Ухвала суду № 36630445, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року м. Київ К/9991/43667/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012

у справі № 2а/0470/16465/11

за позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

про визнання нечиниим та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі по тексту - позивач, ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі (далі по тексту - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс» за серпень 2010 року, за результатами якої складено акт від 22.06.2011 №77/08-06-230/14309787.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 07.07.2011 №0000090620, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 180349,33 грн., з них 144279,46 грн. - основного платежу, 36069,87 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Перевіркою встановлено порушення позивачем частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договору, укладеного між позивачем та вказаним контрагентом.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що згідно з актом перевірки, обґрунтовані дослідженим ланцюгом постачання товару, в якому знаходяться підприємства, що не мають необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, за місцем реєстрації не знаходяться, податкову звітність не подають. Проведеними перевірками цих підприємств встановлена відсутність поставок товарів. Крім цього, такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що згідно залізничних накладних постачальником товару є ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», а не ТОВ «ТД «Еко-Сервіс», що свідчить про відсутність поставок гранульованого шлаку саме ТОВ «ТД «Еко-Сервіс».

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, вказав на необґрунтовані висновки відповідача щодо нікчемності укладеного правочину між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс». При цьому суд зазначив, що відповідачем не доведено, що в момент укладення договору №313/13 від 06.04.2010 сторонами не було додержано вимог, встановлених частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України. В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку про нереальність господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності. Такі висновки суду фактично обґрунтовані тим, що поставка товару, з огляду на залізничні накладні, була здійснена ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» (виробником товару), а не ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс», як то передбачено умовами договору.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс» 06.04.2010 укладено договір №313/13, відповідно до якого ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс» зобов'язується поставити позивачу шлак доменний гранульований для виробництва цементу. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом партіями, на умовах СРТ (склад покупця, вантажоодержувач шахта Смоленська ДП «СхідГЗК» (код 4122) станція Капустино Одеської залізниці, вантажоодержувач шахта Інгульська ДП «СхідГЗК» (код 4497) станція Канатово Одеської залізниці) у відповідності з ІНКОТЕРМС 2000.

В акті перевірки відображено факт поставки товару і документальне цьому підтвердження. В той же час, висновки про нереальність господарських операцій зроблено з огляду на залізничні накладні, вантажовідправником у яких зазначено не ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс», а ВАТ «АрселорМітал Кривий Ріг» (виробник товару). Враховуючи той факт, що перевіркою не підтверджено взаємовідносин між ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс» та ВАТ «АрселорМітал Кривий Ріг» з приводу придбання у виробника шлаку доменного гранульованого, відповідачем зроблено висновок про відсутність поставок саме постачальником ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс», оскільки останнє не набуло право власності на цей товар.

З приводу такого висновку відповідача, суд апеляційної інстанції зазначив таке, що залізничні накладні не свідчать про власника товару, а лише вказують на його відправника, яким визначено ВАТ «АрселорМітал Кривий Ріг».

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про те, що товар (шлак доменний гранульований) придбавався ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс» не у ВАТ «АрселорМітал Кривий Ріг», а у іншого постачальника - ТОВ «Гарант Транс Сервіс». Зазначені обставини вказують на необґрунтованість доводів відповідача, як на підставу визначення нереальності спірних господарських операцій, про відсутність взаємовідносин між ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс» та ВАТ «АрселорМітал Кривий Ріг». Крім цього, договором між ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс» та ТОВ «Гарант Транс Сервіс» визначено, що товар має бути поставлений не покупцю, а ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі шахти Інгулецької. Вказані обставини справи свідчать про необґрунтованість висновків відповідача, з якими фактично погодився і суд першої інстанції, про відсутність поставки з огляду на те, що постачальник товару ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс» не відображений у транспортних документах.

Судом також зазначено, що за даними листа ДП «СхідГЗК» №12-15/4694 від 19.05.2011 станом на 01.05.2011 рахується кредиторська заборгованість ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» у сумі 9416,5 тис.грн. ДП «СхідГЗК» в ході перевірки не надано платіжні документи по розрахункам за придбаний шлак доменний гранульований.

Вказані обставини стали підставою для ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області рішення від 02.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс» до ДП «СхідГЗК» про стягнення заборгованості. Зазначеним рішенням встановлено як факт поставки товару ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс» на адресу ДП «СхідГЗК» згідно з умовами договору від 06.04.2010 №313/13 так і факт заборгованості ДП «СхідГЗК» по оплаті цього товару. За наслідками розгляду справи з ДП «СхідГЗК» стягнуто на користь ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс» у розмірі 231 253,69 грн.

Таким чином, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2012, яким встановлено, у тому числі факт поставки товарів між вказаними сторонами за договором від 06.04.2010 №313/13, має преюдиціальне значення для вирішення цієї справи, в частині встановлення реальності господарських операцій між ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс» до ДП «СхідГЗК».

Отже, колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що відповідач не надав доказів про нереальність господарських операцій між ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс» до ДП «СхідГЗК», за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров