Ухвала суду № 36631313, 10.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2014 року справа №805/13546/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сухарька М.Г.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013р. по справі №805/13546/13-а (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, про скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про скасування вимоги про сплату боргу від 07.08.2013р. № Ф602 в розмірі 6 588,15 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги положень ст.8 Закону України «Про міжнародні договори» та Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення. Позивач вважає, що оскільки вона зареєстрована згідно діючого законодавства України як фізична-особа підприємець та самостійно здійснює свою діяльність і сплачує податки згідно законодавства України, то на неї поширюються норми ст..4 ч.4 Закону України №2664-VI, щодо звільнення від сплати з єдиного внеску, оскільки позивач є пенсіонером за віком і так як ч.4 ст.4 зазначеного закону не містить застереження відносно того, які саме пенсіонери звільняються від сплати єдиного внеску - пенсіонери України чи пенсіонери інших держав.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за та з 01 січня 2012р. знаходиться на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серія НОМЕР_1.

Відповідачем на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» складено вимогу про сплату боргу від 07.08.2013р. № Ф602 в розмірі 6 588,15 грн..

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно частини 8 статті 9 цього Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

З 06.08.2011р. набрала чинності частина четверта статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за приписами якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком відповідно до законодавства Російської Федерації, що підтверджується пенсійним посвідченням від 04.07.2002р., перебуває на обліку у Пенсійному фонді Російської Федерації, отримує пенсію за віком на підставах та у порядку передбаченому відповідними нормативно-правовими актами Російської Федерації. Тобто, позивач не отримує пенсію на підставі законодавства України, а саме Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що на позивача не розповсюджуються положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому правомірно відмовлено у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013р. по справі №805/13546/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013р. по справі №805/13546/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок