Постанова № 36604820, 17.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 р. Справа № 804/12047/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Щербак А.Ю.,

за участю:

представників позивача Образок Л.Є., Іванової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремекскаватормаш» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремекскаватормаш» (далі - ТОВ «Ремекскаватормаш», позивач) звернулось до суду з позовом до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Криворізька південна МДПІ), яка в судовому засіданні була замінена правонаступником - Криворізькою південною об'єднаної державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька південна ОДПІ, відповідач). В позовній заяві, з урахуванням уточнених позовних вимог від 27.09.2013 року, ТОВ «Ремекскаватормаш» просить скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної МДПІ № 0000772220 від 28.05.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ «Ремекскаватормаш» відповідачем було складено акт перевірки № 595/222/30735475 від 15.05.2013 року, згідно висновку якого було встановлено порушення норм Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2012 року в розмірі 69 600,00 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000772220 від 28.05.2013 року, з яким позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що має всі передбачені законодавством документи, в тому числі товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичну наявність операції. Таким чином, висновок відповідача про вчинення позивачем господарської діяльності, що не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності підприємства, на думку позивача, є безпідставним. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представником відповідача були надані суду письмові заперечення на адміністративний позов з наступним обґрунтуванням. Перевіркою встановлено, що купівля валів-шестерень та їх подальша реалізація на експорт згідно з укладеним контрактом, за ціною, нижчою від ціни придбання, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності товариства, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій. Намір одержати дохід лише в обраний позивачем спосіб - шляхом відшкодування ПДВ з бюджету (зменшення сплати поточних платежів по ПДВ за рахунок сформованого податкового кредиту) - не можна розцінювати як самостійну ділову мету. Отже, операції з реалізації на експорт валів-шестерень були для ТОВ «Ремекскаватормаш» завідомо збитковими, щодо віднесення сум придбання до податкового кредиту відображаючи при цьому у податкових зобов'язаннях за даною операцією 0 грн. Таким чином, в порушення норм ПК України ТОВ «Ремекскаватормаш» завищено податковий кредит на суму ПДВ по придбанню товарів за економічно недоцільними угодами, які реалізовано на експорт.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників позивача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «Ремекскаватормаш» зареєстровано 26.04.2000 року, перебуває на обліку платників податків у Криворізькій південній ОДПІ, зареєстровано платником ПДВ.

Криворізькою південною МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ремекскаватормаш» з питань здійснення експорту товарів не власного виробництва за квітень, жовтень 2012 року. За наслідком перевірки відповідачем 15.05.2013 року складено акт № 595/222/30735475 (а.с.49-63), в якому встановлено порушення п.п. 14.1.179, п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.200.1 ст.200 ПК України, з урахуванням норм пп.14.1.36 п.14.1, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за березень 2012 року на суму 69 600 грн. та відповідно (з урахуванням від'ємного значення, що декларує підприємство) занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, по декларації з ПДВ за січень 2013 року на суму 69600 грн.

28.05.2013 року Криворізькою південною МДПІ на підставі акту №595/222/30735475 від 15.05.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000772220 (а.с.64), яким згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 69600 грн.

Позивач оскаржував прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000772220 від 28.05.2013 року в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та до Міністерства доходів і зборів України. Проте, рішеннями Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.07.2013 року № 1404/10/10-25 та Міністерства доходів і зборів України від 23.08.2013 року № 9572/6/99-99-/0-01-15 оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

З довідки №796214 з ЄДРПОУ щодо позивача вбачається, що ТОВ «Ремекскаватормаш» здійснює діяльність з оптової торгівлі іншими машинами й устаткуванням; виробництва машин і устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; будівництва житлових і нежитлових будівель; механічного оброблення металевих виробів; неспеціалізованої оптової торгівлі; ремонту і технічного обслуговування машин і устаткування промислового призначення (а.с.170).

