Постанова № 36603685, 23.12.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4171/13-а

23 грудня 2013 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Цвіркун О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Горовенка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області провизнання дій та висновків акта перевірки протиправним, зобов'язання вчинити певні дії в с т а н о в и в:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про:

визнання протиправними дій податкового органу при проведенні перевірки та складання акта позапланової невиїзної перевірки позивача від 25.10.2013 року №162/1745/НОМЕР_1 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року та липень 2013 року;

визнання протиправними висновків акта позапланової невиїзної перевірки позивача №162/1745/НОМЕР_1 від 25.10.2013 року з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року та липень 2013 року щодо зменшення податкових зобов'язань за червень 2013 року в сумі 187312 грн., за липень 2013 року на суму 230696 грн. та податкового кредиту за червень 2013 року на суму 178455 грн., за липень 2013 року на суму 219666 грн.;

визнання протиправними дій податкового органу по внесенню змін до облікових даних позивача, зокрема, до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий блок», у тому числі в базу даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», на підставі акту позапланової невиїзної перевірки позивача №162/1745/НОМЕР_1 від 25.10.2013 року з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року та липень 2013 року та акту ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області №1468/21-03-22-05/31560514 від 17.09.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки;

зобов'язати відповідача відновити в обліковій картці особистого рахунку позивача, а також в усіх електронних системах, зокрема, у комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий блок», в базі даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту, які позивач задекларував за рахунок податкових накладних, виписаних ПАП «Альтаір» в червні-липні 2013 року в розмірі 398121 гривень та задекларовані суми податкового зобов'язання за період червень-липень 2013 року у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ПАП «Альтаір» підприємствам-покупцям у розмірі 418008 гривень.

Так, за результатами перевірки позивача податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом-постачальником, за якими було неправомірно, на думку податкового органу, сформовано податковий кредит за рахунок віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару по таким операціям до складу податкового кредиту, та безпідставно визначені податкові зобов'язання по нереальним операціям з покупцями-контрагентами.

Таких висновків податковий орган дійшов, використавши інформацію ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, а саме акт №1468/21-03-22-05/31560514 від 17.09.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПАП «Альтаір», згідно висновків якого фінансово-господарська діяльність ПАП «Альтаір» здійснюється поза межами правового поля, наявними ознаками фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПАП «Альтаір», фінансово-господарські взаємовідносини між контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями ПАП «Альтаір» за період червень - липень 2013 року вважаються податковим органом фіктивними правочинами, а тому у ПАП «Альтаір», за висновками податкового органу, відсутні об'єкти оподаткування ПДВ за період червень - липень 2013 року.

За матеріалами перевірки, на момент розгляду справи у суді відповідачем не визначено позивачу суму грошових зобов'язань, та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, податкове повідомлення-рішення не винесено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає дії Державної податкової інспекції у м. Рівному щодо викладення в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 висновку про порушення позивачем чинного законодавства, неправомірними, тому зменшення показників податкового зобов'язання та податкового кредиту є, на думку позивача, необґрунтованою. При цьому позивач стверджує, що висновки податкового органу щодо безтоварності операцій, укладених між ним і його контрагентом, не підтверджені належними документальними доказами, та не мають під собою правових підстав. Як пояснив позивач, операції з купівлі-продажу продуктів харчування за угодами фактично виконані, що підтверджується поданими до ДПІ у м. Рівному деклараціями з ПДВ, які в свою чергу підтверджуються належним чином оформленими договорами, платіжними документами, накладними, видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними. У позовній заяві позивач акцентував, що можливі порушення податкового законодавства з боку ПАП «Альтаір» не можуть слугувати підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати. На переконання позивача, враховуючи те, що викладені в акті перевірки висновки можуть вплинути на інтереси позивача, його права та обов'язки на майбутнє, оскільки висновки відповідача про безтоварність операцій та визнання угод нікчемними можуть призвести, на думку позивача, до невиконання контрагентами зобов'язань по укладеним договорам, позивач вважає за необхідне визнати протиправними дії податкового органу при проведенні перевірки та складання акта позапланової невиїзної перевірки позивача від 25.10.2013 року №162/1745/НОМЕР_1, а також висновки акту перевірки ДПІ у м. Рівному №162/1745/НОМЕР_1 від 25.10.2013 року. Крім того, оскільки відповідач самостійно вніс зміни до бази «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» щодо показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, позивач вказує на протиправність таких дій податкового органу. Тому, як стверджує позивач, сформований податковий кредит та задекларовані суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість підлягають відновленню у облікових даних позивача у відповідача, що наразі буде визнаватися достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача, що виражається у матеріальному інтересі, котрий має платник податків у податкових правовідносинах, і який полягає у належній фіксації податковим органом обставин господарської діяльності платника податків, неухильному дотриманні органом управління визначених законом процедур реалізації владних управлінських функцій, здійснення таких процедур лише в разі наявності визначених законом підстав. На думку позивача, дії ДПІ у м. Рівному Головного Управління Міндоходів у Рівненській області по самостійній зміні в електронній базі АС «Податковий блок» задекларованих позивачем показників податкового кредиту та податкових зобов'язань є неправомірними, без прийняття податкового повідомлення-рішення та створює певні правові негативні наслідки для позивача. На підставі викладеного позивач просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, подав суду письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що в основу висновків податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту протягом перевіряємого періоду покладені дані про віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у ціні товару по фіктивним операціям з контрагентом. Такі висновки податкового органу побудовані на даних акта №1468/21-03-22-05/31560514 від 17.09.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПАП «Альтаір» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з контрагентами-покупцями за червень та липень 2013 року, який ґрунтується на висновку щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реальною здійснення господарської діяльності ПАП «Альтаір» від 17.09.13 №152/07.50-09 за липень 2013 року та висновку від 19.08.13 №12 /21-03-07-05-07 за червень 2013 року. Як зазначив відповідач, перевіркою була встановлена відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПАП «Альтаір» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Так, здійснення господарських операцій та постачання товару між ПАП «Альтаір» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Враховуючи вищевказане, та враховуючи, як стверджує відповідач, відсутність у підприємства складських приміщень, не встановлено місця зберігання сільгосппродукції, відтак, податковим органом зроблено висновок про нереальність здійснення фінансово-господарської діяльності ПАП «Альтаїр» у червні та липні 2013 року. Оскільки ПАП «Альтаір» не мало умов для здійснення господарської діяльності, тому, як переконаний відповідач, реалізовувати ТМЦ на адресу контрагентів-покупців, у тому числі позивача, також не мало можливості. Тому, податковим органом зроблений висновок про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість за відповідний період та зменшення відповідних показників, що знайшло відображення у облікових системах відповідача. Вважаючи оскаржувані дії податкового органу правомірними, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених вище, додатково зазначив, що самі лише дії податкового органу по складанню акта перевірки та висновки за результатом перевірки платника податків, відображені у відповідному акті перевірки, не порушують прав платників податків, оскільки не містять жодних наслідків для платника, включаючи нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, а несуть доказову інформацію, яка може бути використана суто при винесенні рішень у відношенні платника податків за наслідком перевірки. Тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 15.05.2007 року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради, 15.05.2007 року як платник податків перебуває на обліку в Державної податкової інспекції у м. Рівному, з 22.05.2007 року зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво НОМЕР_2).

