Рішення № 36618192, 05.12.2013, Городоцький районний суд Львівської області

1305/1569/12 2/441/68/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2013 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Перетятько О.В.

за участі секретаря Сорока М.В.

представника ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Городку справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про визнання права власності на ? частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, як частку у спільній сумісній власності, суд,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності, вимоги в основному мотивує тим, що 18.10.1997 р. між нею та відповідачем укладено шлюб, який рішенням суду від 19.06.2011р. розірвано. За час перебування в шлюбі, 10.06.2008р. ними був придбаний будинок за адресою по АДРЕСА_1, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. Шлюбний договір між сторонами не укладався, оскільки, в неї на утриманні перебуває троє дітей, вважає, що її частка в будинку складає 3/4 . Просить задоволити позов, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, відступити від принципу рівності часток подружжя та визнати за нею право власності на 3/4 будинку по АДРЕСА_1.

В суді позивачка ОСОБА_3 та в своїй промові її адвокат ОСОБА_2 позовну заяву підтримали, з мотивів, викладених в ній, просять про її задоволення.

ОСОБА_4 позов в суді визнав частково, пояснив, посилаючись на ст. 70 СК України, що згоден на визнання права власності на будинок по АДРЕСА_1 в розмірі ? частини за позивачкою, вважає вимоги позивачки щодо визнання за нею ? частини вищевказаного будинку безпідставними та необґрунтованими, просить в їх задоволені відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в суді висловилась в підтримку тверджень ОСОБА_4, крім цього вказала, що з метою покращення житлових умов у будинку відповідачем проведено капітальний ремонт, посилання позивачки на те, що при рівному поділі майна подружжя будуть порушені права неповнолітніх дітей є безпідставними, оскільки місце проживання дітей в судовому порядку не визначене, відповідач не заперечує проти їх проживання на належній йому частині будинку, а тому будинок може бути визнаний об'єктом спільної сумісної власності подружжя, та поділений порівну між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просить в визнанні за позивачкою ? частини спірного будинку відмовити.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.3 ч.1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтетреси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст.ст.4,10,11,60,61,213 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду обгрунтовується лише тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 18.10.1997р. Мурованській сільській раді Старосамбірського району, Львівської області, про що зроблено актовий запис №6, від такого мають трьох дітей - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 (а.с. 4,5). Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано рішенням Городоцького районного суду Львівської від 19.06.2011 року (а.с. - 18).

Із оглянутої в судовому засіданні справи № 2-301/147/11 року вбачається, що за рішенням Городоцького районного суду від 26.05.2011 року ОСОБА_4 сплачує в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_1.

Встановлено в судовому засіданні та пітверджується матеріалами справи, що під час перебування в шлюбі, а саме 10.06.2008 року (а.с. - 3) між ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу серії ВКО № 851404, за яким продавці зобов'язувалися передати майно, а саме: будинок по АДРЕСА_1, у власність ОСОБА_4, а останній зобов'язувалася прийняти у власність майно та сплатити за нього грошову суму в розмірі 24769 грн.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССМ №799750 (а.с. - 8), власником будинку по АДРЕСА_1, вказаний ОСОБА_4, згідно договору купівлі продажу від 10.06.2008 року.

Згідно довідки №670 від18.05.2012 року, виданої виконкомом Переможненської сільської ради Городоцького району, Львівської області (а.с. - 12), в будинку АДРЕСА_1, зареєстровані та проживають ОСОБА_3 та діти ОСОБА_8, ОСОБА_8, ОСОБА_9; ОСОБА_4 зареєстрований, але в даному будинку не проживає.

З пояснень відповідача ОСОБА_4 в суді, копії свідоцтва про право власності на квартиру від 05.04.2002р. за адресою АДРЕСА_2, копії будинкової книги ( а.с.- 79-82) видно, що відповідач ОСОБА_4 проживає по АДРЕСА_2, в квартирі його батьків, без реєстрації.

Так, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вимогами ст.63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно вимог ст.65 ч.1 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об"єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч.1 ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на праві спільної сумісної власності, належить будинок АДРЕСА_1, який був набутий під час перебування сторін у шлюбі.

Згідно із частинами 1 та 2 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог та беручи до уваги положення ст. 369 ЦК України, відповідно до якої співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, суд прийшов до висновку про ухвалення рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно із ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з огляду на що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Виходячи з вимог закону та досліджених у суді доказів, встановлено, що сторони, перебуваючи у шлюбі, придбали будинок АДРЕСА_1, а тому даний будинок відноситься до майна, яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності, діти позивачки та відповідача зареєстровані та проживають в будинку АДРЕСА_1, покликання позивачки на, те що її частка в спільному майні подружжя повинна бути збільшена, у зв'язку з тим, що діти є на її утриманні та проживають разом з нею, суд до уваги не бере, оскільки, при розірванні шлюбу рішенням Городоцького району від 19.06.2011 року спору щодо місця проживання дітей не було, місце їх проживання судом в обов'язковому порядку, разом з матір'ю не визначене, а отже спільні діти подружжя ОСОБА_3 можуть проживати як з матір'ю ОСОБА_3, так із батьком ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_4 надає кошти на їх утримання, за таких умов суд приходить до висновку, що підстав для відступлення від рівності часток подружжя немає, та про часткове задоволення позову ОСОБА_3 про визнання за ОСОБА_3, права власності на ? частини будинку АДРЕСА_1, як частку у спільній, сумісній власності подружжя, в іншій частині позовних вимог - відмовити.

За наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 159, 213-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, як частку у спільній, сумісній власності подружжя.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, ід. № НОМЕР_1, зареєстрованого по АДРЕСА_1 в користь УДКСУ у Городоцькому районі, Львівської області (поточний рахунок 31217206700076, ЄДРПОУ 37965536, Банк одержувача ГУ ДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, одержувач УДКСУ у Городоцькому районі) - 229 грн. 40 коп. (двісті двадцять дев"ять грн. сорок коп.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів до Апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд Львівської області.

Суддя О. В. Перетятько