Ухвала суду № 36630228, 03.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/40316/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 року

та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2010 року

по справі № 2а-91/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001002301/0 від 23 грудня 2009 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з поданою ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2009 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 13 069 937,00 грн. Ця сума складається з сум податку на додану вартість, включених до складу податкового кредиту у серпні 2007 pоку, жовтні-грудні 2007 pоку, січні-вересні 2008 pоку та лютому 2009 pоку.

Відповідно до акту перевірки від 11 грудня 2009 pоку № 1370/23-34539925 фахівцями ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області підтверджено відображене ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» у декларації за вересень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 9770960,47 грн. та встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на суму 2526766,00 грн.

Свої висновки ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області обґрунтовує тим, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по послугам з ведення бухгалтерського та податкового обліку, а також консультаційним послугам, послугам по монтажним роботам, послугам з ремонту тепловозу та придбання вугілля, дизельних погрузчиків, вартості будівельних матеріалів, отримання яких не підтверджено документами, які б свідчили про використання вказаних послуг у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0001002301/0 від 23 грудня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування позивача за вересень 2009 року на суму 2 526 766,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат підприємства витрат на придбання товарів (робіт, послуг) є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, факти придбання товарів (послуг), при розрахунках за які позивачем був сплачений та включений до складу податкового кредиту ПДВ, ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області не оспорюються.

В період січня-вересня 2008 року та в лютому 2009 року позивач здійснював свою основну діяльність згідно статуту Товариства - торгівлю цукром.

В цей період, для оптимізації витрат і процесів, для виконання певних функцій і робіт, які є внутрішніми і виконуються штатними працівниками, на договірній основі були залученні зовнішні незалежні сторони.

Також, в цей же період, позивач здійснював організацію іншого виду господарської діяльності - виробництва цукру. З цією митою придбавались наступні товари та послуги: монтажні роботи, послуги з ремонту тепловозів та придбання вугілля, дизельних вантажників, будівельних матеріалів. Всі ці витрати були спрямовані на створення виробничих потужностей, за допомогою яких в майбутньому буде здійснюватись господарська діяльність з виробництва цукру.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області не доведено відсутність ділової мети у діяннях платника податку.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2010 року по справі № 2а-91/10/1470 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 06.12.2013р.