

Слід зазначити, що на підтвердження переміщення товарів від ТОВ "Скай Метр" позивачем надані до суду товарно - транспорті накладні від 23.12.2011 р. № 23/12-01, від 26.12.2011 р. за №№ 26/12-01, 26/12-02.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України) яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно із п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності із п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

Згідно із п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Як видно із матеріалів справи, факт вчинення господарських операцій між ПП "Сенс Принт" та ТОВ "Скай Метр" підтверджується договором № 19-12 від 19.12.2011 року, податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та випискою по рахунку.

Зазначені документи, а саме договір, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, видані за підписом директора контрагента Радченка В.М.

Надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату Підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання послуг у ТОВ "Скай Метр", який видавав позивачу податкові накладні.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем безпідставно вказувалось на те, що фактом відсутності сертифікатів якості на вказаний товар підтверджується безтоварність операції, оскільки сертифікат якості є документом, що підтверджує якість товару, а не є документом бухгалтерського обліку.

Щодо посилань податкового органу в Акті перевірки на пояснення директора контрагента (ТОВ "Скай Метр") та на акт про неможливість проведення зустрічної звірки по даному контрагенту, які по суті є основою доказової бази Житомирської ОДПІ, слід зазначити, що наведений акт про неможливість зустрічної звірки не наданий під час розгляду справи, як і докази відсутності контрагента за своїм місцезнаходженням під час здійснення спірних операцій.

У контексті наведеного відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагента позивача на підставних осіб.

На підтвердження викладених в Акті перевірки обставин щодо непричетності директора контрагента до його діяльності, відповідач, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст.71 КАС України, не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст.55-1 ГК України ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

Також слід додати, що, виходячи з того, що реєстрація/перереєстрація підприємств пов'язана із вчиненням нотаріальних дій щодо посвідчення справжності підписів засновників/учасників на установчих документах, ОДПІ не надано відомостей щодо оскарження у судовому порядку зацікавленими особами вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення підписів на установчих документах контрагента позивача в порядку ст.50 Закону України "Про нотаріат".

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача та його контрагента - ТОВ "Скай Метр" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Скай Метр" було зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво №100272803 НБ № 252162 від 04.03.2010 року).

Відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Водночас, суд зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акту перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Висновки про відсутність у контрагента позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі протоколу допиту засновника-директора ТОВ "Скай Метр" та у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ "Скай Метр", які є недостатньою підставою для встановлення зазначених обставин.

Факт відсутності підприємства у 2012 році за вказаним ним місцезнаходженням не свідчить про безтоварність господарських операцій, які були здійснені у грудні 2011 року.

Разом з цим, правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які відповідач вважає безтоварними, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, який відповідач вважає безтоварними, та здійснення господарських операцій, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 342575 підтверджено, що керівником юридичної особи ТОВ "Скай Метр" є Радченко В'ячеслав Миколайович, який має право вчиняти юридичні дії без довіреності, у т.ч. підписувати договори, та відсутні відомості про обмеження щодо вчинення дій від імені зазначеного підприємства.

Відомості щодо директора контрагента позивача, на час вчинення спірних операцій, відповідачем спростовані не були, у зв'язку з чим підписання зазначеною особою документів за спірними операціями є правомірним.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Посилання контролюючого органу, як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом - ТОВ "Скай Метр" не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст.228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення Договору між ПП "Сенс Принт" та ТОВ "Скай Метр" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Житомирською ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Отже, за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з купівлі товарів (робіт, послуг), які передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст.71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2013 року по справі № 806/5703/13-а відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" листопада 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя _______ В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "09" січня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне підприємство "Сенс Принт" пров. 2-й Транзитний,71,м.Житомир,10000

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014