Основним видом діяльності позивача є роздрібна та оптова торгівля фруктам та овочами.

У жовтні 2013 року на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Рівному від 17.10.2013 року №405 посадовою особою податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року, липень 2013 року (акт перевірки №162/1745/НОМЕР_1 від 25.10.2013 року).

За результатами перевірки посадовою особою податкового органу встановлено:

в порушення пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товару у підприємства-постачальника;

в порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям.

Таким чином, за результатом перевірки зменшено податкові зобов'язання за червень 2013 року на суму 187312 грн., за липень 2013 року на суму 230696 грн. та податковий кредит за червень 2013 року на суму 178455 грн., за липень 2013 року на суму 219666 грн.

Податкові повідомлення-рішення за наслідками встановлення перевіркою вищенаведених порушень ДПІ у м. Рівному Головного Управління Міндоходів у Рівненській області не виносились.

Разом з тим, ДПІ у м. Рівному Головного Управління Міндоходів у Рівненській області внесено відомості перевірки до електронної бази даних «Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АС «Податковий блок».

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом-постачальником по ланцюгу до «вигодонабувача».

Такий висновок податкового органу базується на інформації від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області у висновку щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПАП «Альтаір» від 17.09.2013 року №152/07.50-09 за липень 2013 року та висновку від 19.08.2013 року №12/21-03-07-05-07 за червень 2013 року. За вказаною інформацією податковим органом встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПАП «Альтаір» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. При цьому податковим органом зазначено, що здійснення господарських операцій та постачання товару між вказаним підприємством та контрагентами не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності,що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності економічної діяльності, технічного персоналу основних фондів і транспортних засобів. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що оскільки ПАП «Альтаір» не мало умов для здійснення господарської діяльності, тому реалізовувати товари на адресу контрагентів-покупців також не мало можливості, тому єдиною метою підприємства з декларування фактично не здійснених господарських операцій є надання податкової вигоди третім особам.

Виходячи з наведеного, податковий орган дійшов висновку, що Приватним агропромисловим підприємством «Альтаір» проведено з позивачем безтоварні операції у червні 2013 року та у липні 2013 року.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та згідно баз даних державної податкової інспекції, у ході перевірки позивача податковим органом зроблено висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям суб'єкта господарювання та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, оскільки, на думку податкового органу, встановити реальність та товарність здійснення операцій по поставці товарів від ПАП «Альтаір» до позивача та до покупців-контрагентів за перевіряємий період не є можливим.

На підставі зазначених висновків податковим органом встановлено відсутність у позивача об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у ПАП «Альтаір» та по операціям з продажу цих товарів підприємствам-покупцям за червень - липень 2013 року.

За результатами перевірки позивача податковим органом не приймались податкові повідомлення-рішення, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Натомість, за даними перевірки позивача податковим органом були внесені зміни до облікових даних позивача у відповідача, зокрема, до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий блок», у тому числі в базу даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», внаслідок чого податковий кредит, сформований за рахунок сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні товарів по господарським операціям з ПАП «Альтаір» на підставі податкових накладних від ПАП «Альтаір» у сумі 398121 грн. зменшений до 0 грн., в тому числі по періодах: за червень 2013 року - 178455 грн., за липень 2013 року - 219666 грн., а також задекларовані податкові зобов'язання по податку на додану вартість по господарським операціям з контрагентами-покупцями у сумі 418008 грн. зменшені до 0 грн., в тому числі по періодах: за червень 2013 року - 187312 грн., за липень 20123 року - 230696 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та діями податкового органу за наслідками перевірки позивач звернувся до суду.

Щодо господарської операції позивача з Приватним агропромисловим підприємством «Альтаір» судом встановлено наступне.

У червні 2013 року позивач уклав з Приватним агропромисловим підприємством «Альтаір» договір поставки від 01.06.2013 року, за умовами якого постачальник - Приватне агропромислове підприємство «Альтаір» зобов'язувалося передати у власність покупця - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах укладеного договору.

Згідно з умовами зазначеного договору асортимент, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість угоди визначаються у видаткових накладних. За умовами договору ціна одиниці товару включає вартість товару, упаковки, а також витрати по погрузці товару. За умовами поставки, визначених договором, постачальник зобов'язувався передати покупцю товар належної якості і в асортименті, обумовленому у видатковій накладній, забезпечити погрузку товару зі складу в транспорт покупця або доставити товар на склад покупця за рахунок покупця, а також забезпечити покупця товарною документацією; в свою чергу, покупець зобов'язувався забезпечити прийом товару у перевізника в момент погрузки на транспорт покупця або в момент вигрузки на склад покупця, при прийомі товару провести перевірку по кількості, якості та асортименті, згідно накладної на товар, а також оплатити товар.

