Ухвала суду № 36604035, 10.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2014 року справа №805/14269/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Куленка О.Д., за участю представника відповідача Лисенкова Д.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі № 805/14269/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001031517/14856/15-17-1-00191075 від 10.06.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 04.10.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом, який було уточнено в подальшому, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем проведена камеральна перевірка правомірності нарахування податку на додану вартість за березень 2013 року, за результатами якої складено акт № 371/15-17/1-1/001911075 від 20.05.2013 року. В акті перевірки вказано на порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за березень 2013 року на суму 53868,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення за березень 2013 року на суму 53868,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на 3206 грн. за березень 2013 року. На підставі зазначеного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001031517/14856/15-17-1-00191075 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3206,00 грн., штрафні санкції 1603,00 грн. Позивач просив суд скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001031517/14856/15-17-1-00191075 від 10.06.2013 року.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на положення ст.ст. 14, 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що позивач не має права на включення до податкового кредиту лютого 2013 року спірних сум податку на додану вартість і, як наслідок, не має права на бюджетне відшкодування.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. За нормою ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України його неявка в даному випадку не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

З 19.04.2013 року по 20.05.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено камеральну перевірку ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ) на рахунок платника у банку за березень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2013 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт № 371/15-17/1-1/00191075 від 20.05.2013 року. В акті перевірки вказано на порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 21 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а саме: завищено податковий кредит за березень 2013 року на суму 53868,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення за березень 2013 року на суму 53868,00 грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 3206,00 грн. за березень 2013 року (а.с. 6-24).

На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 0001031517/14856/15-17-1-00191075, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за основним платежем 3206,00 грн., за штрафними санкціями 1603,00 грн. (а.с. 25, 26).

Позивач оскаржив зазначене повідомлення-рішення до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (а.с. 34 -39).

Рішенням про результати розгляду скарги від 14.06.2013 року № 988/10/10-233 Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 40-43).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність прийнятого податкового повідомлення - рішення з наступних підстав.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем у додатку 8 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 року включено податкові накладні № 312201/2 та № 312688/2 від 31.01.2013 року від постачальника Дніпропетровська філія ПРАТ «Київстар», № 300834 від 31.01.2013 року від постачальника ПРАТ «МТС Україна», № 6599/140 від 31.01.2013 року від постачальника Донецька Філія ПАТ «Укртелеком», з датою виписки у січні 2013 року.

Як вбачається з реєстру виданих та отриманих податкових накладних: податкова накладна № 312201/2 Дніпропетровської філії ПРАТ «Київстар» на суму 10010,02 грн. (без ПДВ) виписана 31.01.2013 року, а датою отримання зазначено 14.02.2013 року; податкова накладна № 312688/2 Дніпропетровської філії ПРАТ «Київстар» на суму 0,23 грн. (без ПДВ) виписана 31.01.2013 року, а датою отримання зазначено 14.02.2013 року; податкова накладна № 6599/140 Донецької філії ПАТ «Укртелеком» на суму 483,75 грн. (без ПДВ) виписана 31.01.2013 року, а датою отримання зазначено 19.02.2013 року; податкова накладна № 300834 Донецької філії ПАТ «Укртелеком» на суму 5510,41 грн. (без ПДВ) виписана 31.01.2013 року, а датою отримання зазначено 19.02.2013 року (а.с. 132, 135).

На підтвердження факту отримання послуг від Дніпропетровської філії ПРАТ «Київстар», ПРАТ «МТС Україна», Донецька філія ПАТ «Укртелеком», позивачем надано документи, які засвідчують факт сплати, але не відповідають звітному періоду, а саме: рахунок за послуги мобільного зв'язку № 159-1833586 від 31.01.213 року на суму 12763,05 грн. в т.ч. ПДВ 2002,05 грн.; рахунок-акт за телекомунікаційні послуги № 36-74 Z.1.2013 від 31.01.2013 р. на суму 580,5 в т.ч. ПДВ 96,75 грн.; рахунок за телекомунікаційні послуги № 0081798433 від 31.01.2013 р. на суму 6972,5 грн. в т.ч. ПДВ 1107,09 грн. (а.с. 46, 48-49, 51).

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже з наведеного вбачається, що позивач отримав податкові накладні від операторів зв'язку відповідно 14.02.2013 року та 19.02.2013 року та не мав можливості включити ці дані у податкову декларацію за січень 2013 року.

З положень розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України вбачається, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум податку на додану вартість, зазначених в ній, право податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Абзац 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для здійснення висновку завищення податкового кредиту за березень 2013 року оскільки позивачем були надані всі необхідні копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту, а саме: копії податкових накладних, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, копії договорів, додаткові угоди, платіжні доручення, що знайшло своє підтвердження і в акті перевірки від 20.05.2013 року за № 371/15-17/1-1/00191075 (а.с. 44-51, 79-83, 87-94).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При розгляді даної справи податковий орган не надав жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій і рішень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі № 805/14269/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі № 805/14269/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001031517/14856/15-17-1-00191075 від 10.06.2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 1 60 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 14 січня 2014 року.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: І.В. Юрко

А.А. Блохін