Ухвала суду № 36631326, 09.01.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
09.01.2014
Номер справи
817/3714/13-а
Номер документу
36631326
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"09" січня 2014 р. Справа № 817/3714/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю представника позивача Морозовій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" листопада 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Мтиві" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Мтиві" (далі - ПП "Мтиві") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі м.Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004602201 та № 0004612201 від 09.10.2013 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.11.2013 року позовні вимоги Приватного підприємства "Мтиві" задоволені.

Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві форми "Р" № 0004602201 від 09.10.2013 року та форми "Р" № 0004612201 від 09.10.2013 року.

Присуджено на користь позивача Приватного підприємства "Мтиві" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.11.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ПП "Автопіца-Центр". Разом з тим, відповідно до інформації, встановленої при перевірці ПП "Автопіца-Центр", результати якої оформлені Актом № 457/3-22-80-31862339 від 06.06.2013 року, була встановлена неможливість підтвердження реального вчинення господарських операцій даним суб'єктом господарювання. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що всі договори укладені даним суб'єктом господарювання із продавцями та покупцями, у т.ч. ПП "Мтиві" не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Представник апелянта у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Голосіївському районі м.Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Мтиві" з питань перевірки вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Автопіца-Центр", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2012 р. по 30.11.2012 р. За результатами перевірки було складено акт № 195/1-22-01-37118738 від 13 вересня 2013 року (а.с. 11-18).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0004602201 від 09 жовтня 2013 року, яким, із посиланням на пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 131316,25 грн., з яких 105053,00 грн. - основного платежу, 26263,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції та прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0004612201 від 09 жовтня 2013 року, яким, із посиланням на пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 125062,90 грн., з яких 100050,30 грн. - основного платежу, 25012,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 9, 10).

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, слугували встановлені за результатами перевірки висновки податкового органу про те, що правочини укладені між позивачем та ПП "Автопіца-Центр" не мають на меті реального настання правових наслідків.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, використання послуг у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності тягне негативні наслідки лише до цієї особи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З акту перевірки від 06.06.2013 за № 457/3-22-80-31862339, проведеної ДПІ Голосіївському районі м.Києва щодо контрагента позивача - ПП "Автопіца-Центр" про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Автопіца-Центр", вбачається, що контрагент позивача знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі. Також вказана обставина підтверджена витягами з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 11.11. та 12.11.2013 року (а.с. 106-107).

Крім того, основним видом діяльності ПП "Автопіца-Центр", на момент вчинення спірних господарських операцій, була оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Разом з тим, ПП "Автопіца-Центр" у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 37028822, індивідуальний податковий номер 318623326501, видане 06.03.2002 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва. Дана обставина підтверджена копією вказаного свідоцтва (а.с. 34).

Вказані обставини доводять, що контрагент ПП "Автопіца-Центр" на момент вчинення спірних господарських операцій володів необхідною право та дієздатністю, що ставляться податковим органом під сумнів.

Взаємовідносини ПП "Автопіца-Центр" та ПП "Мтиві" відбувалися на підставі договору купівлі-продажу № 29/10 від 29.10.2012 року.

За даним договором, ПП "Мтиві", що іменується в подальшому "Покупець", в особі директора Олійника А.П., який діє на підставі Статуту та ПП "Автопіца-центр", що іменується в подальшому "Продавець", в особі директора Шевчука В.В., який діє на підставі Статуту, уклали цей договір про наступне. "Продавець" продає, а "Покупець" купує макуху соєву та обладнання (а.с. 37-38).

На виконання Договору № 29/10 від 29.10.2012 року, ПП "Автопіца-Центр" поставило позивачу матеріальні цінності на загальну суму 600301,60 грн. у тому числі ПДВ - 100050,27 грн. Вказані обставини підтверджуються

- видатковими накладними: № АП-0000043 від 29.10. 2012 року на загальну суму 44651,60 грн., у т.ч. ПДВ - 7441,93 грн.; № АП-0000044 від 30.10. 2012 року на загальну суму 42238,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7039,67 грн.; № АП-0000045 від 31.10. 2012 року на загальну суму 39625,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6608,67 грн.; № АП-0000040 від 29.10. 2012 року на загальну суму 378240,00 грн., у т.ч. ПДВ - 63040,00 грн.; № АП-0000041 від 30.10. 2012 року на загальну суму 42960,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7160,00 грн.; № АП-0000042 від 30.10. 2012 року на загальну суму 52560,00 грн., у т.ч. ПДВ - 8760,00 грн.;

- податковими накладними: № 2 від 29.10. 2012 року на загальну суму 44651,60 грн., у т.ч. ПДВ - 7441,93 грн.; № 5 від 30.10. 2012 року на загальну суму 42238,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7039,67 грн.; № 6 від 31.10. 2012 року на загальну суму 39625,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6608,67 грн.; № 1 від 29.10. 2012 року на загальну суму 378240,00 грн., у т.ч. ПДВ - 63040,00 грн.; № 3 від 30.10. 2012 року на загальну суму 42960,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7160,00 грн.; № 4 від 30.10. 2012 року на загальну суму 52560,00 грн., у т.ч. ПДВ - 8760,00 грн. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2012 року та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року (а.с. 39-50, 85-90).