На підтвердження факту поставки товару позивач надав суду наступні первинні фінансово-господарські документи:

видаткову накладну від 01.06.2013 року №21 на суму 45974,73 грн. в т.ч. ПДВ 7662,41 грн., видаткову накладну від 03.06.2013 року №22 на суму 49463,03 грн. в т.ч. ПДВ 8243,84 грн., видаткову накладну від 03.06.2013 року №24 на суму 19645,47 грн. в т.ч. ПДВ 3274,25 грн., видаткову накладну від 05.06.2013 року №25 на суму 37498,08 грн. в т.ч. ПДВ 6249,68 грн., видаткову накладну від 06.06.2013 року №26 на суму 50369,50 грн. в т.ч. ПДВ 8394,92 грн., видаткову накладну від 06.06.2013 року №27 на суму 10389,72 грн. в т.ч. ПДВ 1731,62 грн., видаткову накладну від 07.06.2013 року №29 на суму 45551,89 грн. в т.ч. ПДВ 7591,98 грн.; видаткову накладну від 07.06.2013 року №30 на суму 20644,80 грн. в т.ч. ПДВ 3440,80 грн.; видаткову накладну від 08.06.2013 року №31 на суму 12394,32 грн. в т.ч. ПДВ 2065,72 грн.; видаткову накладну від 12.06.2013 року №32 на суму 43800,95 грн. в т.ч. ПДВ 7300,16 грн.; видаткову накладну від 13.06.2013 року №35 на суму 56520,55 грн. в т.ч. ПДВ 9420,09 грн.; видаткову накладну від 13.06.2013 року №36 на суму 49896,98 грн. в т.ч. ПДВ 8316,16 грн.; видаткову накладну від 18.06.2013 року №38 на суму 8256,96 грн. в т.ч. ПДВ 1376,16 грн.; видаткову накладну від 19.06.2013 року №40 на суму 57419,90 грн. в т.ч. ПДВ 9569,98 грн.; видаткову накладну від 19.06.2013 року №44 на суму 52317,62 грн. в т.ч. ПДВ 8719,60 грн.; видаткову накладну від 19.06.2013 року №46 на суму 46011,48 грн. в т.ч. ПДВ 7668,58 грн.; видаткову накладну від 20.06.2013 року №52 на суму 43218,88 грн. в т.ч. ПДВ 7203,15 грн.; видаткову накладну від 21.06.2013 року №53 на суму 17186,16 грн. в т.ч. ПДВ 2864,36 грн.; видаткову накладну від 22.06.2013 року №54 на суму 58359,21 грн. в т.ч. ПДВ 9726,54 грн.; видаткову накладну від 22.06.2013 року №55 на суму 48503,57 грн. в т.ч. ПДВ 8083,93 грн.; видаткову накладну від 25.06.2013 року №56 на суму 55792,15 грн. в т.ч. ПДВ 9298,69 грн.; видаткову накладну від 26.06.2013 року №58 на суму 57522,94 грн. в т.ч. ПДВ 9587,16 грн.; видаткову накладну від 26.06.2013 року №60 на суму 52012,06 грн. в т.ч. ПДВ 8668,68 грн.; видаткову накладну від 27.06.2013 року №33 на суму 51608,70 грн. в т.ч. ПДВ 8601,45 грн.; видаткову накладну від 27.06.2013 року №37 на суму 56134,20 грн. в т.ч. ПДВ 9355,70 грн.; видаткову накладну від 27.06.2013 року №41 на суму 53182,53 грн. в т.ч. ПДВ 8863,75 грн.; видаткову накладну від 27.06.2013 року №47 на суму 57966,01 грн. в т.ч. ПДВ 9661,00 грн.; видаткову накладну від 29.06.2013 року №50 на суму 8318,58 грн. в т.ч. ПДВ 1386,43 грн.; видаткову накладну від 29.07.2013 року №154 на суму 54834,72 грн. в т.ч. ПДВ 9139,12 грн.; видаткову накладну від 31.07.2013 року №156 на суму 59929,33 грн. в т.ч. ПДВ 9988,22 грн.; видаткову накладну від 31.07.2013 року №157 на суму 49395,62 грн. в т.ч. ПДВ 8232,60 грн.; видаткову накладну від 01.07.2013 року №122 на суму 23993,79 грн. в т.ч. ПДВ 3998,97 грн.; видаткову накладну від 02.07.2013 року №123 на суму 17569,94 грн. в т.ч. ПДВ 2928,32 грн.; видаткову накладну від 02.07.2013 року №124 на суму 58114,01 грн. в т.ч. ПДВ 9685,67 грн.; видаткову накладну від 03.07.2013 року №125 на суму 17049,17 грн. в т.ч. ПДВ 2841,53 грн.; видаткову накладну від 04.07.2013 року №126 на суму 50016,33 грн. в т.ч. ПДВ 8336,06 грн.; видаткову накладну від 05.07.2013 року №127 на суму 45762,38 грн. в т.ч. ПДВ 7627,06 грн.; видаткову накладну від 05.07.2013 року №128 на суму 25263,22 грн. в т.ч. ПДВ 4210,54 грн.; видаткову накладну від 06.07.2013 року №129 на суму 59575,56 грн. в т.ч. ПДВ 9929,26 грн.; видаткову накладну від 09.07.2013 року №130 на суму 35592,79 грн. в т.ч. ПДВ 5932,13 грн.; видаткову накладну від 09.07.2013 року №131 на суму 47907,07 грн. в т.ч. ПДВ 7984,51 грн.; видаткову накладну від 10.07.2013 року №132 на суму 53204,55 грн. в т.ч. ПДВ 8867,43 грн.; видаткову накладну від 10.07.2013 року №133 на суму 37347,12 грн. в т.ч. ПДВ 6224,52 грн.; видаткову накладну від 11.07.2013 року №134 на суму 21921,74 грн. в т.ч. ПДВ 3653,62 грн.; видаткову накладну від 12.07.2013 року №135 на суму 56827,18 грн. в т.ч. ПДВ 9471,20 грн.; видаткову накладну від 12.07.2013 року №136 на суму 49946,48 грн. в т.ч. ПДВ 8324,41 грн.; видаткову накладну від 12.07.2013 року №137 на суму 59955,33 грн. в т.ч. ПДВ 9992,56 грн.; видаткову накладну від 13.07.2013 року №138 на суму 19217,62 грн. в т.ч. ПДВ 3202,94 грн.; видаткову накладну від 15.07.2013 року №139 на суму 23204,72 грн. в т.ч. ПДВ 3867,45 грн.; видаткову накладну від 16.07.2013 року №140 на суму 50780,51 грн. в т.ч. ПДВ 8463,42 грн.; видаткову накладну від 16.07.2013 року №141 на суму 9727,23 грн. в т.ч. ПДВ 1621,21 грн.; видаткову накладну від 17.07.2013 року №142 на суму 45305,71 грн. в т.ч. ПДВ 7550,95 грн.; видаткову накладну від 18.07.2013 року №143 на суму 48822,95 грн. в т.ч. ПДВ 8137,16 грн.; видаткову накладну від 19.07.2013 року №144 на суму 33941,31 грн. в т.ч. ПДВ 5656,89 грн.; видаткову накладну від 20.07.2013 року №145 на суму 42796,56 грн. в т.ч. ПДВ 7132,76 грн.; видаткову накладну від 21.07.2013 року №146 на суму 34453,89 грн. в т.ч. ПДВ 5742,32 грн.; видаткову накладну від 22.07.2013 року №147 на суму 50460,41 грн. в т.ч. ПДВ 8410,07 грн.; видаткову накладну від 22.07.2013 року №148 на суму 48457,89 грн. в т.ч. ПДВ 8076,32 грн.; видаткову накладну від 22.07.2013 року №149 на суму 32320,78 грн. в т.ч. ПДВ 5386,80 грн.; видаткову накладну від 23.07.2013 року №150 на суму 4661,71 грн. в т.ч. ПДВ 776,95 грн.; видаткову накладну від 24.07.2013 року №151 на суму 32631,56 грн. в т.ч. ПДВ 5438,59 грн.; видаткову накладну від 25.07.2013 року №152 на суму 34579,48 грн. в т.ч. ПДВ 5763,25 грн.;