Судом встановлено, що 28.02.2012 року між ТОВ «Ремекскаватормаш» (покупець) та ТОВ «Бріз-2011» (постачальник) було укладено договір № 1/2012-Т (а.с.132-136), за умовами якого позивач придбає вал-шестерню в кількості 1 шт. за ціною 208 800,00 грн., в тому числі ПДВ 34 800,00 грн. Підтвердженням факту виконання договору поставки товару свідчать досліджені в судовому засіданні копії рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, акту прийому-передачі, банківської виписки та товарно-транспортної накладної(а.с.137-140,172,174-176).

02.03.2012 року між ТОВ «Ремекскаватормаш» (покупець) та ТОВ «Продімпорттрейд» (постачальник) було укладено договір № 203 (а.с.123-127), за умовами якого позивач придбає вал-шестерню в кількості 1 шт. за ціною 208 800,00 грн., в тому числі ПДВ 34 800,00 грн. Підтвердженням факту виконання договору поставки товару свідчать досліджені в судовому засіданні копії рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, акту прийому-передачі, банківської виписки та товарно-транспортної накладної (а.с.128-131,173-176).

Отриманий від ТОВ «Бріз-2011» та ТОВ «Продімпорттрейд» товар - вал-шестерню в кількості 2 шт., було продано позивачем ТОВ «Техекспорт» згідно до зовнішньоекономічного контракту № 16/2012/3 від 16.03.2012 року (а.с.177-181) за ціною 700 000,00 російських рублів за одиницю. Загальна вартість відвантажених валів-шестерень склала 379 568,00 грн. по курсу російського рубля до української гривні 0,27112. Підтвердженням факту виконання договору поставки товару свідчать досліджені в судовому засіданні копії рахунку-фактури, виписок банку, вантажної митної декларації, декларації митної вартості (а.с.182-190).

В обґрунтування наявності порушення в діях позивача, в акті перевірки зазначено, що сума витрат на придбання продукції (вал-шестерня) у березні 2012 року склала 417600,00 грн., в т.ч. ПДВ 69600,00 грн., а виручка з експорту цього товару склала 379568,00 грн. Збитки підприємства від проведення даної операції склали 38032,0 грн. (417600,0 грн. - 379568,0 грн.). Оскільки ПДВ не враховується при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, необхідність виключення ПДВ зі складу собівартості та доходів зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток. Тобто, зі змісту угод платника податку, дана операція є операцією з продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, за рахунок чого відбулося навмисне збільшення податкового кредиту, і, як слідство, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Правочин, який спрямований винятково на зменшення бази оподаткування, та не маючий під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети, може бути визнаний недійсним.

Проте, суд не може погодитись з зазначеними відповідачем висновками, оскільки відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, які укладені між ТОВ «Ремекскаватормаш» (покупець) та ТОВ «Бріз-2011», ТОВ «Продімпорттрейд» (постачальники) та угода, яка укладена між ТОВ «Ремекскаватормаш» (продавець) та ТОВ «Техекспорт» (покупець) оформлені належним чином; спірні правочини не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочини з поставки позивачу товару та подальшої реалізації позивачем товару виконані сторонами в повному обсязі.

Відповідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

На підставі п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Відповідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Згідно ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 року № 507-ХІІ при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Статтею 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року № 959-ХІІ встановлено, що втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Статтею 1 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В судовому засіданні не спростовано факту належного оформлення документів по господарським операціям позивача з ТОВ «Бріз-2011», ТОВ «Продімпорттрейд» та ТОВ «Техекспорт», та не доведено, що ціна за поставлений позивачем товар за зовнішньоекономічним контрактом № 16/2012/3 від 16.03.2012 року була нижчою за ринкову, а отже, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту по декларації з ПДВ за березень 2012 року на суму 69 600 грн. та відповідно (з урахуванням від'ємного значення, що декларує підприємство) заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, по декларації з ПДВ за січень 2013 року на суму 69600 грн., що виключає правомірність зменшення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 28.05.2013 року № 0000772220 розміру від'ємного значення суми ПДВ.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно квитанції № 117722 від 13.09.2013 року в сумі 696,00 грн., підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 28.05.2013 року № 0000772220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремекскаватормаш» судовий збір у розмірі 696 (шістсот дев'яносто шість) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 23 грудня 2013 року.

Суддя М.В. Бондар