Придбані матеріальні цінності було відображено по складу позивача, що підтверджено картками рахунку № 631 та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 за жовтень-листопад 2012 року (а.с. 76-80).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, що підтверджено виписками з банку та платіжними дорученнями № 28 від 20.11. 2012 року, № 29 від 20.11. 2012 року, № 30 від 20.11. 2012 року, № 31 від 20.11. 2012 року та № 32 від 20.11. 2012 року (а.с. 70-75, 91-95).

Перевезення матеріальних цінностей від ПП "Автопіца-Центр" здійснювалося безпосередньо до покупця позивача ТзОВ "Доноша", яке відбувалося на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні № 88 від 01.10.2012 року та підтверджено актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0001192 від 20.11.2012 року та товарно-транспортними накладними (а.с. 69, 96-98). Крім того, перевезення матеріальних цінностей від ПП "Автопіца-Центр" до покупця позивача ТзОВ "Саноіл-Трейд" відбувалося на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.10.2012 року укладеного ТзОВ "Саноіл-Трейд" з ПП ОСОБА_8 та підтверджено актом приймання-передачі послуг № 2 від 05.11.2012 року та товарно-транспортними накладними (а.с. 59-61, 99-101).

Відповідно до пп."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч.2, 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей отриманих згідно договору купівлі-продажу з ПП "Автопіца-Центр" використано при укладенні договорів купівлі-продажу ПП "Мтиві" з ТзОВ "Доноша", якому було поставлено придбану у ПП "Автопіца-Центр" макуху соєву, та з ТзОВ "Саноіл-Трейд", якому було поставлено придбане у ПП "Автопіца-Центр" обладнання, що підтверджується дослідженими долученими до матеріалів справи копіями договорів поставки, копіями видаткових та податкових накладних, копіями виписок з банку (а.с. 51-61, 62-69, 70-75).

Що ж до доводів Відповідача, про те, що правочини Позивача з ПП "Автопіца-Центр" порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток, внаслідок формування "штучного" податкового кредиту і "штучних" валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та Акту перевірки Позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

З огляду на зазначене суд зазначає, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази отримання та використання у власній господарській діяльності отриманого від контрагента - ПП "Автопіца-Центр" товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем у спірних правовідносинах витрат шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Доказів того, що вказані в отриманій від контрагента - ПП "Автопіца-Центр" податковій накладній послуги не отримувались позивачем у власній господарській діяльності матеріали даної адміністративної справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з метою одержання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, було надано до податкового органу податкові декларації з ПДВ.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Посилання контролюючого органу, як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом - ПП "Автопіца-Центр" не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реальне постачання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Автопіца-центр" по договору купівлі-продажу укладеного з позивачем, а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів продавцю, на чому наполягає відповідач.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ПП "Автопіца-центр". Такі, висновки базуються на акті невиїзної перевірки податкової звітності, проведеної щодо вказаного контрагента. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. ДПІ у Голосіївському районі м.Києва не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ПП "Автопіца-центр" та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем не відповідають дійсності.

Крім того, ч.2 ст.61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ПП "Автопіца-центр" і правомірність віднесення позивачем даних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За наведених обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва форми "Р" № 0004612201 від 09.10.2013 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 125062,90 грн., в тому числі 100050,30 грн. основного платежу та 25012,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій, підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва форми "Р" № 0004602201 від 09.10. 2013 року, судова колегія зазначає наступне.

Визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток ґрунтується на висновках органу державної податкової служби про заниження податку на прибуток на суму 105053,00грн. за 2-4 квартал 2012 року внаслідок порушення позивачем ст.ст.138, 139 Податкового кодексу України, а саме завищення валових витрат у зв'язку з включенням до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів за 2-4 квартал 2012 року суми грошових коштів у розмірі 600301,60 грн. перерахованих на адресу ПП "Автопіца-центр" по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позиції органу державної податкової служби та безпідставність визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 131316,25 грн.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлений ст.138 Податкового кодексу України, зокрема, у пп..138.1.1 п.138.1 вказаної норми передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинного документа, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Як було встановлено судом, придбання товарно-матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу у ПП "Автопіца-центр" для використання у власній господарській діяльності ПП "Мтиві" мала реальний характер і підтверджена належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, тому позивач правомірно та обґрунтовано відніс витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат за 2-4 квартал 2012 року.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва форми "Р" № 0004602201 від 09.10.2013 року про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 131316,25 грн., в тому числі 105053,00 грн. основного платежу та 26263,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій, підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст.71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 13.11.2013 року по справі № 817/3714/13-а відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" листопада 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя _______ В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "09" січня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне підприємство "Мтиві" вул.Д.Галицького,19,м.Рівне,33027

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві вул.Жилянська,23,м.Київ,01033

Попередній документ : 36631297
Наступний документ : 36631332