товарно-транспортні накладні від 27.06.2013 року №ББ-1207040, №ББ-1207039, №ББ-1207038, №ББ-1207035, №ББ-1207037, товарно-транспортні накладні від 06.06.2013 року №ББ-1207012, №1207011, товарно-транспортну накладну від 05.06.2013 року №ББ-1207009, товарно-транспортні накладні від 03.06.2013 року №ББ-1207005, №ББ-1207004, товарно-транспортні накладні від 01.06.2013 року №ББ-1207003, №ББ-1207002, товарно-транспортні накладні від 02.07.2013 року №ББ-1207045, №ББ-1207046, товарно-транспортні накладні від 10.07.2013 року №ББ-1207053, №ББ-1207059, №ББ-1207057, №ББ-1207054, товарно-транспортні накладні від 29.07.2013 року №ББ-1207100, №ББ-1207102, товарно-транспортну накладну від 31.07.2013 року №ББ-1207106, товарно-транспортну накладну від 30.07.2013 року №ББ-1207103, товарно-транспортну накладну від 25.07.2013 року №ББ-1207098, товарно-транспортну накладну від 24.07.2013 року №ББ-1207097, товарно-транспортну накладну від 22.07.2013 року №ББ-1207091, товарно-транспортну накладну від 18.07.2013 року №ББ-1207085, товарно-транспортну накладну від 16.07.2013 року №ББ-1207076, товарно-транспортні накладні від 15.07.2013 року №ББ-1207075, №ББ-1207074, товарно-транспортні накладні від 12.07.2013 року №ББ-1207070, №ББ-1207069, №ББ-1207068;

Сертифікати про вміст радіонуклідів в продукції рослинництва, видані Херсонською філією ДУ «Центрдержродючість» Державного науково-технологічного центру охорони родючості грунтів «Центрдержродючість», від 14.05.2013 року №№002578, 002572, 002573, 002575, 002579, 002576, 002574, 002577, а також сертифікати про вміст токсикантів в продукції рослинництва від 14.05.2013 року №№002912, 002906, 002907, 002909, 002913, 002910, 002908, 002911.

