Ухвала суду № 36616424, 13.01.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 912/214/12

Провадження № 22-ц/779/222/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Поглод О. В.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рогатинського районного суду від 09 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рогатинського районного суду від 09 грудня 2013 року задоволено частково позов ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ПАТ КБ "Надра" 312948 грн. 73 коп. заборгованості по кредиту, з яких: 197582 грн. 24 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 100464 грн. 18 коп. - відсотки за користування кредитними коштами, 14902 грн. 31 коп. - штраф.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" судові витрати в сумі 3441 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи. У зв'язку з цим, апелянт просить рішення суду першої інстанції змінити та виключити відповідальність ОСОБА_3 за кредитним договором, а з нього стягнути на користь позивача 301354 грн. 24 коп. заборгованості за кредитним договором, з яких: 197582 грн. 24 коп. - заборгованість за кредитом, 88869 грн. 69 коп. - відсотки за користування кредитом та 14902 грн. 31 коп. - штраф.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.10.2013 року ним було подано клопотання про застосування строків позовної давності щодо нарахованих відсотків та пені. Однак, в порушення вимог ст. 267 ЦК України, суд клопотання залишив поза увагою. У зв'язку з чим, збільшився обсяг відповідальності боржника та поручителя перед банком.

Також, суд першої інстанції не врахував вимог п.1.1. договору поруки від 24.01.2008 року, згідно якого поручитель зобов'язується перед кредитором повернути кредитні кошти до 22.01.2008 року, а також вимоги п.2.2., згідно якого поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання з моменту отримання відповідного повідомлення від кредитора. Всупереч цьому, позивач доказів відправлення та отримання претензій не надав.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає цим вимогам процесуального права.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2008 року між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №702/МК, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 29700 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5% на рік та кінцевим терміном погашення кредиту до 22 січня 2013 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання ОСОБА_2 між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3 укладено договір поруки від 24.01.2008 року, відповідно до якого поручитель зобов'язалась перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань боржника, які виникають за умовами кредитного договору№702/МК від 24.01.2008 року.

Однак, у порушення умов кредитного договору №702/МК ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та відсотків, а саме не дотримувався графіку погашення кредиту. Внаслідок цього, станом на 02.10.2013 року в нього утворилась заборгованість перед кредитором в сумі 348625 грн. 73 коп., з яких заборгованість по кредиту - 197582 грн. 75 коп., по відсотках за користування кредитом - 100 464 грн. 18 коп., штраф за невиконання умов договору - 14902 грн. 31 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту.

Як вбачається з кредитного договору, ОСОБА_2 отримав кошти від ПАТ КБ "Надра" на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності. За порушення умов договору у розділі 9 кредитного договору передбачена відповідальність позичальника. Сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, як це передбачено ст. 207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи із положень ст.ст.526, 626-631 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами, відповідно до його умов, вимог Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610-611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає стягненню у солідарному порядку заборгованість в сумі 312948 грн. 73 коп., яка утворилась в боржника внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору.

Одночасно рішення суду в частині зменшення розміру пені, згідно ст.551 ЦК України, не підлягає перегляду в апеляційному порядку, оскільки сторони рішення суду в цій частині не оскаржують.

При цьому не заслуговують на увагу доводи апелянта стосовно застосування строків позовної давності щодо нарахованих відсотків та пені.

Як вбачається з п.1.3. кредитного договору №702/МК від 24.01.2008 року, кредит надається позичальнику строком по 22.01.2013 року включно. Згідно п.12.2 кредитного договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором (а.с.10).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню строк позовної давності, встановлений ст.267 ЦК України, оскільки термін виконання зобов'язання встановлений до 22.01.2013 року і боржник належним чином не сплачував протягом дії договору обов'язкові платежі.

Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу того, що банк не направляв поручителю вимогу про виконання зобов'язання та те, що термін дії договору поруки, згідно договору від 24.01.2008 року, визначений до 22.01.2008 року.

ОСОБА_3, відповідно до укладено договору поруки від 24.01.2008 року, зобов'язалась перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань боржника, які виникають за умовами кредитного договору№702/МК від 24.01.2008 року.

Термін дії договору до 22.01.2008 року, який зазначений у пункті 1.1. договору поруки, не можна вважати таким, що відповідає обставинам справи. Такі дані у договорі поруки були наведені помилково, що не заперечується сторонами.

Відповідно до вимог ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ "Надра" пред'явило позов до боржника та поручителя 27.01.2013 року, тобто одразу після закінчення терміну на який було укладено кредитний договір. Таким чином, банк не був зобов'язаний направляти ОСОБА_3 письмову вимогу про погашення заборгованості, оскільки для захисту свого права обрав шлях безпосереднього звернення до суду з позовом.

А тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рогатинського районного суду від 09 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: О.Ю. Беркій

О.В. Пнівчук