Постанова № 36627949, 09.01.2014, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/821/13-а

Провадження № 2-а/581/3/14

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2014 року Липоводолинський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Сізова Д.В.,

з участю секретаря - Самілик Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до органу приватизації житлового фонду Липоводолинської селищної ради Сумської області, виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради Сумської області, Липоводолинської селищної ради Сумської області,

про зобовязання розглянути заяву та прийняти рішення про передачу квартири у приватну власність,

в с т а н о в и в :

13 листопада 2013 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом.

Просила зобовязати орган приватизації житлового фонду Липоводолинської селищної ради Сумської області протягом одного місця з часу набрання рішенням суду законної сили розглянути її заяву від 14 березня 2013 року та прийняти рішення про передачу їй та її дочці у спільну часткову власність по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідачів на її користь 68 грн. 82 коп. судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 300 грн.

Вказувала, що подану нею заяву від 14 березня 2013 року було розглянуто не органом приватизації, як того вимагає закон, а селищною радою на позачерговій 12-ій сесії 6-го скликання 25 квітня 2013 року, про що її було повідомлено листом від 07 травня 2013 року, у якому йшлося про те, що рішення про надання дозволу на приватизацію прийнято не було, а її заява залишена без задоволення.

Підставою неприйняття сесією ради відповідного рішення стала поширена без належної на те правової підстави інформація про тривале, близько 6-7 років, непроживання позивачів у спірній квартирі. Зазначене ОСОБА_1 спростовує своїм та дочки перебуванням на реєстраційному обліку за вказаною адресою, можливістю відповідно до ст.29 ЦК України мати декілька місць проживання, та відсутністю про її не проживання у спірній квартирі офіційних відомостей.

У своїх письмових запереченнях селищний голова зазначає, що орган приватизації є виконавчим органом селищної ради, їй підконтрольний, підзвітний та створений відповідно до законодавства про місцеве самоврядування. Також вказував, що вирішення питання відчуження комунального майна вирішується виключно на пленарному засіданні сесії ради.

Посилався на достовірність наданих ОСОБА_3 відомостей про тривале непроживання позивачів у вказаній квартирі, оскільки вона особисто проживає у вказаному будинку.

Зазначав, що позивачі втратили право користування житлом, не потребують у звязку з непроживаннням у ньому поліпшення житлових умов та мають на меті лише її приватизацію з подальшим продажем цієї нерухомості.

У судовому засіданні, яке проводилось із участю позивачки ОСОБА_1 в режимі відоконференції, вона разом із законним представником дочки ОСОБА_4, позовні вимоги підтримали.

Голова Липоводолинської селищної ради ОСОБА_5, маючи повноваження на представництво органів, які виступають відповідачами, а також представник селищної ради ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнали та просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом, із 17 липня 1993 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, від якого мають дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7, 7 зворот).

Рішенням виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради Сумської області від 29 жовтня 2003 року №160, прокурору Липоводолинського району Осіпову Ю.В. з сімєю в складі трьох чоловік видано ордер на право заселення трикімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 60,9 кв.м, житловою 37 кв.м, яка є комунальною власністю селищної ради (а.с.8).

Із 20 вересня 2004 року ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2 значаться зареєстрованими у вказаній квартирі (а.с.9, 10). ОСОБА_4 із 23 листопада 2004 року знявся із реєстраційного обліку за вказаною адресою.

На час розгляду справи позивачка та її чоловік працюють у м.Ромни Сумської області (близько 30 км від смт Липова Долина Сумської області): ОСОБА_4 - в органах прокуратури, ОСОБА_1 Роменська філія ПАТ «Сумиобленерго»; дочка навчається у м.Харкові.

14 березня 2013 року ОСОБА_1, діючи у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2, звернулась до органу приватизації житлового фонду Липоводолинської селищної ради Сумської області з заявою про передачу їй та її донці у спільну часткову власність по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 (а.с.14).

На 1-му пленарному засіданні 20-ї сесії 6-го скликання Липоводолинської селищної ради, яке відбулось 25 квітня 2013 року, розглянуто вказану заяву ОСОБА_1, однак рішення про її задоволення прийнято не було, оскільки проти нього проголосувало 11 з 16 присутніх депутатів (а.с.16). Голосуванню передував виступ секретаря ради ОСОБА_3, яка повідомила про належність спірної квартири до категорії «комунальної квартири» та тривале, близько 6-7 років, непроживання позивачів у вказаній квартирі.