Оплату за поставлені товари позивач здійснив в безготівковому порядку, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями позивача: №2251 від 30.08.2013 року на суму 70000,00 грн., №2243 від 28.08.2013 року на суму 80000,00 грн., №2239 від 23.08.2013 року на суму 60000,00 грн., №2238 від 23.08.2013 року на суму 40000,00 грн., №2309 від 02.10.2013 року на суму 50000,00 грн., №2315 від 08.10.2013 року на суму 85000,00 грн., №2314 від 08.10.2013 року на суму 95000,00 грн., №2265 від 05.09.2013 року на суму 50000,00 грн., №2269 від 06.09.2013 року на суму 40000,00 грн., №2272 від 10.09.2013 року на суму 20000,00 грн., №2283 від 17.09.2013 року на суму 80000,00 грн., №2303 від 30.09.2013 року на суму 95000,00 грн., №2304 від 30.09.2013 року на суму 5000,00 грн., що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Приватного агропромислового підприємства «Альтаір» податкову накладну від 01.06.2013 року №1/2 на суму 45974,73 грн. в т.ч. ПДВ 7662,41 грн., податкову накладну від 03.06.2013 року №2/2 на суму 49463,03 грн. в т.ч. ПДВ 8243,84 грн., податкову накладну від 03.06.2013 року №3/2 на суму 19645,47 грн. в т.ч. ПДВ 3274,25 грн., податкову накладну від 05.06.2013 року №5/2 на суму 37498,08 грн. в т.ч. ПДВ 6249,68 грн., податкову накладну від 06.06.2013 року №6/2 на суму 50369,50 грн. в т.ч. ПДВ 8394,92 грн., податкову накладну від 06.06.2013 року №7/2 на суму 10389,72 грн. в т.ч. ПДВ 1731,62 грн., податкову накладну від 07.06.2013 року №9/2 на суму 45551,89 грн. в т.ч. ПДВ 7591,98 грн.; податкову накладну від 07.06.2013 року №10/2 на суму 20644,80 грн. в т.ч. ПДВ 3440,80 грн.; податкову накладну від 08.06.2013 року №11/2 на суму 12394,32 грн. в т.ч. ПДВ 2065,72 грн.; податкову накладну від 12.06.2013 року №12/2 на суму 43800,95 грн. в т.ч. ПДВ 7300,16 грн.; податкову накладну від 13.06.2013 року №15/2 на суму 56520,55 грн. в т.ч. ПДВ 9420,09 грн.; податкову накладну від 13.06.2013 року №16/2 на суму 49896,98 грн. в т.ч. ПДВ 8316,16 грн.; податкову накладну від 18.06.2013 року №18/2 на суму 8256,96 грн. в т.ч. ПДВ 1376,16 грн.; податкову накладну від 19.06.2013 року №19/2 на суму 57419,90 грн. в т.ч. ПДВ 9569,98 грн.; податкову накладну від 19.06.2013 року №22/2 на суму 52317,62 грн. в т.ч. ПДВ 8719,60 грн.; податкову накладну від 19.06.2013 року №24/2 на суму 46011,48 грн. в т.ч. ПДВ 7668,58 грн.; податкову накладну від 20.06.2013 року №28/2 на суму 43218,88 грн. в т.ч. ПДВ 7203,15 грн.; податкову накладну від 21.06.2013 року №29/2 на суму 17186,16 грн. в т.ч. ПДВ 2864,36 грн.; податкову накладну від 22.06.2013 року №30/2 на суму 58359,21 грн. в т.ч. ПДВ 9726,54 грн.; податкову накладну від 22.06.2013 року №31/2 на суму 48503,57 грн. в т.ч. ПДВ 8083,93 грн.; податкову накладну від 25.06.2013 року №32/2 на суму 55792,15 грн. в т.ч. ПДВ 9298,69 грн.; податкову накладну від 26.06.2013 року №34/2 на суму 57522,94 грн. в т.ч. ПДВ 9587,16 грн.; податкову накладну від 26.06.2013 року №35/2 на суму 52012,06 грн. в т.ч. ПДВ 8668,68 грн.; податкову накладну від 27.06.2013 року №13/2 на суму 51608,70 грн. в т.ч. ПДВ 8601,45 грн.; податкову накладну від 27.06.2013 року №17/2 на суму 56134,20 грн. в т.ч. ПДВ 9355,70 грн.; податкову накладну від 27.06.2013 року №20/2 на суму 53182,53 грн. в т.ч. ПДВ 8863,75 грн.; податкову накладну від 27.06.2013 року №25/2 на суму 57966,01 грн. в т.ч. ПДВ 9661,00 грн.; податкову накладну від 29.06.2013 року №27/2 на суму 8318,58 грн. в т.ч. ПДВ 1386,43 грн.; податкову накладну від 29.07.2013 року №110/2 на суму 54834,72 грн. в т.ч. ПДВ 9139,12 грн.; податкову накладну від 31.07.2013 року №111/2 на суму 59929,33 грн. в т.ч. ПДВ 9988,22 грн.; податкову накладну від 31.07.2013 року №112/2 на суму 49395,62 грн. в т.ч. ПДВ 8232,60 грн.; податкову накладну від 01.07.2013 року №79/2 на суму 23993,79 грн. в т.ч. ПДВ 3998,97 грн.; податкову накладну від 02.07.2013 року №80/2 на суму 17569,94 грн. в т.ч. ПДВ 2928,32 грн.; податкову накладну від 02.07.2013 року №81/2 на суму 58114,01 грн. в т.ч. ПДВ 9685,67 грн.; податкову накладну від 03.07.2013 року №82/2 на суму 17049,17 грн. в т.ч. ПДВ 2841,53 грн.; податкову накладну від 04.07.2013 року №83/2 на суму 50016,33 грн. в т.ч. ПДВ 8336,06 грн.; податкову накладну від 05.07.2013 року №84/2 на суму 45762,38 грн. в т.ч. ПДВ 7627,06 грн.; податкову накладну від 05.07.2013 року №85/2 на суму 25263,22 грн. в т.ч. ПДВ 4210,54 грн.; податкову накладну від 06.07.2013 року №86/2 на суму 59575,56 грн. в т.ч. ПДВ 9929,26 грн.; податкову накладну від 09.07.2013 року №87/2 на суму 35592,79 грн. в т.ч. ПДВ 5932,13 грн.; податкову накладну від 09.07.2013 року №88/2 на суму 47907,07 грн. в т.ч. ПДВ 7984,51 грн.; податкову накладну від 10.07.2013 року №89/2 на суму 53204,55 грн. в т.ч. ПДВ 8867,43 грн.; податкову накладну від 10.07.2013 року №90/2 на суму 37347,12 грн. в т.ч. ПДВ 6224,52 грн.; податкову накладну від 11.07.2013 року №91/2 на суму 21921,74 грн. в т.ч. ПДВ 3653,62 грн.; податкову накладну від 12.07.2013 року №92/2 на суму 56827,18 грн. в т.ч. ПДВ 9471,20 грн.; податкову накладну від 12.07.2013 року №93/2 на суму 49946,48 грн. в т.ч. ПДВ 8324,41 грн.; податкову накладну від 12.07.2013 року №94/2 на суму 59955,33 грн. в т.ч. ПДВ 9992,56 грн.; податкову накладну від 13.07.2013 року №95/2 на суму 19217,62 грн. в т.ч. ПДВ 3202,94 грн.; податкову накладну від 15.07.2013 року №96/2 на суму 23204,72 грн. в т.ч. ПДВ 3867,45 грн.; податкову накладну від 16.07.2013 року №97/2 на суму 50780,51 грн. в т.ч. ПДВ 8463,42 грн.; податкову накладну від 16.07.2013 року №98/2 на суму 9727,23 грн. в т.ч. ПДВ 1621,21 грн.; податкову накладну від 17.07.2013 року №99/2 на суму 45305,71 грн. в т.ч. ПДВ 7550,95 грн.; податкову накладну від 18.07.2013 року №100/2 на суму 48822,95 грн. в т.ч. ПДВ 8137,16 грн.; податкову накладну від 19.07.2013 року №101/2 на суму 33941,31 грн. в т.ч. ПДВ 5656,89 грн.; податкову накладну від 20.07.2013 року №102/2 на суму 42796,56 грн. в т.ч. ПДВ 7132,76 грн.; податкову накладну від 21.07.2013 року №103/2 на суму 34453,89 грн. в т.ч. ПДВ 5742,32 грн.; податкову накладну від 22.07.2013 року №104/2 на суму 50460,41 грн. в т.ч. ПДВ 8410,07 грн.; податкову накладну від 22.07.2013 року №105/2 на суму 48457,89 грн. в т.ч. ПДВ 8076,32 грн.; податкову накладну від 22.07.2013 року №106/2 на суму 32320,78 грн. в т.ч. ПДВ 5386,80 грн.; податкову від 23.07.2013 року №107/2 на суму 4661,71 грн. в т.ч. ПДВ 776,95 грн.; податкову накладну від 24.07.2013 року №108/2 на суму 32631,56 грн. в т.ч. ПДВ 5438,59 грн.; податкову накладну від 25.07.2013 року №109/2 на суму 34579,48 грн. в т.ч. ПДВ 5763,25 грн.

Вказані податкові накладні зареєстровані у реєстрі отриманих податкових накладних позивача за відповідні періоди.

Також, позивачем надані суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію продукції, придбаної у Приватного агропромислового підприємства «Альтаір»: Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» (договір №ТП-056 від 01.01.2013 року), Товариству з обмеженою відповідальністю «555-Торгова мережа» (договір купівлі-продажу №010912/271 від 01.09.2012 року), Товариству з обмеженою відповідальністю «Мидгард ЛТД» (договір поставки №1207 від 11.07.2013 року), Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОФКОНСАЛТПЛЮС» (договір купівлі-продажу товарів №140 від 01.08.2012 року), Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім» «Аванта» (договір №881-10а від 20.02.2013 року), Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» (договір поставки №290113-02/1п від 29.01.2013 року), а саме:

податкову накладну від 01.06.2013 року №93, від 01.06.2013 року №111, від 03.06.2013 року №94, від 03.06.2013 року №95, від 03.06.2013 року №96, від 03.06.203 року №112, від 06.06.2013 року №11, від 05.06.2013 року №98, від 05.06.2013 року №113, від 06.06.2013 року №99, від 06.06.2013 року №114, від 07.06.2013 року №100, від 07.06.2013 року №101, від 07.06.2013 року №116, від 07.06.2013 року №117, від 08.06.2013 року №118, від 12.06.2013 року №102, від 12.06.2013 №103, від 19.06.2013 року №120, від 19.06.2013 року №121, від 19.06.2013 №122, від 20.06.2013 року №105, від 20.06.2013 року №106, від 21.06.2013 року №1025, від 22.06.2013 року №123, від 25.06.2013 року №108, від 26.06.2013 року №109, №124, від 27.06.2013 року №110, №125, №127, №132, №133, №134, №1048, від 28.06.2013 №1051, від 29.06.2013 року №135, від 01.07.2013 року №1049, від 02.07.2013 року №128, від 12.07.2013 року №10601, №10593, №10594, №10955, №10956, №10598, №10959, №10960, від 13.07.2013 року №10457, від 15.07.2013 року №10539, №10185, №10154, від 16.07.2013 року №10156, №10157, №10158, №1607, від 17.07.2013 року №10547, №10458, №10486, від 18.07.2013 року №10557, №552, №10559, №10159, від 19.07.2013 року №10602, від 20.07.2013 року №10452, №102007, від 22.07.2013 року №102207, №1022071, №1022072, №1022073, №10220, від 23.07.2013 року №102308, від 24.07.2013 року №10754, №102407, від 25.07.2013 року №101807, від 27.07.2013 року №591, від 29.07.2013 року №10965, №10984, №10985, №102907, від 30.07.2013 року №1031071, від 31.07.2013 року №103107, №100108, №1031072;