Виконавчий комітет Липоводолинської селищної ради листом від 07 травня 2013 року №335 повідомив ОСОБА_1 про те, що її заяву було розглянуто на позачерговій сесії селищної ради, однак заява залишена без задоволення (а.с.14 зворот).

Оскільки позивач вважає, що такими діями їй відмовлено у приватизації займаної нею квартири, а предметом спору є зобовязання органу місцевого самоврядування вчинити дії з приводу вирішення питання про надання дозволу на передачу житла у власність шляхом приватизації, дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.1, ч.1 ст.5, ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Згідно з ч.3 ст.9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами ст.ст.1, 6, 9, 61 ЖК України, ст.29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст.64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сімї.

При вирішення питання про право на приватизацію визначальним є не лише факт реєстрації у спірній квартирі, а й наявність у наймачів права на житло та факт проживання у ньому.

Посилання відповідачів на втрату позивачами права користування спірним житлом за відсутності про це відповідного рішення суду є передчасним.

Із матеріалів справи вбачається, що визначена Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396 процедура оформлення приватизаційних документів позивачами була дотримана.

Однак, за результатами розгляду заяви позивачки, рішення, як зазначають сторони та вбачається з матеріалів справи, прийнято не було, а залишення поданої позивачкою заяви без задоволення вона не оскаржувала.

Відповідно до п.30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських рад відноситься прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; визначення доцільності, порядку та умов приватизації обєктів права комунальної власності.

Положеннями ч.5 ст.60 вказаного Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати обєкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування обєктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

А відповідно до ч. 6 вказаної статті Закону доцільність, порядок та умови відчуження обєктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Із викладеного вбачається, що до повноважень сільської ради відноситься вирішення питання щодо приватизації майна, що знаходиться у комунальній власності.

Крім того, відповідно до п.2.11 Положення про орган приватизації виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради, затвердженого рішенням Липоводолинської селищної ради від 06 листопада 2012 року, питання про надання дозволу на приватизацію майна розглядається на сесії селищної ради, про що приймається відповідне рішення.

За таких умов, вказане Положення… передбачає можливість прийняття рішення незалежно від результату розгляду питання про надання дозволу на приватизацію майна, тому суд приходить до висновку про необхідність вирішення органом приватизації вказаного питання у формі рішення (про задоволення чи відхилення заяви).

Разом з тим, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в частині зобовязання органу приватизації, виконавчого комітету та селищної ради прийняти рішення, яким надати дозвіл на приватизацію житла, оскільки як вже зазначалось, вирішення такого питання відноситься до виключної компетенції селищної ради, яка уповноважила на це орган приватизації виконавчого комітету, та повинно бути розглянуто і вирішено в порядку встановленому законодавством про приватизацію майна, що є комунальною власністю.

Відповідно до вимог ч.3 ст.94 КАС України стягнути з місцевого бюджету Липоводолинської селищної ради на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах 34 грн. 41 коп. (68,82 грн. : 2) судового збору, тобто по 17 грн. 21 коп. на користь кожного з позивачів.

За відсутності акту виконаних робіт, свідоцтва про сплату єдиного податку, належного обґрунтування сплаченої суми та іншого, надання правової допомоги щодо складання позовної заяви, яка подана від імені позивачки, не доведено, а тому стягненню з відповідача у розмірі 300 грн. не підлягає.

Керуючись ст.ст.11, 161, 163, 167 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, задовольнити частково.

Зобовязати орган приватизації житлового фонду Липоводолинської селищної ради Сумської області у місячний із дня набрання рішенням суду законної сили строк повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 березня 2013 року про передачу їй та її неповнолітній дочці ОСОБА_2 у спільну часткову приватну власність по 1/2 частині квартири АДРЕСА_2, оформивши наслідки його розгляду відповідним рішенням.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з місцевого бюджету Липоводолинської селищної ради Сумської області на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах 34 грн. 41 коп. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13 січня 2014 року.

Суддя Д. В. Сізов