видаткову накладну від 01.07.2013 року №23289423, від 02.07.2013 року №ББ-03/98, №ББ-03/99, від 03.07.2013 року №03/07/13/1, від 04.07.2013 року №23295641, від 05.07.2013 року №ББ-03/105, від 09.07.2013 року №ББ-031210, від 10.07.2013 року № ББ-031212, №ББ-031217, № 10/07/13/2, №10/07/13/1, №ББ-553, від 11.07.2013 року №ББ-031214, №11/07/13/1, №ББ-031216, від 12.07.2013 року №1207131, №ББ-541, №ББ-543, №ББ-545, №ББ-546, №12/07/13/1, від 13.07.2013 року №ББ-555, від 15.07.2013 року №ББ-554, від 16.07.2013 року №ББ-549, №16/07/13/1, від 17.07.2013 року №ББ-552, від 18.07.2013 року №ББ-559, від 20.07.2013 року №ББ-577, накладну від 21.07.2013 року, видаткову накладну від 22.07.2013 року №22/07/13/1, № ББ-571, накладну від 23.07.2013 року, накладну від 24.07.2013 року, видаткову накладну від 24.07.13 року №ББ-574, від 25.07.2013 року №ББ-583, від 29.07.2013 року №ББ-579, №ББ-580, №ББ-587, №ББ-578, від 30.07.2013 року №ББ-585, від 31.07.2013 року №ББ-589, №ББ-588, від 06.07.2013 року №03/10, від 09.07.2013 року №ББ-03/145, від 19.07.2013 року №ББ-561, від 29.07.2013 року №ББ-578, від 31.07.2013 року №ББ-584, від 01.06.2013 року №01/06/13/1, №01/06/13/2, від 03.06.2013 року №ББ-03/72, №03/06/13, №ББ-08/78, від 05.06.2013 року №ББ-03/74, №05/06/13, №НФ-а000011, від 06.06.2013 року №06/06/13/2, №06/06/13/1, від 07.06.2013 року №ББ-03/75, від 07.06.2013 року №07/06/13, №НФ-0000018, від 08.06.2013 року №08/06/13, від 12.06.2013 року №ББ-03/76, №12/06/13, №ББ-03/91, від 13.06.2013 року № ББ-03/77, від 18.06.2013 року №ББ-03/79, від 13.06.2013 року №ББ 03/78, від 18.06.2013 року №ББ-03/80, від 19.06.2013 року №19/09/13/2, №19/06/13/1, від 20.06.2013 року № ББ-03/82, від 21.06.2013 року №23273261, від 22.06.2013 року №ББ-03/87, від 25.06.2013 року №ББ-03/86, від 26.06.2013 року №ББ-03/88, №ББ-03/92, від 27.06.2013 року №ББ-03/98, №ББ-03/93, №ББ-03/95, №27/06/13/3, №27/06/13/2, №27/06/13, №23280890, від 28.07.2013 року №ББ-547, від 29.06.2013 року №29/06/13/1.

Як пояснив суду представник позивача, зазначені юридичні особи реалізовують отриману продукцію через мережу супермаркетів кінцевим споживачам, тобто громадянам, через належним чином зареєстровані касові апарати (РРО) з відображенням у чеках сум сплаченого покупцем податку на додану вартість.

По зазначеним операціям позивач включив до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість від такої реалізації.

Згідно з даними акта перевірки №162/1745/НОМЕР_1 від 25.10.2013 року суми податку на додану вартість, сплачені у ціні отриманих товарів у Приватного агропромислового підприємства «Альтаір», включені позивачем до складу податкового кредиту за червень 2013 року у сумі 178455 грн., що відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість позивача за червень 2013 року реєстр. №9044300177 від 22.07.2013 року; за липень 2013 року у сумі 219666,00 грн., що відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість позивача за липень 2013 року реєстр. №9052027445 від 20.08.2013 року. При цьому, за рахунок сум податку на додану вартість, отриманих в результаті реалізації придбаних у Приватного агропромислового підприємства «Альтаір» товарів контрагентам-покупцям, визначені податкові зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2013 року у сумі 187312 грн. та за липень 2013 року у сумі 230696 грн., що відображено у вказаних податкових деклараціях позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 1 статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Відповідно до пункту 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п. 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

З огляду на вищевикладене слідує, що первинні бухгалтерські документи та податкові накладні, надані для перевірки, є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом та повністю розкривають зміст господарських операцій щодо придбання позивачем у Приватного агропромислового підприємства «Альтаір» товарів.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI визначено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно пункту 177.2. статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно з пунктами 177.3, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI - база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз вищезазначених норм законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту та податкового зобов'язання, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкового зобов'язання в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Відповідач в ході судового розгляду справи не зміг надати жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій, які полягають у коригуванні в «Системі автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АС «Податковий блок» показників податкової звітності позивача за червень 2013 року та липень 2013 року без прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акту проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №162/1745/НОМЕР_1 від 25.10.2013 року.

Натомість на обґрунтування правомірності формування податкового кредиту та визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість позивачем надано копії договорів з контрагентами (як постачальником так і покупцями), податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень на оплату придбаного товару, що підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій.

Суд зазначає, що механізм підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким був сформований податковий кредит з податку на додану вартість законодавством України не визначений. Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем.

У ході судового розгляду позивач належним чином обґрунтував перед судом, що висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту безпідставний, оскільки відсутні докази проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

При цьому суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Відтак, згідно приписів статтей 185, 187, 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI у позивача наявні підстави, що породжують обов'язок відображення в податковій декларації по податку на додану вартість за червень 2013 року податкових зобов'язань у сумі 187312 грн. та у сумі 230696 грн. податкових зобов'язань по податку на додану вартість у податковій декларації за липень 2013 року. Крім того, позивач відповідно з статтей 198, 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-V мав право на відображення податкового кредиту в податковій звітності по податку на додану вартість за період з 01.06.2013 року по 31.07.2013 року, а саме, за червень у сумі 178455 грн. та за липень 2013 року у сумі 219666 грн. за результатом фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником Приватним агропромисловим підприємством «Альтаір».

Суд зазначає, що використання лише інформації, наявної у податкових органах, без дослідження первинних бухгалтерських документів, на підставі яких платник податку відображає відповідні господарські операції в бухгалтерському та податковому обліку, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, суд відхиляє покликання відповідача на акт №1468/21-03-22-05/31560514 від 17.09.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПАП «Альтаір» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з контрагентами-покупцями за червень та липень 2013 року, який ґрунтується на висновку щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реальною здійснення господарської діяльності ПАП «Альтаір» від 17.09.13 №152/07.50-09 за липень 2013 року та висновку від 19.08.13 №12 /21-03-07-05-07 за червень 2013 року, оскільки він не є допустимим та належним доказом в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи рішення у справі судом враховано наступне.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2 статті 74 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI).

Податкова інформація є різновидом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів доходів і зборів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 61 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI), який, у свою чергу, є способом здійснення податкового контролю. Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податкова інформація є власністю держави і може використовуватись лише для визначених Податковим кодексом цілей.

Персональна інформація про платників податків, яка знаходиться в інформаційних базах даних контролюючих органів, не може бути розголошена. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як: необґрунтована відмова від надання відповідної інформації; надання інформації, що не відповідає дійсності; поширення відомостей, що не відповідають дійсності.

«Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» є одним із програмних продуктів, як спосіб податкового контролю, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої платниками податків податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками №5.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Водночас, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ із додатком №5, і повинні їм відповідати.

З 01.01.2013 року в органах Міністерства доходів і зборів України усіх рівнів введено в експлуатацію систему «Податковий блок» на підставі наказу ДПС України від 24.12.2012 року №1197.

Відповідно до підпункту 1.3.1. пункту 1.3 «Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця», затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України №165 від 14.06.2013 року (далі - методичні рекомендації) під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти:

підсистеми інформаційної системи «Податковий блок» - «Реєстрація ПП», «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», «Аналітична система», «Облік платежів»;

Згідно з пунктом 2 Методичних рекомендацій перевірки можуть проводитися у два способи:

- в електронному вигляді;

- підрозділами податкового та митного аудиту/доходів і зборів з фізичних осіб шляхом зіставлення даних програмних продуктів, результатів автоматизованого контролю податкової звітності, інформації з інших джерел.

Відповідно до пункту 2.4. Методичних рекомендацій щодо комплексного відпрацювання платників ПДВ, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН затверджених наказом Міністрерства доходів і зборів від 29 листопада 2013 року №724 визначено, що:

при проведенні перевірки даних із Системи співставлення працівниками підрозділів територіального органу Міндоходів додатково використовується закладка «Податкові накладні» в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ІС «Податковий блок».

Необхідність проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання визначається посадовими особами органів Міністерства доходів і зборів України за результатами проведеного аналізу даних та встановлених розбіжностей в автоматизованих інформаційних системах органів Міністерства доходів і зборів України, а саме системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на виконання пункту 2.2 «Методичних рекомендацій до організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», затвердженим наказом ДПА України №236 від 22.04.2011 року.

Викладене свідчить, що «Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АС «Податковий блок» є одним із різновидів податкового контролю, а відтак, ураховуючи приписи Закону України «Про інформацію», вказана офіційна інформація державних органів повинна відповідати дійсності.

Наказом Мінфіну України від 25.11.2011 року №1492 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до «Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України», затверджених наказом ДПС України від 16 червня 2012 року, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в «Системі автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АС «Податковий блок», формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем в системі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача в АС «Податковий блок» на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Податок на додану вартість за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів, що поставляються продавцем. Одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін такої операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, у покупця - податковий кредит. Тобто, якщо у продавця товару податкові зобов'язання рівні нулю, то і покупця товару податковий кредит більший бути не може. За таких обставин, у разі зміни в базі «Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АС «Податковий блок» податкового зобов'язання з ПДВ у платника податку, автоматично виникає питання щодо зміни податкового кредиту і у контрагента - постачальника.

За таких обставин суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Деталізованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

Суд вважає, що при розгляді даної справи господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів порушення позивачем положень пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в частині відсутності у позивача об'єктів оподаткування по операціях з придбання товару у підприємства-постачальника та, як наслідок, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям, а тому дії податкового органу по внесенню змін до облікових даних позивача, зокрема, до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий блок», у тому числі в базу даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» є протиправними. Відтак, зобов'язання відповідача відновити в обліковій картці особового рахунку позивача у комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий блок», в базі даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту, які позивач задекларував за рахунок податкових накладних, виписаних ПАП «Альтаір» в червні-липні 2013 року в розмірі 398121 гривень та задекларовані суми податкового зобов'язання за період червень-липень 2013 року у сумі 418008,00 грн. за результатами господарських операцій з контрагентами-покупцями є належним способом захисту порушеного права, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу при проведенні перевірки та складання акта позапланової невиїзної перевірки позивача від 25.10.2013 року №162/1745/НОМЕР_1, та визнання протиправними висновків акта позапланової невиїзної перевірки позивача №162/1745/НОМЕР_1 від 25.10.2013 року, суд зазначає, що позов у цій частині не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772), згідно з яким акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, суд допускає оскарження дій податкового ревізора у ході перевірки, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки, наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу (перевірки); дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо. Однак, як вбачається з позовної заяви, позивач не оскаржує дії податкового органу (податкового ревізора-інспектора) стосовно процедури проведення перевірки, тобто проведення певних заходів як методів виявлення конкретних обставин та встановлення певних фактів, або ж щодо оформлення або/та складання акта перевірки, а висуває вимоги визнання протиправними дій податкового органу виходячи зі змісту самих висновків акта перевірки, які, на думку позивача, є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи, оспорюючи при цьому також і самі висновки акта перевірки, зроблені за результатом проведеного заходу.

Суд зазначає, обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України у постанові від 10.09.2013 року у справі №21-237а13.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій податкового органу при проведенні перевірки та складання акта позапланової невиїзної перевірки позивача від 25.10.2013 року №162/1745/НОМЕР_1 та визнання протиправними висновків акта позапланової невиїзної перевірки позивача №162/1745/НОМЕР_1 від 25.10.2013 року з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року та липень 2013 року не підлягають задоволенню.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 68,82 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, враховуючи частину задоволених позовних вимог, судовий збір у сумі 34,41 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії податкового органу по внесенню змін до облікових даних Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, зокрема, до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий блок», у тому числі в базу даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», які були здійснені на підставі акту позапланової невиїзної перевірки позивача №162/1745/НОМЕР_1 від 25.10.2013 року з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року та липень 2013 року та акту ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області №1468/21-03-22-05/31560514 від 17.09.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки.

Зобов'язати відповідача відновити в обліковій картці особового рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, у комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий блок», в базі даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту, які позивач задекларував за рахунок податкових накладних, виписаних ПАП «Альтаір» в червні-липні 2013 року в розмірі 398121 гривень та задекларовані суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість за період червень-липень 2013 року, визначеного за результатом операцій з підприємствами-покупцями у розмірі 418008 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 сплачений судовий збір у сумі 34 (тридцять чотири) гривень 41 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 грудня 2013 року.